Чи потрібно обмежувати соціальні мережі для підлітків: світовий тренд і український вибір
Юлія Гришина, народна депутатка України, голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій
Чи повинні діти мати необмежений доступ до соціальних мереж?
Ще кілька років тому це питання майже не звучало в публічному просторі. Соціальні мережі сприймаються як невід’ємна частина сучасного життя — як для дорослих, так і для підлітків.
Сьогодні ситуація змінюється. У різних країнах світу на рівні урядів і парламентів розгортається серйозна дискусія: чи потрібно обмежувати доступ дітей до соціальних мереж — і якщо так, то як саме це робити.
Причина — дедалі більше занепокоєння впливом цифрового середовища на розвиток, психічне здоров’я та безпеку дітей.
Світовий тренд: країни починають вводити обмеження
Останні кілька років стали переломними у формуванні державної політики щодо захисту дітей у цифровому просторі.
У 2025 році Австралія стала першою країною у світі, де запрацював закон про заборону соціальних мереж для дітей до 16 років. Соціальні платформи зобов’язані видаляти акаунти неповнолітніх і блокувати створення нових — інакше їм загрожують значні штрафи. Це рішення стало сигналом для багатьох інших держав.
Сьогодні подібні або суміжні обмеження обговорюються чи готуються до впровадження у Франції, Португалії, Польщі, Німеччині, Данії, Фінляндії, Іспанії, Бразилії, Індонезії, Малайзії, Китаї та окремих штатах США. Європейський парламент також ухвалив рекомендаційну резолюцію щодо встановлення мінімального віку у 16 років для доступу до соціальних мереж.
Фактично у світі формується новий напрям державної політики — регулювання цифрового середовища для захисту дітей.
Чому це стало проблемою
Основна причина — накопичення наукових даних про можливі ризики для підлітків.
Наприклад, масштабний звіт французького агентства ANSES, підготовлений на основі понад тисячі наукових досліджень, зафіксував зв’язок між надмірним використанням соціальних мереж і такими проблемами, як тривожність, депресія, порушення сну, кібербулінг та зниження самооцінки. Подібні висновки містяться й в інших дослідженнях.
Психологиня Джин Твенґ у дослідженні, опублікованому в Clinical Psychological Science, зафіксувала зростання депресивних симптомів і суїцидальних думок серед підлітків після 2010 року — періоду стрімкого поширення смартфонів і соціальних мереж.
Дані Millennium Cohort Study Університетського коледжу Лондона також показують зв’язок між активним використанням соціальних медіа та погіршенням сну, зниженням самооцінки і підвищеним рівнем депресивних симптомів серед підлітків.
У 2023 році Головний хірург США у спеціальній доповіді наголосив на суттєвих ризиках соціальних мереж для психічного здоров’я дітей і підлітків, особливо дівчат.
Внутрішні дослідження компанії Meta, оприлюднені у так званих Facebook Papers, також показали, що Instagram може погіршувати проблеми із самосприйняттям у частини дівчат-підлітків.
Ще один важливий фактор — робота алгоритмів платформ. Дослідження показують, що підлітки можуть стикатися з небезпечним або шкідливим контентом дуже швидко — іноді вже через кілька хвилин після початку перегляду стрічки. Тобто проблема полягає не лише в контенті, який шукають користувачі, а й у тому, як алгоритми підштовхують їх до певних тем.
Для України важливим є й безпековий аспект.
За даними Офісу Генерального прокурора, кількість злочинів неповнолітніх проти основ національної безпеки за останні три роки зросла у 43 рази — з 3 випадків у 2022 році до 130 у 2025 році. За словами голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, одним із каналів вербування підлітків залишаються соціальні мережі, зокрема Telegram і TikTok.
Український контекст
Для України ця тема має ще один важливий вимір. Ми живемо в умовах війни, де інформаційний простір також є полем боротьби. Соціальні мережі можуть використовуватися не лише для комунікації, а й для маніпуляцій, психологічного впливу або навіть вербування.
Водночас в Україні поки що відсутнє спеціальне законодавство щодо вікових обмежень доступу до соціальних мереж, і дискусія перебуває на початковому етапі.
Український контекст має і свої особливості: значну кількість внутрішньо переміщених дітей, велику частину школярів, які перебувають за кордоном, а також необхідність зберігати доступ до інформації в умовах інформаційної війни.
Саме тому будь-які рішення потребують ретельного аналізу і адаптації до українських реалій.
Чи готове суспільство до обмежень
Цікаво, що навіть у суспільстві думки щодо цього питання суттєво різняться. Нещодавно я провела невелике опитування у своїх соціальних мережах щодо можливих обмежень для підлітків у соціальних мережах.
Результати показали: думки фактично розділилися. Частина людей підтримує більш жорсткі правила, вважаючи їх необхідними для захисту дітей. Інші переконані, що заборони можуть бути неефективними або навіть створювати нові ризики.
Це свідчить про те, що суспільство поки що не має сформованого консенсусу щодо цієї теми.
Що насправді потрібно
Ймовірно, відповідь лежить не лише в заборонах. Світова практика дедалі частіше показує, що ефективною може бути комплексна політика, яка поєднує:
- розвиток цифрової грамотності серед дітей;
- підвищення цифрової обізнаності батьків;
- відповідальність технологічних компаній за безпеку неповнолітніх;
- ефективні інструменти батьківського контролю;
- системну державну політику у сфері цифрової безпеки.
Саме тому Україні важливо не просто реагувати на глобальні тренди, а сформувати власну модель захисту дітей у цифровому середовищі, засновану на дослідженнях, експертній дискусії та відповідальній державній політиці.
Адже в центрі цієї дискусії — не лише соціальні мережі. У центрі — безпека та здоровий розвиток наших дітей у цифровому світі.
