Ексклюзивне інтерв’ю голови партії "Голос" Кіри Рудик агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Олександр Трохимчук

 

Пані Кіро, останнім часом у ЗМІ та в експертному середовищі активізувалися припущення щодо можливого об’єднання "Голосу" зі "Слугою народу" та "Батьківщиною" в широку коаліцію. Чи справді такі переговори ведуться із вашою фракцією? І на яких умовах "Голос" готовий долучитися до такої коаліції?

Ми прийшли в політику, щоб робити зміни в нашій країні й будемо використовувати всі засоби, які у нас є чи будуть нам доступні, щоб ці зміни відбувалися. Ми однозначно не поступимося нашими принципами.

За майже два роки роботи у Верховній Раді нас неодноразово запитували й про коаліцію, й про опозицію. Якщо ми бачимо речі, які є правильними для країни, то ми їх підтримуємо, якщо ж вони є деструктивними та загрожують національній безпеці, то ми цього ніколи не зробимо. Незалежно від того, в коаліції ми чи в опозиції.

Тоді як монобільшості кажуть голосувати, бо "президент попросив", то у нас такого немає – в нас є "червоні лінії", наше критичне мислення та бачення, куди Україна має прийти в результаті. А якими методами це зробити – то вже питання номер два.

Зі мною циклічно хтось веде перемовини, щоб ми приєдналися (до коаліції, – ІФ). Чому це робиться? Тому що в "Голосі" є чи не найбільше професійних і, головне, адекватних людей. А тому ми були б дуже ефективною частиною команди будь-якого уряду. Та це має бути команда, в якої є мета й правила, з якими вона просувається вперед. У тому форматі, в якому зараз працює Кабмін, ми просто не можемо не критикувати те, що робить уряд Шмигаля (Денис Шмигаль – прем'єр-міністр України, – ІФ). Ми абсолютно не погоджуємося з тією кадровою політикою, яку він проводить, адже вона максимально непрофесійна.

Водночас останні кроки президента Володимира Зеленського викликають у команди "Голосу" велику надію: це дійсно системні, проукраїнські, державницькі кроки, які ми підтримуємо, і я щиро рада, що він їх робить. Коли ми бачимо такі кроки, то кажемо: "О, можливо, з цього щось вийде!". Але подивімось, якими будуть наступні, тому що це мають бути не два-три випадкових державницьких рішення, а результат певного плану, тоді й будемо говорити.

 

А чи могли б ви уточнити, хто саме веде переговори з "Голосом" щодо коаліції – це представники "Слуги народу" чи Офісу президента?

Час від часу на мене виходять представники або Офісу (президента, – ІФ), або партії "Слуга народу" з перемовинами про те, де ми можемо об'єднати наші зусилля.

 

А чи є посади в уряді, пропозиція обійняти які змогла би переконати "Голос" долучитися до коаліції? Наприклад, пост прем'єр-міністра...

Гарний жарт! (сміється) Знову ж, це більше не про політичну частину, а про професійну. Тобто всюди, де ми зможемо бути корисними, де зможемо виконати складові плану "Голосу", там ми готові долучатися й працювати. Якщо буде декілька напрямків, де ми можемо повністю втілити заплановані реформи, то ми готові взятися за це й робити.

Уряд – це не політична історія, в якій люди можуть просто виходити й розповідати, що у нас усе буде добре. А велика системна робота, яку потрібно робити. І ми готові показати там хороший результат.

 

Якщо вже ми зачепили тему діяльності Кабінету міністрів, то як ви оцінили б ефективність уряду Шмигаля?

Як працює уряд Шмигаля? Дуже-дуже неефективно. І його абсолютно точно треба змінювати. Я впевнена, якщо президент продовжуватиме ту політику, яку ми бачимо протягом останніх трьох-чотирьох тижнів, то зміна уряду також має бути в порядку денному, у його планах. Насправді важко підібрати людей, які б настільки безладно виконували свою роботу. Ми щодня втрачаємо реформаторський час і життя людей, – це найбільш болюча історія.

 

Ваша фракція закликає відправити у відставку щонайменше двох урядовців – міністра охорони здоров’я Максима Степанова та очільника Міноборони Андрія Тарана…

Україна перебуває на початку важкого року, в якому першочерговим завданням буде боротьба з епідемією та повернення економіки держави в точку, яка була до коронавірусу. Дивімося на об'єктивну реальність: підготовка до вакцинації провалена, вакцинація вчасно не розпочалася – знову вводять карантини. За моїми оцінками, за рік було зроблено приблизно 10% із того, що варто було зробити.

Це відповідальність не тільки міністра Степанова, якого потрібно було знімати ще в травні минулого року, коли ми про це заявляли, тому що він абсолютно непрофесійний менеджер. Дуже багато життів українців було б збережено, якби набагато активніше відбувалася підготовка до вакцинації.

Це відповідальність ще й прем’єра, який бачить менеджера, котрий не виконує завдань, але вирішує дати йому ще сто днів. Це неприпустимо. І в будь-якій країні світу за такі "результати" вже давно гнали б в шию. А в українському уряді це толерують наразі.

Щодо Тарана. Країна, яка перебуває у стані війни, не може дозволити собі провалювати оборонні замовлення. А ми це робимо. І поки українці продовжують допомагати армії, збираючи волонтерську допомогу, відповідальні за те, щоб за державні кошти закуповувати патрони, одяг, зброю, просто не виконують свою роботу.

 

"Голос" також має намір оскаржити призначення Сергія Шкарлета міністром освіти через кнопкодавство за його кандидатуру. Депутати вже навіть зібрали 45 підписів, необхідних для подання до Конституційного суду…

Як менеджерка, яка керувала великою IT-компанією з тисячею працівників, можу сказати: якщо є люди, які не роблять свою роботу, то весь колектив потихеньку ставитиметься до виконання своїх обов’язків так само. Це відбувається і у Кабміні. Був Степанов, який не виконує свої обов’язки. Тепер є Шкарлет, який прийшов туди абсолютно диким способом…

Ми сподівалися, що ніколи вже не буде кнопкодавства в Раді. Але тепер мусимо робити все, щоб довести, що міністр освіти обійняв свою посаду нечесно, і знову боротися, щоб такого більше ніколи не трапилося.

Разом з тим, результати роботи міністра освіти, які вони? Їх немає. І чекати на них теж не варто, бо це з самого початку була непрофесійна людина, яка прийшла не на своє місце. Тобто урядовець, який має бути прикладом для всіх освітян і вести їх уперед, насправді є антиподом, антигероєм. Так ми показуємо всім освітянам, що можна вести нечесну гру, бути плагіатором, і тоді в тебе є шанси стати міністром…

 

Тим часом крісло під Степановим починає таки хитатися…

Упродовж усього року ми хитаємо його, а нам кажуть, мовляв, давайте все ж таки не міняти коней на переправі. Чудово! Давайте хай ці коні вб’ють нам ще більше людей. На сьогодні в Україні приблизно сотня людей на день помирає від коронавірусу. Степанов при цьому спокійно так собі каже, якщо вакцина не прийде цього тижня, то – за два або за три тижні. Мовляв, яка різниця. Але в нас є абсолютно точна кількість людей, яких ми втратимо за цей час.

Коли у вересні-жовтні ми вимагали, що потрібно вже зараз домовлятися про вакцину, то він запевняв, що це буде зроблено. Але минуло пів року – і нічого не зроблено. Мало того, виробники вакцини пояснюють, що вони (Міністерство охорони здоров’я, – ІФ) не дуже то й переймалися цими перемовинами.

 

Але зараз хитати крісло під Степановим почали й самі "слуги". У монобільшості заявили: якщо він провалить старт вакцинації, то на фракції порушать питання про його відставку. Як думаєте, наскільки високою є ймовірність того, що так станеться?

Я сподіваюся на це. І ми будемо підтримувати відставку Степанова, тому що такого провалу на кожному з трьох етапів боротьби з коронавірусом не можна було допускати. Думаю, відставка Степанова буде, скоріше, політичним рішенням, аніж професійним.

Є проблема навіть у тому, що він не боровся за кошти для медицини на 2021 рік. Кожен міністр, під час розподілення бюджету, намагається отримати якнайбільше коштів для виконання своїх завдань. По МОЗу, по-перше, нам не відомі ці завдання. По-друге, Степанов не став відстоювати необхідність спрямування мінімум 5% ВВП на галузь, як це передбачає закон і, зокрема, й національний план "Голосу". А ті кошти — єдиний спосіб вивести нашу медичну систему на належний рівень. Степанов же зреагував так: не вдалося, то не вдалося. І тому депутати "Голосу" ходять на засідання бюджетного комітету, і вибивають гроші для українських пацієнтів.

 

Поговорімо про комунікацію і навіть співпрацю влади з опозицією – як вона відбувається? Так, із одного боку, уряд, зокрема Міністерство охорони здоров’я, частково взяли на озброєння план "Голосу" щодо боротьби з коронавірусом. Проте з іншого маємо напрацьовану вашою партією стратегію "холодної де окупації" Криму й Донбасу, яка поки лишається на рівні декларативних заяв. Пані Кіро, наскільки взагалі "Голосу" вдається налагодити співпрацю з Кабміном?

Насправді певну частину наших пропозицій влада втілює. Чому? Тому що вони професійно розроблені. А оскільки люди в нашому уряді не дуже люблять працювати, то мають безумовну допомогу. Чи могли б вони втілювати наші напрацювання краще, більш ефективно? Звичайно. Я б сказала, що навіть малопрофесійна людина, яка б прийшла в уряд без злих намірів, але була б готова реалізовувати плани, які створює наша команда, чи інші розумні люди, то результатів було б більше, ніж має ця влади. Але тоді потрібно було б відмовитися від класичних схем і бажанням красти.

Так, є багато планів, стратегій і візій, які ми розробили, але влада ігнорує їх. Який вихід? Ми можемо просувати зміну Кабміну, що ми постійно робимо, щоб прийшли люди, які будуть більш орієнтовані на результат. Або ми можемо йти в цей Кабмін самі й виконувати самостійно те, що є правильним і корисним для нашої країни…

І ми це вже робимо на місцях. У нас зараз є 350 депутатів по всій країні – від Галичини до Донеччини, – де ми так чи інакше йдемо у виконавчу владу. І ми вже бачимо результат: ця комбінація, коли ти не лише займаєшся законами, але й виконуєш їх, вона працює дуже добре.

 

Робоча група парламенту зараз займається розробкою законопроекту про опозицію. Чи долучається "Голос" до цієї роботи? Які пропозиції до потенційного закону ви вже внесли?

З нашого боку над цим законопроєктом працює Олег Макаров (секретар комітету ВР з питань правової політики, – ІФ), він юрист-конституціоналіст і, загалом, візійник того, як має працювати парламент.

Наші завдання при розробці цього законопроєкту – збалансувати можливість влади й опозиції впливати на рішення, і зробити ту систему, яку маємо зараз в парламенті, більш прозорою та ефективною.

Цей законопроєкт зараз перебуває десь на середині процесу розробки. Головне те – яким чином закон імплементується. Бо він може бути крутим, усіма затверджений і навіть проголосований, але не буде працювати.

 

За які права опозиції "Голос" боротиметься на рівні цього законопроекту?

Право на блокувальні голоси з приводу окремих рішень. Головним чином – у питаннях призначення міністрів, або Кабміну. Я не думаю, що наша країна готова витримати ще сім років Арсена Авакова як міністра внутрішніх справ. Певно, це те, за що ми максимально активно боролися б.

Є деякі базові речі, як-от, скажімо, рівний доступ до трибуни, заслуховування альтернативних законопроєктів, вплив на формування порядку денного. Але ключовим усе ж є можливість заблокувати прихід одіозних людей до Кабміну.

 

На вашу думку, чи є Юрій Вітренко одіозною персоною, якщо Рада вже двічі провалювала голосування за його призначення першим віце-прем’єр-міністром – міністром енергетики України?

Насправді я з великою повагою ставлюся до його досягнень, як керівника та менеджера. Він був одним із тих, ким ми пишалися до того, як прийшли в політику самі. Зараз, коли він намагається обійняти посаду міністра енергетики, – це вже інше.

Ми, як опозиція, не підтримуємо кадрові рішення влади – ці призначення мають бути відповідальністю монобільшості та, власне, коаліції. Те, що вони не можуть всередині фракції зібрати голоси за нього, це вже каже, що є питання стосовно того, що і яким чином Вітренко буде робити на своїй посаді. І його заява про необхідність розігнати наглядову раду НАК (Вітренко запропонував прем'єр-міністру Денису Шмигалю винести на розгляд Кабміну питання щодо звільнення голови правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, а також розірвання контрактів з членами наглядової ради компанії, – ІФ), мені здається, вона дуже політизована та подібне до загравання з метою отримати голоси.

Ми не можемо дозволити собі зараз призначити міністра енергетики, який займатиметься політикою замість того, щоб виконувати роботу. А ми вже бачимо, що тут дуже політична історія. Пов’язана, по-перше, із заявами про придбання російського газу (у січні Вітренко запропонував розблокувати транзит газу із Середньої Азії та експорт газу "незалежними компаніями з Росії" як можливість розв’язання проблем на ринку газу, – ІФ), по-друге, це заяви про НАК.

 

У грудні, після першої невдалої спроби, голова ВР Дмитро Разумков заявив, що основною причиною проваленого голосування могла стати інформація про багатомільйонні бонуси, отримані Вітренком від "Нафтогазу". Чи було це аргументом і для "Голосу"?

Я прийшла з бізнесу, де великі «бонуси» є нормою за виконання роботи. Ми ж хочемо зробити так, щоб усі могли отримувати гідну зарплатню за свою роботу. Тому я б тут цього питання не торкалася, бо коли людина працює у великій корпорації та виконує круту роботу, то вона може отримувати за неї те, що корпорація передбачає для своїх топменеджерів.

 

Оскільки говоримо про кадрові рішення, то було би добре зупинитися на відповідних змінах також і у вашій партії та фракції. Наприкінці минулого року змінилося керівництво вашої фракції. Насправді можливість таких кадрових ротацій усередині "Голосу" була деякою мірою очевидною. Про це, так чи інакше, говорили у кулуарах. Та й, щонайменше, можна було прослідкувати, як Ярослав Железняк ставав більш медійно активним, тоді як Сергій Рахманін – навпаки. Звісно, пан Сергій пояснив, чому вирішив залишити цю посаду. Але на безпекових питаннях і законопроектній роботі він зосереджувався з початку каденції. Невже причина лише в цьому, тобто в складності поєднувати керівництво фракцією та законотворчість?

Це правда, бо дуже багато часу витрачалося на фракційні, організаційні питання. Зараз Сергій займається питаннями оборонних закупівель і національної безпеки, де він сяє, де він відчуває себе максимально комфортно, є нереально крутим і може досягти потрібних нам результатів. Мені здається, що зараз він задоволений, на своєму місці, та навіть почав бачитися більше з дружиною.

 

Чи не було конфліктів усередині фракції? Скандалів?

Скандал – це коли хтось чимось незадоволений. Робота партії "Голос" – це робота на ефективність. Коли у людей багато роботи, то вони не мають часу на ці всі речі.

 

А на які зміни в діяльності фракції варто чекати в найближчій перспективі після оновлення керівництва?

Упродовж наступних кількох місяців ви побачите декілька змін у наших комунікаціях, активності й інтенсивності. У нас будуть більш концентровані спікери та повідомлення про нашу діяльність, щоб максимально ефективно донести це до людей.

 

А можна детальніше – чи означає це те, що менша кількість ваших спікерів братиме участь в ефірах і надавати коментарі журналістам?

Оскільки раніше у нас було лише 20 фракційних депутатів, а з січня маємо до 400 депутатів, включаючи наших представників у місцевих рад, то є велике бажання у партії підтримувати спікерів усіх рівнів. Ми розуміємо, що позиції "Голосу" в рейтингах політичних партій пов’язані в тому числі з відсутністю "one voice" (єдиного голосу). Саме тому розробляємо структурний підхід з обмеженою кількістю ключових спікерів, які будуть курувати конкретні напрямки роботи партії. Це дуже важливо, щоб у людей нарешті склалося враження, що таке партія "Голос" і що вона зробила. Це організаційні зміни: буде певна кількість людей, які найбільше комунікуватимуть від партії.

 

А парламентська фракція теж зазнає таких організаційних змін?

Так, вона змінилася. Оскільки фракція є інструментом партії, то партія зараз і робить такий концентрований перелік ключових спікерів.

 

Скільки їх буде у фракції?

Ми зараз визначаємося з цим.

 

Але ж схожа модель у "Слуги народу"»…

Я цю модель розробила не зі «Слуги народу», а в результаті консультацій з нашими європейськими та американськими партнерами – про партбудівництво, про те, як найкраще та найефективніше з обмеженою кількістю ресурсів показувати результат.

 

Нещодавно в "Голосі" сталася ще одна кадрова ротація, але яка стала більш помітною, ніж попередня, – це виключення Сергія Притули з керівного складу політради партії. Таке рішення було сприйняте доволі неоднозначно: дехто навіть закидав, нібито ви, пані Кіро, ухвалили його одноосібно…

З’їзд партії відбувся 29 січня, а "розганяти" цю тему почали через тижнів два в телеграм-каналах. Відверто кажучи, я була здивована. У нас зараз понад 500 партійців, 350 депутатів – усі в курсі, як все відбувалося.

Всі рішення приймаються, згідно з нашим статутом, на з’їзді. Кожен із 21-го регіону обирає представника, усі вони приїжджають до Києва й голосують за ті чи інші рішення. Для прийняття треба три чверті голосів. Власне, так і відбулося. Ми багато обговорювали, куди має рухатися партія. Намагання розігнати цю тему – це спроба політизації речей, які такими бути не можуть. Це організаційне питання, з яким ми йдемо далі, до успіху.

 

Зміна складу політради партії відбувається щороку?

Ні, у нас це може відбуватися, згідно зі статутом, раз на два роки. Але ми обираємо її під конкретні завдання. Зокрема другу політраду обирали конкретно під місцеві вибори. І я пообіцяла, що після виборів ми її переоберемо.

Зараз в нас з’явилося багато депутатів у місцевих радах, і партія – це вже не лише фракція. Тому нова політрада складається наполовину з представників парламентської фракції, наполовину – з представників регіонів. Нова політрада вже працює, ми затвердили плани на наступний рік.

 

Ще одним медійно впізнаваним вашим партійцем є Святослав Вакарчук. У червні з’їзд партії позбавив його повноважень народного депутата. Яка його роль у діяльності "Голосу" на сьогодні?

Святослав Вакарчук – співак, він збирається їхати в турне зі своїм новим проєктом. Партія "Голос" – це структура, яка розвивається за національним планом "Голосу". На мою думку, неефективно зараз думати про минуле й про те, як могло б бути. Ми рухаємося далі з тими ресурсами, які зараз у нас є в наявності. Це – наша сила, енергія й професійність. Це наші можливості їздити по країні, виконувати завдання, працювати ефективно в Раді й показувати результат, за який відповідаємо саме ми.

 

То чим Святослав займається у партії зараз?

Він є її членом.

 

А конкретні завдання в нього є?

Такі ж, як у кожного члена партії: відстоювати її репутацію, брати участь у голосуваннях, впливати на рішення партії через наявні механізми.

 

У партійному офісі він з’являється наскільки часто?

Я б сказала так: враховуючи карантинні обмеження, не дуже часто.

 

Ви вже згадали про національний план "Голосу", який презентували на з’їзді партії 29 січня. Пропоную детальніше зупинитися на тому, що він передбачає.

Національний план "Голосу" 2021 – це велика системна програма, якої ми не побачили від уряду, тому напрацювали на базі нашої партії та парламентської фракції. План складається з таких ключових напрямів, як технологізація економіки, національна безпека, екологізація, енергоефективність і судова реформа.

План "Голосу" передусім стосується боротьби з коронавірусом. Взагалі, наша фракція є чемпіоном із поданих і прийнятих у Раді законопроєктів і постанов стосовно боротьби з COVID-19, які зараз працюють. Вони стосуються масового тестування, донорської крові, забезпечення лікарень і лікарів, а також постанова про вакцинацію. Щодо трьох етапів боротьби з COVID-19, де Міністерство охорони здоров’я пасло задніх, ми пропонували щоразу пропрацьований план, і врешті-решт міністерство взяло його на озброєння, хоч і не відразу.

Тому зараз ми маємо план, яким чином в країні здійснити вакцинацію, провести облік вакцин, щоб у результаті вийти на той рівень життя, який мали до епідемії. Ми повинні також розуміти: швидше за все, вірус залишиться і процес вакцинації треба буде запускати знов і знов, до чого Україна виявилася взагалі не готовою.

 

Що саме, згідно з вашим планом, передбачає технологізація економіки?

Технологізація економіки – це першочерговий крок виводу економіки на доковідний рівень. Це стимули, які створив коронавірус. Це цифровізація, позбавлення силовиків економічного впливу, амністія капіталів, у тому числі орієнтація на Європейський Зелений Курс. Це і технологізація економіки, яка стосується не лише екології та IT, а і просто активного руху вперед.

Разом з тим, у контексті технологізації економіки та виконання плану "Голосу", ми вже маємо певні досягнення. Наприклад, Бюро економічної безпеки – це позбавлення силовиків права "кошмарити" бізнес. Це – наша обіцянка, яку ми виконали на початку року.

До речі, ми є найбільш ефективною фракцією в українському парламенті: рівень прийняття наших законопроєктів становить 11%. Це вище, ніж у монобільшості.

 

Якщо пояснити простими словами, то що пересічні українці матимуть завдяки технологізації економіки?

Вищі зарплати. IT – це одна з найбільших експортних індустрій в України. Торік, під час карантину, IT принесла країні 5 млрд доларів лише "живими" грошима. Раніше наша країна була суто аграрною, зараз вона покроково стає технологічною. Це значить, що діти, які виростають в Україні, можуть отримувати зарплати світового рівня завдяки тому, що добре знають математику, англійську мову, є розумними й активними. І це не вигадані історії, а те, яким чином IT-індустрія підіймає нашу країну.

У 2018 році компанію, якою я керувала, придбав Amazon за більш ніж мільярд доларів. Це була друга за обсягом угода у світі. Це залучило кошти в нашу країну та створило нові робочі місця.

Тому технологізація економіки – це інвестиції в стартапи, в більшу кількість робочих місць, які потребують високої кваліфікації, це більше коштів у бюджет, а тому – більший розмір пенсій і зарплат для громадян України.

 

"Безпековий" напрямок вашого плану передбачає посилення співпраці з США. Уточніть, будь ласка, як саме "Голос" планує працювати протягом поточного року задля досягнення цієї мети?

У нас є унікальний момент отримати такого стратегічного партнера як Сполучені Штати Америки. США можуть допомогти Україні зрушити питання війни на Донбасі з мертвої точки, зробивши його питанням миру. Торік і позаторік ми втратили кілька можливостей, коли мали підтримку сильних партнерів, бо не виконали "домашню роботу". Ми повинні були втілити антикорупційну та судову реформи, а також реформу оборонної промисловості.

Зараз у нас є ще один шанс. Вирішення питання війни з Росією лежить не стільки у військовій площині, скільки в дипломатично-санкційній. І єдиний спосіб закінчити війну – це створити такий тиск на Росію, який би зробив для неї продовження бойових дій дуже важким і дорогим "задоволенням". Це складне завдання, воно надлюдське, але це можна буде зробити завдяки США, як стратегічного партнера України. Але спершу потрібно робити сильні державницькі кроки й змінити те, що не працює всередині країни.

 

Тиск на Росію через санкції – якою ви бачите участь "Голосу" у цьому процесі?

По-перше, ми будемо долучатися до переговорів. По-друге, ми є їхнім ініціатором. А також авторами ідей, яким чином боротися з російською агентурою і всередині країни, і назовні. Що ми можемо зробити всередині країни? Це внутрішні санкції, які вже запроваджуються. А також це зовнішні санкції, про які ми вже ведемо перемовини з нашими партнерами. Це "список Магнітського" для України, де ніхто не є недоторканним: це санкції по всьому світу.

 

Окремим пунктом нацплану "Голосу" на поточний рік є впровадження "зеленого курсу" як екологічної євроінтеграції України. Чи могли б ви конкретизувати, як збираєтеся його реалізовувати?

Європа впроваджує "зелений курс", а це означає, що з 2030 року всі товари, які вироблені без дотримання екологічних норм, будуть обкладені додатковим митом. Це зменшить кількість грошей, які будуть надходити в країну, негативно вплине на рівень зарплат.

2030 рік не просто не за горами, для промисловості він, можна сказати, вже післязавтра, тому що модернізація – це тривалий процес.

Отже, у нас є вже зрозуміла загроза, з якою треба боротися. Але водночас вона може дати нам поштовх для переформатування й модернізації підприємств на більш "зелені", більш екологічні. Якщо сказати дуже просто, то нові технології мають замінити старі для того, щоб ми палили менше вугілля, а підприємства отримали можливість підвищити виробництво своєї продукції. Інакше – вони стануть просто економічно нерентабельними. Це дуже важливо, бо екологічні зміни не лише допоможуть Україні зробити крок уперед економічно, а й зменшити навантаження на екосистему, поліпшити те, чим дихають і що п’ють наші люди.

Від цього виграють не лише європейці, які вигадали цей «зелений курс», а й українці, які потерпають від дуже поганої екології. Два тижні тому в рамках всеукраїнського туру-презентації Національного плану "Голосу" ми відвідали Західну Україну. А з 22 по 27 лютого ми курсуватимемо по Південній Україні. Ми заїжджаймо до міст, сіл, районних центрів. Говоримо з людьми про те, що їх турбує зараз. І от, найперше, що їх цікавить, – чому немає води. Перш за все, гарячої, а по-друге, чистої. Далі вони переймаються тим, чому забруднене повітря.

Екологія завжди була в кінці списку для будь-якого уряду, будь-якого політика, ніби якась задача із зірочкою, яку можна не виконувати або ж просто про неї поговорити. Ми розуміємо, що надалі так відкладати це питання не вдасться.

 

У блоці плану, який стосується екології, йдеться й про енергоефективність. Що саме пропонує "Голос" у цьому сенсі?

Люди мають заробляти стільки, щоб їм не доводилося думати про те, високі чи низькі в країні тарифи. Таким я бачу одне із завдань "Голосу". Це довготривала мета. Питання в тому, що робити зараз? Ми в жодному разі не маємо закривати вільний ринок газу, тому що отримали його з великим боєм. Водночас ми рекомендуємо переходити до більш дешевого газового постачальника. По-друге, варто боротися за енергоефективність. На місцях ми вже впроваджуємо декілька великих програм, у тому числі міжнародних. І зокрема щодо утеплення будинків. Звісно, цей спосіб значно складніший за обіцянки прийти і знизити тарифи втричі, але він чесний, виправданий, системний і результативний.

 

У своєму плані ви заявляєте й про те, що доведете судову реформу до кінця. Яким чином?

У нас є відповідний законопроєкт, зареєстрований нашим депутатом Ярославом Юрчишиним, про те, якою судова реформа має бути. Він, зокрема, передбачає, яким чином обираються судді, як здійснюється їх аудит, як вони знімаються зі своїх посад. Це дійсно складна задача, бо кожен президент опиняється перед спокусою залишити все як є. Тому що судді в принципі можуть працювати на того, хто при владі. І от впровадити систему, яка буде самобалансувальною та незалежною, – це великий ризик для кожного, хто при владі.

Ми працюємо з міжнародними партнерами над тим, щоб забезпечити незалежність інституцій із вибору суддів, які будуть впроваджені. Також ми рекомендуємо своїх кандидатів до Верховного суду. Будемо рекомендувати до Конституційного суду людей, до доброчесності та професійності яких немає запитань.

 

Ви вже згадали про тур "Голосу" українськими містами. Така форма активності з’явилась у вас на початку цього року. Як довго він триватиме? І чим узагалі обумовлена необхідність виходити з "діджиталізованої бульбашки"?

2020-й був роком місцевих виборів і розбудови нашої партійної структури. Ми дуже добре пройшли вибори: якщо до них, особливо на місцях, партію "Голос" знали якось віртуально, то тепер є величезна кількість міст-сіл, де знають про наші цінності та про те, що хочемо зробити.

2021 рік ми почали з того, що я радила б зробити й Кабміну – зі стратегічного планування та виконання цієї стратегії. Стратегічне планування у нас описується двома словами – "ефективність" та "адвокація людей". Тобто ми знаємо, що зробимо цього року. Такі цілі зібрані в національний план "Голосу" на 2021 рік. А тепер ми їздимо, слухаємо людей, адаптовуємо План відповідно до їхніх потреб і наших можливостей.

Результатом будь-якої організації є успіх, вона має до нього рухатися. Для нас успіх – це зміни в країні, описані у національному плані "Голосу". Як прийти до нього? Це залучити якнайбільшу кількість людей, щоб вони були частиною цього плану. Бо він виконується не тільки в парламенті, а й нашими осередками на місцях. До речі, на сьогодні партія "Голос" вже виконала 35% своєї програми.

 

Чи впливають на таке бажання близькості з народом рейтинги, які у випадку "Голосу" є доволі невисокими. Так, останнє соціологічне опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) і центром SOCIS, засвідчують що на сьогодні ваша політсила має не більше 2,8% підтримки…

А інше опитування, проведене цього року, показує 5,6% (опитування КМІСу за січень 2021 року, – ІФ). Рейтинги туди-сюди змінюються…

 

… тим не менш, вони не дуже втішні. Є ризик стати "непрохідними" на наступних парламентських виборах. Чи аналізуєте ви соціологію, і чи плануєте поліпшувати ці показники?

Щоразу, коли виходять якісь рейтинги, очікується, що ми будемо якось реагувати. У нашій стратегії на 2021 рік слова "рейтинг" немає узагалі. Натомість там є слова "ефективність", "адвокація", "результат", які ми показуємо тими силами й об’ємами, які в нас є зараз. Так, нам абсолютно точно треба краще комунікувати з людьми, що ми й робимо зараз. Ми не є власниками телеканалів, тому ми використовуємо всі доступні способи, щоб донести, що саме зробила партія «Голос» для кожної людини.

Знаєте, дуже емоційно теплим є, коли певні речі, які для нас у парламенті є маленькою зміною, для людей на місцях насправді є величезним проривом. Наприклад, щоразу, коли ми зустрічаємося з людьми, я запитую, скільки з них є ФОПами. Далі я запитую, чи знають вони, як змінилися ліміти для ФОПів і хто для їх змінив. А це маленька правка партії "Голос" у січні минулого року.

Попри те, що у "Голосу" вже є депутати місцевих рад, нам є, куди рости за впізнаваністю. І зараз ми працюємо над тим, щоб бути знайомими ширшому колу людей, які б розуміли, що продемонстровані результати – це те, що зробили ми, а не хтось інший. Оце, певно, найважча робота. Але партійна структура, кількість осередків, партійців, які в нас є, якраз і є важливою в цій роботі. Тому що це не тільки робота "з телевізором", не тільки наші повідомлення в інтернеті, а ще й приймальні на місцях, куди люди можуть приходити по допомогу.

Тому частина нашої стратегії на 2021 рік – це робота на місцях. Це поїздка на захід, зараз – на південь, а на початку березня ми плануємо велику поїздку на схід, де балотується наша кандидатка Юлія Гакова по 50-му округу на Донеччині.

 

Наскільки масштабним тур "Голосу" буде загалом?

Він триватиме до кінця березня. Є ще частина Західної України, до якої ми не доїхали, – це Івано-Франківщина та Тернопільщина. Але через спалах коронавірусу зараз рекомендують утриматися від зібрань, тому ми повернемося туди, щойно ситуація стабілізується.

Ми спілкуємося з людьми про те, як вони бачать національний план "Голосу" і розробляємо програми для місцевих депутатів, які стосуватимуться освіти, енергоефективності та IT. Це три напрямки, де наші місцеві депутати є учасниками найбільшої кількості комісій (постійних профільних комісій при місцевих радах, – ІФ).

Наприклад, у Києві головою комісії є Макс Нефьодов, і він займається питаннями технологізації у регіонах. По напряму освіти по Києву, Львову, Черкасах і Рівному у нас є Голови в комісіях міськрад, які напрацьовують єдину систему, і яку ми будемо виконувати. І третій напрям – енергоефективність курує Інна Совсун (член комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, – ІФ). І там маємо декілька великих міжнародних програм, які потрібно допомогти людям імплементувати. Раніше була програма дешевих кредитів на пластикові вікна. Зараз є схожі програми від Європейського Союзу щодо систем індивідуального опалення, утеплення багатоквартирних будинків і освітніх закладів. От якраз їх ми й будемо імплементувати, і другий тур "Голосу" стосуватиметься цих програм і розпочнеться на початку літа.

 

Щодо структури й організації роботи "Голосу". На сьогодні до складу партії входить вже 350 депутатів місцевих рад і 20 парламентарів, а загалом маєте 650 партійців. Яким чином відбувається комунікація між центром і регіонами?

У нас є три рівні: це робота з регіональними осередками, робота з партійцями й робота з депутатами. Робота з депутатами полягає зараз в основному в навчанні. Велика кількість людей, які є професіоналами у своєму напрямку, мають перший досвід депутатства й зараз ми їх "прокачуємо", щоб вони розуміли, як працює система.

Щодо роботи з осередками та над їх розвитком, ми зараз посилюємо свій вплив у Центральному та Східному регіонах, доєднуємо до себе представників ліберальних сил, які готові йти з нами на парламентські вибори.

Комунікація відбувається через наш регіональний відділ, завдяки великій кількості зустрічей. "Голос" має осередки в 20-ти областях та у місті Києві. Їхній перелік можна побачити на сайті партії. Поки не маємо осередків у Сумській, Миколаївській, Запорізькій, Луганській областях та в Криму.

 

Чи мають фракції партії в місцевих радах узгоджувати голосування з керівництвом?

Ми не маємо централізованої історії, де приймаємо рішення, як голосувати депутатам у конкретних радах. Але є система контролю, яка вже себе проявила: у нас є "червоні лінії", і якщо через них переступають, ми відразу розуміємо, що це відбулося – і вживаємо заходів.

 

І завершімо нашу розмову питанням про дострокові парламентські вибори. Якою, на вашу думку, є ймовірність їх проведення?

До моменту, коли президент почав свої активні державницькі дії, я б сказала, що їх ймовірність була високою. Зараз вважаю, якщо йому вдасться повернути країну до стабільної роботи та перезавантажити Кабмін, то вірогідність проведення позачергових парламентських виборів цього року або на початку наступного є нижчою за 50%.