Дайте Юлі волю: 25 кроків штабу Свириденко
Сергій Каплін, народний депутат України VII-VIII скликань
Юлія Свириденко стала премʼєр-міністром у момент, коли країна стоїть на межі нового етапу — від повномасштабної війни до можливого миру. Цей уряд, швидше за все, і уведе Україну в нову епоху — епоху післявоєнного відновлення. Саме тому його слід розглядати не як чергову зміну Кабміну, а як операційний штаб великої трансформації. І якщо цей штаб не запропонує країні масштабного перезапуску — ми програємо не в окопах, а на етапі миру в офісах, цехах, полях та фабриках.
Свириденко має шанс стати першою очільницею уряду, яка не просто управлятиме кризою, а будуватиме нову державу. Але це потребуватиме більше, ніж технократичного адміністрування. Це має бути реформаторський наступ. І ми як профспілкові лідери та політики, хочемо запропонувати їй та її команді кроки, що можуть стати основою відновлення.
1. Повний аудит публічних фінансів
Світовий досвід післявоєнної відбудови — від Франції після Другої світової до Руанді після геноциду — свідчить: без прозорого обліку грошей немає довіри донорів. Україна у 2024 витратила понад 36% ВВП на оборону, і значна частина цих коштів була освоєна непрозоро адже у спадок уряду Шмигаля дісталася "країна Кучми, Януковича, Порошенка та інших майстрів корупційної інженерії". Програма Свириденко повинна передбачати створення інституційного офісу незалежного аудиту державних фінансів з залученням міжнародних партнерів (наприклад, SIGAR в Афганістані, GAO у США, OLAF у ЄС). Цей офіс має перевірити не тільки оборонні закупівлі, а й усі великі інфраструктурні проєкти та програми гуманітарної підтримки. Це має бути приклад стратегічної верифікації системи та дуже ретельна перебудова усієї державної машини: від пересічної громади до непересічного Печерська.
2. Бюджет за результатами
Україні потрібно нарешті перейти до фінансування не чиновницьких апаратів, а соціального і економічного ефекту. Сьогоднішній бюджет — це каталог видатків, а не стратегія розвитку чи проектно центричний документ. Ми пропонуємо модель “Performance-based budgeting”, яка давно працює в Канаді, Нідерландах, Австралії. Кожне міністерство та місто щороку має звітувати не лише про використані гроші, а про досягнуті результати — зокрема в системі освіти, охорони здоров’я, інфраструктури.
3. Приватизація + державні концесії
Україна має понад 3 500 державних підприємств, з яких прибутковими є лише близько 15%. Решта — корупційні прокладки, дотаційні ями або фіктивні активи. Досвід Польщі 1990-х років і Грузії 2000-х свідчить: масштабна, але контрольована приватизація виводить економіку з летаргії. Кабмін має створити незалежну агенцію з приватизації, яка працюватиме за зразком польського PAIH чи німецького Treuhand. Паралельно варто активізувати державно-приватні концесії, особливо в галузях транспорту, логістики та медичної інфраструктури.
4. Промисловий ренесанс
До війни Україна втратила понад 70% промислового потенціалу на сході. Сьогодні треба не просто відновити заводи, а перебудувати економіку навколо високотехнологічного виробництва. Йдеться про оборонку, машинобудування, авіацію, агропереробку. Польща, Чехія, Південна Корея стали прикладом того, як державна політика може підтримати індустріальні кластери. Кабмін має створити при кожній ОВА індустріальні парки нового типу — з пільговими кредитами, швидкою інфраструктурою, доступом до державних замовлень.
5. Енергетика лідерства
Україна має унікальний потенціал для “зеленої” енергетики: більше 40 ГВт потенціалу вітру, 25 ГВт — сонця, 8 ГВт — біомаси. Додайте до цього перспективу експорту водню до Німеччини. Ми маємо створити Національний енергетичний фонд за участю ЄС, МФК і USAID, який фінансуватиме малі проєкти від громад — до транснаціональних експортерів. Замість вугілля — чиста енергія. Замість імпорту газу — енергетична автономія.
6. Реформа підтримки бізнесу
В Україні 1,9 млн зареєстрованих ФОПів і понад 320 тисяч малих підприємств. Але більшість — в умовах виживання.
Ми пропонуємо Кабміну запровадити модель гарантованого кредитування малого бізнесу з державною підтримкою (аналог французького Bpifrance або польського PFR). У центрі уваги — бізнес переселенців, ветеранів, жінок.
7. Дерегуляція і діджиталізація
Україна входить до топ-5 країн за темпами діджиталізації держави. Але потрібно ліквідувати понад 1000 радянських дозволів, зробити кожен дозвіл цифровим, а кожну перевірку — автоматичною. “Дія” має отримати функції повноцінного адміністративного центру з правом зупиняти рішення чиновників і органів влади, які суперечать цифровим процедурами.
8. Ветеранська інтеграція
У 2026 році кількість ветеранів сягне понад 1 млн осіб. Якщо держава не створить економічної моделі інтеграції ветеранів — ми отримаємо хвилю соціального вибуху. Свириденко має створити окремий “Фонд економічної адаптації ветеранів”, який надаватиме ваучери на освіту, гранти, спрощене кредитування, мікробізнес-програми. Це звучить як програма "іншої Юлії" але ми повинні робити кроки до формування "Соціального кодексу ветерана" та "Програми гарантії першого робочого місця ветерана". Це складні задачі які потребуватимуть вертикально-інтегрованих структур та перебудови центрів зайнятості, інтеграції зусиль між ВНЗ та роботодавцями, обʼєднаннями ветеранів і міжнародними програмами. Однак це можливо і на це є запит суспільства із надзвичайно амбітними очікуваннями та тим фокусом на ветеранській політиці.
9. Інвестиції в людський капітал
Україна втрачає від 500 тис. до 1 млн громадян щороку через міграцію. Це катастрофа. Кабмін має запустити “Освітній план Маршалла”: партнерство з MIT, Oxford, Варшавською політехнікою, створення в Україні 10 освітньо-наукових кластерів нового покоління. Без інвестицій в людей — жодна економіка не працює.
10. Діаспора — співзасновник держави
До 20 млн українців за кордоном — це не лише емоційний, а й стратегічний ресурс. Якщо хоча б 1 млн щороку інвестуватимуть по $1 000 у малі й середні бізнеси — це $1 млрд щорічно в економіку. Кабмін має створити Офіс української діаспори з представництвами в ключових країнах, запровадити податкові амністії, модель "діаспора + громада", фонди спів інвестування та інструменти для краудінвестингу.
Діаспора — не спостерігач, а співтворець. Як в Ізраїлі чи Ірландії, вона може стати двигуном модернізації — від економіки до освіти. Україні потрібна державна стратегія "Діаспора 2035" і реальна інтеграція мільйонів наших співвітчизників у відбудову.
11. Україна — виробник безпеки, а не лише її споживач
Після повномасштабного вторгнення Україна стала полігоном нових форматів ведення війни. Але на рівні економіки ми досі залишаємося споживачем безпеки, а не її виробником. Це треба змінити. Світ витрачає понад 2,2 трильйони доларів щороку на оборону, і Україна має не менше права, ніж Ізраїль чи Туреччина, стати експортером технологій, дронів, оборонної інженерії.
Кабінет Свириденко має ініціювати створення Українського оборонно-промислового альянсу — відкритого хабу для міжнародних партнерів, транснаціональних компаній, українських підприємств і інжинірингових шкіл. Це не просто ОПК — це новий формат національної економічної безпеки.
12. Стратегічне планування
Світові приклади — від Сінгапуру до Ірландії — доводять: держави, які виходять із кризи через планування, стабільніші й успішніші. Україна має ухвалити закон "Про стратегічне планування розвитку держави", який зобов’яже Кабмін, ОВА та міністерства формувати щорічні середньострокові (3 роки) і довгострокові (10+ років) плани з публічним звітом за результатами. Це буде відповіддю на хаос, ситуативність і політичну короткозорість.
Також необхідно створити Національну школу стратегічного управління при Кабміні за прикладом ENA (Франція), Hertie School (Німеччина), HARVARD Kennedy School (США). Україні потрібні не просто політики — а стратегічні державники.
13. Створення єдиної інфраструктури управління відбудовою
Станом на сьогодні існує понад 40 незалежних ініціатив, офісів і платформ, що декларують участь у відбудові України. Це хаос, який відштовхує інвесторів.
Кабмін має створити Єдиний інституційний механізм управління відбудовою — з публічною картою проєктів, реєстром учасників, системою онлайн-моніторингу виконання, відкритим бюджетом. Аналог — механізм "NextGen EU" у Європі або "Rebuild America" після урагану Катріна.
Це дасть змогу перейти від гасел до структурного залучення $400–750 млрд, які потенційно може отримати Україна упродовж 10 років — від ЄС, G7, МВФ, Світового банку, DFC, JICA, EBRD тощо.
14. Реформа системи державної служби
Нинішня державна служба — це в більшості випадків кадрова деградація, замінена лояльністю. Україна має перейти до моделі професійної, політично нейтральної, гнучкої держслужби за зразком Канади, Сингапуру та Естонії. Кабмін має перезавантажити НАДС, впровадити систему відбору на конкурсах на основі компетенцій, запустити нову школу державного лідерства.
Особлива увага — управлінцям громад: саме на їх плечах лежатиме реальна відбудова. Їм потрібна підтримка, навчання, механізми взаємодії з донорами.
15. Політична відповідальність: команда та парламентська коаліція
Свириденко отримала уряд внаслідок політичного компромісу. Але реформи не проводять коаліційні кабінети – їх проводить ідеологічно єдиний уряд, спираючись на реальний мандат. Тому я пропоную: Штаб Свириденко має стати не лише технократичним інструментом, а центром формування нової суспільної угоди, заснованої на реформізмі, відкритості й ціннісному виборі.
Варто ініціювати створення стратегічної платформи в Раді — умовної "Коаліції відновлення", до якої увійдуть депутати від різних фракцій, які підтримують план реформ. Це створить горизонт управління, в якому Кабмін зможе діяти швидко, з меншими ризиками політичного саботажу.
16. Новий суспільний договір і Конституанта
Після 30 років незалежності, 2 революцій та повномасштабної війни — Україна потребує нового суспільного договору. Не косметичних змін, а повної Конституанти. Не переписувати Основний Закон під еліти, а — під народ. Уряд має ініціювати національний діалог про майбутню модель держави: устрій, систему балансу гілок влади, економічні свободи, місцеве самоврядування, участь громадян. Це має бути суспільний процес — від обговорення в громадах до фахових конституційних зборів. Як у Ісландії чи Південній Африці.
17. Антикорупційна люстрація 2.0
Наразі в Україні функціонують понад 10 антикорупційних органів. Але довіра до системи в цілому — низька. Штаб Свириденко має перезавантажити антикорупційний фронт: не створювати нові органи, а трансформувати існуючі. Без нової довіри — не буде нової держави.
18. Земельна реформа 2.0 — для фермерів, не латифундистів
Ринок землі запущено, але він може стати новим джерелом олігархізації. Уряд має встановити антиконцентраційні бар’єри, обмежити участь офшорів і передбачити державні гарантії для фермерів. Не можна допустити рейдерства чи перетворення України на сировинний придаток для аграрних корпорацій. Пріоритет — село, кооперативи, родинні ферми, продовольча безпека.
19. Архітектура нової юстиції
Судова реформа в Україні не завершена. Без довіри до суду — жоден контракт не працює. Кабмін має ініціювати створення системи адміністративної юстиції нового типу — швидкої, цифрової, доступної. Варто також завершити реформу КСУ, Вищої ради правосуддя, забезпечити ротацію суддівських еліт. Суд має бути не джерелом маніпуляцій, а гарантом нових правил гри.
20. Муніципальна автономія
Місцеве самоврядування — ключ до успіху реформи. Уряд має передати громадам більше повноважень, ресурсів і відповідальності. Варто впровадити модель "фінансового федералізму" — коли громади самі формують бюджети, залучають інвестиції, реалізують проєкти. Аналог — Швейцарія чи Швеція. Без сильних громад — не буде сильної держави.
21. Гендерна економіка: жінки в економіці відновлення
Жінки — це 53% населення, але їхня участь в економіці суттєво нижча за потенціал. Програма Свириденко має включати окремий розділ про економічну рівність: доступ до фінансування, пріоритет жінкам у грантах, інкубатори для жіночого бізнесу, просування жінок в STEM, публічному управлінні та політиці.
Це не про моду — це про ефективність.
22. Реформа системи національної безпеки
Україна має перейти від мілітарної моделі до комплексної системи національної безпеки: кіберзахист, критична інфраструктура, інформаційна безпека, охорона довкілля. Створення Стратегії національної стійкості та Центру кризового реагування має стати завданням уряду. Як це зробили Ізраїль або Південна Корея.
23. Очищення гуманітарної сфери від радянщини і колоніалізму
Освіта, культура, ЗМІ потребують не лише реформ, а деколонізації. Має бути прийнята програма повного очищення навчальних програм, культурної політики та медіа від російського впливу. Окрема увага — реформі Інституту нацпам’яті, гуманітарним програмам для дітей і молоді, підтримці україномовного та європейського контенту.
24. Відбудова екології як нової індустрії
Війна зруйнувала тисячі гектарів землі, забруднила водні ресурси, створила екологічні катастрофи. Відбудова має включати нову зелену політику: реабілітацію ландшафтів, очищення річок, екологічний моніторинг. Це має бути новий сектор — з інвестиціями, робочими місцями та експертним потенціалом. Уряд має створити Національний екологічний центр відновлення.
25. Демографічна політика: нація, яка народжує
Після війни Україна ризикує зіткнутись з демографічним колапсом. Потрібна нова політика підтримки народжуваності: житло для молодих сімей, податкові пільги, компенсації витрат на дитсадки, медичне страхування. Можна розглянути введення “Материнського капіталу” за аналогом Польщі, Франції, Угорщини. Без цього ми втратимо не лише економіку — а націю.
Україна в 2025 році — не просто зруйнована система. Це — країна з унікальним шансом переписати власний код. Штаб Свириденко має всі інструменти для цього: підтримку Заходу, очікування суспільства, наявність кадрів, цифрову базу, десятки напрацювань.
Це момент, коли Премʼєр-міністр не лише координує, а визначає курс. І якщо Юлія Свириденко скористається цим шансом — її уряд увійде в історію як кабінет відбудови, модернізації та великого перетворення України. Історія не повторюється. Але вона дає другий шанс. І в Юлії Свириденко він є.