13 лютого у Києві відбувся круглий стіл "Миротворча місія ООН – можливості та ризики для безпечного миру" в рамках нещодавно створеної Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію".

Спеціальним гостем заходу був міжнародний експерт з миротворчих місій ООН генерал Яакко Оксанен. Спираючись на досвід роботи з UNFIL [миротворчими силами ООН у Південному Лівані], пан Оксанен відзначив: роботі миротворців мають передувати домовленості про умови перемир’я, за виконанням яких й буде спостерігати контингент ООН. Обов’язковим компонентом підтримання миру є взаємодія з місцевим населенням, яка передбачає інформування про завдання місії, надання безкоштовної медичної і гуманітарної допомоги та ін. "Інформаційна кампанія має розпочатися за два роки до введення миротворців", – стверджує генерал.

У своєму вітальному слові до учасників Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" перший заступник глави Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Александр Хуг нагадав про підхід ООН до покращення ефективності миротворчих операцій.

"Перша рекомендація незалежної групи з миротворчих операцій високого рівня полягає в тому, що політики мають досягти стабільного миру не військовим шляхом, а політичними рішеннями. ОБСЄ має величезний досвід протягом останніх 3,5 років в Україні, вже давно співпрацює з органами ООН і готова надавати свої консультації", – сказав Александр Хуг.

Питання про мандат миротворчої місії ООН на Донбасі обговорюватиметься на Мюнхенській конференції з безпеки 16-18 лютого цього року, під час якої екс-генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен презентує документ, підготовлений у колаборації з Rasmussen Global Foundation. На думку авторів, миротворчий контингент в Україні має налічувати 20 тис. військових не з країн НАТО, яких підтримуватимуть 4 тис. поліцейських.

Пропозиції західних експертів є дискусійними. Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря вважає, що склад місії потрібно збільшити до 30-40 тис., а народний депутат Андрій Тетерук переконаний, що миротворців слід посилити не тільки поліцейськими, але й ЗСУ та Національною гвардією.

Учасники круглого столу також висловили свої думки з приводу складу миротворчого контингенту.

Григорій Немиря стверджує, що слід дотримуватися принципу, коли сусідні країни у ньому не представлені. Олена Снігир з Національного інституту стратегічних досліджень вважає, що присутність у миротворчому контингенті представників країн-військових союзників Росії – Білорусі та Казахстану – неприпустима для України.

Натомість заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука та експерт-міжнародник Ганна Шелест не бачать у цьому серйозної проблеми, адже жодна країна не може мати більшості у місії.

Як зауважив Надзвичайний і Повноважний Посол України Роман Безсмертний, питання про кількість миротворців не є критичним – критично, які саме функції вони виконуватимуть на Донбасі. Учасники дискусії згодні, що Україна має зайняти більш проактивну позицію. Звісно, ми можемо розраховувати на підтримку Заходу, який тисне на Росію санкціями, але відчутних збитків російській економіці вони завдадуть лише через 5-10 років.

На думку народного депутата, Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганни Гопко, певним кроком з посилення нашої суб’єктності є ухвалення Верховною Радою Закону "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей", адже завдяки ньому конфлікт на Сході тепер описаний у термінах міжнародного права. Таку саме принципову позицію має зайняти Україна й при обговоренні мандату майбутньої миротворчої місії, адже "Росія намагатиметься нав’язати нам Донбас на тих умовах, які ми не можемо прийняти".

Крім того, миротворчі сили потрібно розглядати у ширшому контексті – як частину заходів із формування на Сході Міжнародної перехідної адміністрації. Наступний крок – операційна участь України в узгодженні дій місій ООН, ЄС та ОБСЄ. Зокрема, про це говорив політолог Володимир Лупацій.

Також важливо, щоб питання про миротворчий контингент в Україні було максимально деполітизовано. "Червоні лінії" та можливі компроміси необхідно визначати виключно на підставі національних інтересів та власного стратегічного бачення перспектив розв’язання конфлікту на Донбасі. Щоб посилити власну суб’єктність, потрібне чітке бачення, чого ми хочемо, – вважає експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко. 

Але у теперішній ситуації слід бути реалістами. Скоріше за все, Україна повернеться до практичних аспектів питання про миротворців лише у 2019 році, після президентських та парламентських виборів. Так вважає голова Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко.

У будь-якому випадку домовленості про мандат миротворчої місії в Україні матимуть глобальні наслідки. Зокрема, вони можуть стати прецедентом і дати старт перебудові безпекової архітектури в Європі та світі.

Насамкінець учасники круглого столу підкреслили важливість публічної дискусії і всебічної експертної оцінки питань, пов’язаних з безпечною реінтеграцією.

Ініціаторами Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" є незалежні українські громадські організації, серед них Український незалежний центр політичних досліджень, Центр з проблем безпеки та розвитку, Платформа соціальних та гуманітарних інновацій "Єдиний координаційний центр", громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом?, в партнерстві з Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерствами закордонних справ Швейцарії та Фінляндії.

Цілями Платформи є створення і забезпечення функціонування позапартійної, професійної та інклюзивної платформи, відкритої для різних суб'єктів і осіб, які виступають за досягнення сталого миру на території Луганської та Донецької областей.