В Україні на сьогодні доволі складна ситуація із заробітними платами. З 1 січня 2017 року Кабмін підняв мінімальний рівень зарплати до 3200 грн. З одного боку, це дало людям, які працюють на низькокваліфікованій роботі можливість дещо покращити своє матеріальне становище, з іншого –– фактично призвело до «зрівнялівки» їх з деякими кваліфікованими працівниками. Для прикладу, будівельники завжди отримували достойну оплату за свої труди, посідаючи 4-5 місце за рівнем зарплати. Зараз ситуація просто критична, вони отримують мізерні кошти.

Офіційна зарплата без відрахувань (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок) у будівельників уже багато років поспіль складала 3400 грн. і не дивлячись на інфляцію, залишалась на такому ж рівні. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 20.10.2016 № 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1469/29599 (Порядок розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об’єктів) та з кінцевими правками від 20.02.2017 року підняло рівень заробітної плати для працівників будівельної галузі, але зробило це з "вилкою" 3590-5500 грн без відрахувань. І насправді, без перебільшень, цю подію чекала вся Україна – всі будівельні кампанії для прозорої участі в держзакупівлях, для оцінки роботи замовлення та і самі працівники для захисту своїх соціальних прав. Але як зараз це відобразиться в зарплаті та які коефіцієнти при розрахунках застосовувати – ніхто не розуміє... І тепер постає питання: як використовувати на практиці наказ Міністерства?

Вважаю, що можливий варіант легкого колапсу в державі. Скажімо, в одному регіоні подається на експертизу зарплата у розмірі 4200-4300грн для каменяра, а інший регіон може поставити 5000-5500грн за аналогічну роботу. Будівельна кампанія приходить в експертну організацію за висновком по прорахунку, а навіть експерти-будівельники на даний момент не розуміють як і яку "вилку" застосовувати. Навіть після того, як експертна організація дасть "добро", через деякий час на підприємстві може розпочатись перевірка Державної аудиторської служби України за результатами якої будуть вимагати обґрунтування рівня зарплати та показників надходжень в державний бюджет. Не виключений варіант, що просто штрафними санкціями будуть повертати від будівельників кошти в бюджет. Я уже не кажу про ймовірні відкриття кримінальних справ. Тобто, на практиці ця "вилка" може створити колосальні проблеми для будівельників, які будуть максимально збільшувати верхню межу заробітної плати. Також, ця "вилка" буде включатись у кошторис замовника і це ускладнить процес проведення тендерних закупівель. Таким чином прийняття цього наказу має всі шанси створити ще одне поле для корупційних дій.

Єдине правильне рішенням на сьогодні – підняти верхню планку до 5500 грн. та зафіксувати її по всій території України. Що це нам дає? По-перше: чиста "біла" зарплата будівельнику і його офіційне працевлаштування. По-друге: держава також «у виграші», оскільки всі відрахування із зарплати будуть від вищої планки, тобто – більші надходження в державний бюджет. Також, будівельні компанії зможуть отримати реальні замовлення і приймати участь у державних тендерах. Оскільки ні 3590грн, ні 4500грн, ані навіть 5000грн - це нереальна зарплата! Лише починаючи з 5500грн ми можемо говорити про адекватну оплату праці для будівельника. Уже давно ніхто не будує за копійки. Професійні працівники готові поїхати будь-куди і працьовитий не за фахом, лише б отримувати нормальні кошти. Зараз потрібно зробити дієві кроки для того, щоб той же каменяр не йшов працювати на ринок або не їхав на заробітки закордон. Необхідно стабілізувати ситуацію на ринку, не породжуючи нової хвилі трудової міграції. Адже, проблема не лише в тому скільки отримує працівник, низька оплата для будівельника - велика проблема для власника компанії, яка сьогодні виграла тендер з "вилкою" 3590грн – за такі низькі кошти ніхто не буде працювати.

Зараз ми спостерігаємо, що піднімають зарплату держслужбовцям, освітянам, в міністерствах працівникам за контрактом, працівникам поліції, а будівельники, які виконують роботу з високим відсотком ризику у нашій державі попадають у "клас нижчої раси". Хоча будівельна галузь у всіх країнах світу і у всі роки була привелегійованим напрямком. Так, зараз багато таких прикладів можна навести у різних напрямках, але я говорю про свою галузь.

Однозначно, наказ Мінрегіонбуду – правильне рішення, але це лише один з перших кроків. Потрібно продовжувати цей шлях, оскільки з таким станом справ, як сьогодні скоро не буде кому будувати. Переконаний, що громадські профільні спільноти, такі як Академія будівництва України, повинні давати оцінку ефективності роботи таким структурам, як міністерство, профільний комітет Верховної Ради, держіспекціям, тощо. Вони всі наймані державою працівники і ми маємо право оцінити якість роботи, яку вони виконують чи такі можливі аспекти як тиск, корупційні складові тощо, оскільки не завжди держслужбовець правий. Неможливо приймати одноосібні рішення, які можуть негативно впливати на всіх будівельників. Я глибоко переконаний, що лише прислуховуючись до конструктивної критики можна досягти консенсусу, який буде на благо людей. А у нас, на жаль, поки є "бар'єр" між держслужбовцям та будівельними кампаніями, які зараз самі по собі ведуть боротьбу з «повітряними млинами», що штучно створені тими ж держструктурами. Тоді про який розвиток галузі ми можемо говорити, про які інвестиції чи чесні тендерні процедури? Переконаний, що держава повинна створювати комфортні умови для розвитку будівельної галузі, а не навпаки.

Віктор Лещинський, віце-президент Академії будівництва України

м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23

Академія будівництва України

тел.:044-592-22-00