У Києві презентували стрічку "Особиста справа Євгена Єніна. Сім історій життя"

У кінотеатрі "Оскар" у ТРЦ Gulliver у Києві 27 лютого, відбувся прем’єрний показ документального фільму "Особиста справа Євгена Єніна. Сім історій життя", присвяченого пам’яті першого заступника міністра внутрішніх справ України Євгена Єніна, повідомляє журналістка відділу “Культура” Інформаційного Агенства “Інтерфакс-Україна” Ольга Левкун з місця події.

"Цей фільм має бути не просто спогадом, а живою пам’яттю про Євгена Єніна, Дениса Монастирського, Юрія Лубковича, Тетяну Шутяк, Михайла Павлушка та Миколу Анацького - всіх, хто був у тому екіпажі. Це пам’ять, яка повинна залишитися для наших дітей, онуків і для історії", - сказав під час презентації ексзаступник міністра внутрішніх справ України у 2019–2021 роках та радник міністра внутрішніх справ з серпня 2021 року Антон Геращенко, який був ведучим памʼятного вечора.

Стрічка стала не лише даниною пам’яті Єніну, а й спробою зафіксувати для історії масштаб його роботи на користь держави. У фільмі йдеться про повернення активів, вкрадених режимом Віктора Януковича, справу MH17, повернення Україні скіфського золота, міжнародну юридичну боротьбу проти РФ, а також про ті рішення і зусилля, які в перші місяці повномасштабної війни працювали на обороноздатність країни.

Атмосфера вечора була неформальною, але дуже зібраною і емоційно щільною. У залі зібралися друзі, колеги, рідні, побратими та всі, хто знав Єніна як державника, дипломата, юриста, батька, чоловіка і друга. Кожен виступ цього вечора був не формальною промовою, а спробою вголос зберегти людину в пам’яті.

"Він завжди перелазив через стіну, щоб зробити більше, ніж від нього вимагали. У цьому, мабуть, і був увесь Женя", - сказав Юрій Луценко.

Геращенко назвав Єніна людиною, яка "могла обіймати в цій державі будь-які посади", наголосивши, що його загибель є не лише особистою трагедією для близьких, а й великою втратою для країни.

"Я можу сказати прямо: Євген - теж жертва цієї війни, тому що він летів на бойове завдання разом із міністром Монастирським та його командою", - сказав він.

Окремо Геращенко наголосив на ролі Єніна у формуванні нової логіки безпеки у перші місяці повномасштабної війни. За його словами, коли у 2022 році "ще мало хто розумів, що таке ударні дрони", саме Єнін доклав величезних зусиль до того, щоб цей напрямок почав системно розвиватися.

Він також поділився особистим спогадом, зазначивши, що познайомився з Єніним у 2016 році, в часи роботи в прокуратурі, і кожна зустріч з ним була "задоволенням" -  як спілкування з розумною, інтелектуальною людиною, яка думала "не лише про себе, а й про державу, про людей і справді хотіла допомогти".

Одним із найсильніших емоційних акцентів вечора став виступ дружини Євгена Єніна - Людмили. Її слова були дуже особистими, але водночас близькими кожному, хто пережив втрату у цій війні.

"Війна принесла в наш дім, у великий дім - в Україну, на жаль, багато смертей, багато втрат. І смерть залишає тебе наодинці. Зникає твоя найближча людина, з якою ти ділилася, вирішувала, на яку ти покладалася, якій ти віддавала всю себе. І ось раптом в один день ти залишаєшся сама…. ", - сказала вона.

За словами Людмили Єніної, після смерті найближчої людини ти раптом залишаєшся сам на сам із новою реальністю, в якій усі внутрішні діалоги перетворюються на розмову із собою, а всі рішення доводиться приймати самостійно.

Водночас вона сказала, що Євген не зник - він став "частинкою" її самої та їхніх дітей, а через пам’ять, вчинки й любов людей продовжує жити далі.

"І через кожного з вас, хто пам’ятає його, любить його, хто з нами в думках, у діях, у вчинках, я відчуваю Женю", - сказала вона.

Людмила Єніна також подякувала всім, хто залишився поруч із нею та дітьми після загибелі чоловіка, наголосивши, що саме завдяки людській пам’яті, підтримці та теплу близьких його присутність відчувається і сьогодні.

Не менш проникливими були слова мами Євгена Єніна, яка говорила про нього передусім як про сина - людину, життя якої було "невпинним, постійним рухом уперед".

За її словами, він завжди відчував відповідальність за все, що робив, небайдуже ставився до людей, постійно працював над собою і прагнув вдосконалювати свої професійні знання.

"Він справді був чудовим сином, люблячим батьком, чоловіком, який обожнював свою дружину Людочку. Він був добрим, надійним другом", - сказала вона.

Мати Єніна також подякувала творчій групі, всім, хто дав інтерв’ю для фільму, поділився спогадами та долучився до створення стрічки, а також усім присутнім у залі.

Окремий епізод  вечора створювало те, що фільм не замикається лише у меморіальній оптиці. Це не просто історія втрати. Це історія людини, яка за відносно короткий час встигла зробити для України надзвичайно багато - і в міжнародному праві, і в дипломатії, і в державному управлінні, і в питаннях безпеки.

Саме тому "Особиста справа Євгена Єніна. Сім історій життя" виходить далеко за межі біографічного кіно. Це фільм про ціну служіння державі, про відповідальність, про стратегічне мислення, про відданість Україні - і про те, як одна людина може впливати на хід важливих для країни процесів.

Цю стрічку справді варто подивитися кожному. Не лише тим, хто знав Євгена Єніна особисто, і не лише тим, хто цікавиться політикою чи державною службою. Її варто дивитися всім, хто хоче краще зрозуміти, якою ціною тримається українська держава, хто саме стоїть за важливими для країни рішеннями і чому пам’ять про таких людей має залишатися живою не на один день, а на покоління вперед.

Бо це фільм не тільки про одну людину. Це фільм про силу характеру, про державницьке мислення, про любов до країни, яка проявляється не в гучних словах, а у конкретних справах. І саме тому він важливий.