Олександр Литвиненко, директор Національного інституту стратегічних досліджень

Завершується опрацювання низки законодавчих актів, що мають удосконалити правове регулювання функціонування Служби безпеки України і розвідувальних органів. Йдеться насамперед про проекти нової редакції закону «Про Службу безпеки України» та нового закону «Про розвідку». Попередні законодавчі акти, які регулюють ці сфери, були прийняті у 1992 і 2001 роках відповідно. Зрозуміло, що попри численні зміни, внесені протягом останніх десятиліть (а у непоодиноких випадках – і через безсистемність та неузгодженість внесених змін), ці закони потребують суттєвого вдосконалення.

За цей час спливло багато води: безпекова ситуація змінилась докорінно. Росія більше не намагається інтегруватися в Захід, а прагне послабити його та відновити контроль над «втраченими провінціями». Відбулися глибокі технологічні трансформації – 20 років тому кіберзагрози у суспільстві, де навіть мобільний зв’язок був диковинкою, навряд чи розглядалися кимось як важливий безпековий чинник. Україна давно вже не постімперська країна, в якій багато хто називав гривню рублем, а всі проблеми можна було списати на радянський спадок.

Ці документи розробляються вже кілька років, до їх опрацювання було залучено доволі широке коло експертів, вони були презентовані і отримали загалом схвальні відгуки від наших іноземних партнерів.

Законопроекти мають створити правове підґрунтя для зміцнення українських Служби безпеки і розвідок, всебічного розвитку наших спроможностей у цій визначальній для національної безпеки сучасної держави сфері. Власне закони слід розглядати як відправний пункт для дальших дій, а не кінцевий результат перетворень. Вони лише визначають більш сучасні і чіткі правові рамки, які ще слід ефективно використати.

Кілька слів про плановані новації. Розвідувальні органи здійснюватимуть не оперативно-розшукову, а розвідувальну діяльність, яка становитиме окремий вид спеціальної державної діяльності, пов’язаної з обмеженням прав і свобод людини. Передбачається формування розвідувального товариства України, планується удосконалити механізми координації його діяльності.

Служба безпеки України сконцентрується на забезпеченні державної безпеки, протидії розвідувально-підривній діяльності та захисті державних інститутів від протиправних посягань, а не протидії корупції і економічним злочинам. З урахуванням глобальних технологічних трендів збільшаться спроможності СБ України протистояти загрозам інформаційній та кібербезпеці.

Планується поступове скорочення чисельності і демілітаризація Служби безпеки України. Разом з тим, серйозну увагу приділено питанням соціального захисту співробітників СБ України і розвідувальних органів, зокрема заробітної плати, медичного забезпечення тощо.

Найближчим часом передбачається також завершення підготовки законодавчих актів щодо зміцнення парламентського контролю, удосконалення регулювання системи захисту державних секретів тощо.

Важливою особливістю цього законодавчого пакету є єдина логіка перетворень. І ключовим пріоритетом тут виступає зміцнення демократичного цивільного контролю згідно з нормами і стандартами ЄС і НАТО.

Не менш важливим є і плановане поступове набуття Службою безпеки і розвідками нової якості. Закладений у положення законопроектів план перетворень виглядає доволі реалістичним. Не зайвим буде ще раз нагадати, що будь-які серйозні зміни потребують відповідного фінансування, і законодавець, опрацьовуючи законопроекти, має пам’ятати про це.

Складно говорити про довершену досконалість документів, що є результатом складних і багатосторонніх компромісів. Зрозуміло, що вони відбивають сучасний стан українського суспільства з усіма його проблемами. Водночас, навіть дуже прискіпливі і компетентні експерти під час складних дискусій, зокрема на майданчику Національного інституту стратегічних досліджень, вважають цей законодавчий пакет суттєвим кроком вперед.