Інтерв'ю

​​​​​​​Хочуть курс 27 грн/$1 і ставку 5%, але так не буває! – заступники голови НБУ Чурій та Сологуб про зміцнення гривні (частина 1)

Ексклюзивне інтерв'ю заступників голови НБУ Олега Чурія та Дмитра Сологуба агентству "Інтерфакс-Україна"

 

- Останнім часом звинувачення в бік Нацбанку в занадто сильному зміцненні гривні лунають дедалі голосніше. Якими є ваші основні аргументи на захист такої політики?

- Олег Чурій: Проблема в тому, в суспільстві за попередні роки сформувалася велика недовіра до органів державної влади та їх заяв. Нацбанк – не виняток. Коли ми висловлюємо якусь свою думку, то ця думка, на жаль, не завжди сприймається.

Коли НБУ заявив про перехід до плаваючого курсоутворення, люди чомусь думали, що плаваюче курсоутворення – це коли гривня може лише послаблюватися. А насправді ми мали на увазі, що плаваюче курсоутворення – це коли гривня може рухатися в обидва напрямки. Наша політика сьогодні полягає в тому, що курс має формувати ринок. Національний банк бере участь в торгах лише для згладжування надмірних коливань або поповнення резервів, але в принципі не має наміру або мети втручатися в курсоутворення. Отже, гривня рухається в обидва напрямки, виходячи з попиту та пропозиції.

Сьогодні фундаментальні фактори зумовлюють надлишкову пропозицію валюти на українському ринку. За таких умов зміцнення гривні – це природній процес.

- За рахунок чого формується цей зсув у бік пропозиції, якщо торговельний баланс України залишається від’ємним? Лише за рахунок припливу коштів нерезидентів в боргові папери уряду?

 - О.Ч: - Давайте по цифрах: минулого року ми викупили десь $1,4 млрд, у 2017-му – десь $1,3 млрд, а цього року – вже понад $5 млрд. З боку нерезидентів, котрі цього року купували гривневі державні облігації (якщо рахувати по курсу, за яким вони заходили), пропозиція валюти становила десь $3,7 млрд. Виходить, що ми купили валюти на $1,3 млрд більше, ніж інвестували нерезиденти в ОВДП. Тобто навіть без урахування іноземних інвестицій в державні облігації ми викупили такий самий обсяг валюти, як і в 2017-2018 рр. Тож є також інші фактори, що зумовлюють надлишкову пропозицію валюти. Звичайно, це і традиційно високі для останніх років обсяги перерахувань від трудових мігрантів, і зниження світових цін на енергетичні товари, насамперед на нафту та газ, які дають змогу менше витрачати на імпорт. Але є й такий потужний фактор, як зростання в Україні продуктивності виробництва, , зокрема, в сільському господарстві. Бізнес інвестує в нові технології, нарощує експорт та залучає нові інвестиції. Тож для валютного ринку це багатофакторна модель.

- Дмитро Сологуб: Додам, що цього року баланс готівкового валютного ринку змінився: якщо минулого року населення продавало значно більше валюти, ніж купувало, то цього року сальдо купівлі-продажу валюти фізичними особами майже нульове. Отже, підтримую Олега: великий викуп – це не лише нерезиденти в ОВДП, це й експорт-імпорт.

 

- Тобто, ви стверджуєте, що Нацбанк викупив усі $3,7 млрд, на які нерезиденти придбали цього року ОВДП?

- О.Ч.: Фактично так і є. На сьогодні мі викупили $5 млрд, тобто $1,3 млрд – це ще додаткова пропозиція, пов’язана з експортом, борговими операціями, інвестиціями…

 

- І зміцнення гривні не пов’язане саме з входженням нерезидентів в ОВДП?

- О.Ч: Це фактор зміцнення гривні, але він не один, є чимало факторів.

Давайте ще раз пояснимо нашу логіку. Чому я почав з довіри? Бо ми давно заявили, що перейшли до плаваючого курсоутворення. Тож коли є приплив валюти, гривня зміцнюється, хоч ми й поповнюємо резерви.

Напевно, не всі учасники ринку – громадяни, компанії – зрозуміли, що мається на увазі, або просто не повірили. Вони не перебудували свій бізнес таким чином, щоб працювати вже в умовах плаваючого курсоутворення. Хоча те, про що ми говорили, здійснюється, тобто гривня у нас плаває: вона може як послаблюватись, так і посилюватись. На сьогодні ми бачимо тенденцію зміцнення, але все це відображення плаваючого курсоутворення.

- Д.С.: Головне у нашій валютній політиці те, що динаміка курсу має відображати фундаментальні тенденції. Коли ми бачимо приплив нерезидентів, котрі купують довгострокові папери, – це ж не є короткострокова спекуляція. Бо нерезидент купує ОВДП на п’ять років. Якби він розумів, що економіка не має якихось фундаментальних причин для зростання, то він би на курсі все одно програв би. А якщо він готовий купувати на п’ять років, то це свідчить про те, що він очікує позитивного розвитку ситуації. Тобто він заходить на фундаментальних очікуваннях, а не на короткострокових. Тож це є фундаментальною тенденцією.

Крім того, наявність прихованих проблем на валютному ринку економісти завжди бачать у платіжному балансі. В Україні так було і в 2007 році, і в 2013-му: зростання імпорту, в тому числі споживчого, приплив спекулятивного короткострокового капіталу, розширення дефіциту поточного рахунку. Нічого цього у 2019 році ми не бачимо! У нас зміцнення гривні триває майже рік, а погіршення поточного рахунку відсутнє.

- У Нацбанку в питаннях курсу є політичні опоненти, наприклад, народний депутат Олександр Дубінський, з яким НБУ вирішив судитися, але є й безпосередньо експерти з банківського ринку. Наприклад, керуючий партнер FinPoint Investment Advisers Сергій Будкін або член наглядової ради ПриватБанку Роман Сульжик… Вони вважають, що ситуація, коли гривня була б 27 грн/$1, а резерви -- $25 млрд, краще, ніж коли гривня 24 грн/$1, а резерви – $21,3 млрд.

- О.Ч.: Розумієте, люди вихоплюють якийсь один макроекономічний показник із загальної картини і намагаються все підлаштувати під нього. А треба розглядати все в комплексі. Якщо ви просто торгуєте валютою (я колись також торгував), це не означає, що ви бачите всю макроекономічну картину.

- Д.С. (сміється): Ось Чурію допомогло спілкування зі мною.

 

- Але якщо ви кажете про макроекономістів, то, наприклад, у свіжому звіті Мінекономіки про падіння промисловості у жовтні на 5% та на 0,6% за 10 місяців також було написано, що одна з причин – це зміцнення гривні.

- Д.С.: А чому ви не говорите про те, скільки в нас індустрій водночас зростають упродовж  10 місяців? У нас зростають вантажообіг, пасажирообіг, роздрібна торгівля та будівництво, сільське господарство, добувна промисловість.

 

- Добувна останні місяці вже не росте.

- Д.С.: Добувна за 10 місяців – плюс 1,7%. Тому говорити про те, що ситуація геть погана, я б не став. Цифра мінус 5% промислового виробництва у жовтні – це тільки один місяць. Проблема металургії – це зовсім не курс. Там проблеми інші, вони мають структурний характер і значно залежать від глобальної економіки. Як казав Олег, на економіку потрібно дивитися комплексно.

Ця дискусія зараз мені дуже нагадує дискусію початку 2016 року. Подивіться на заголовки практично чотирьохрічної давнини: в чому тоді критикували Нацбанк? Валютні обмеження і висока ставка. Курс тоді вже стабілізувався, інфляція дуже різко знизилася і всі почали говорити, що Нацбанк все робить неправильно, тому що не прибирає валютні обмеження і не знижує ставку.

Зараз нам говорять про курс, дорікають, чому висока ставка, коли інфляція знизилася. Але в цих обвинуваченнях порушено причинно-наслідковий зв’язок: інфляція низька, бо ставка висока, так було й тоді. Курс стабілізувався, і інфляція впала, тому що були валютні обмеження і тому що була висока ставка. Тому що в економіці немає нічого безкоштовного, за все потрібно платити. І важливо у цій ситуації також те, що політика має бути послідовною.

Справді, тим, хто працює на фінансовому ринку, важко зрозуміти, що в економічній політиці головне -- послідовність (я це розумію, бо сам був аналітиком). Я можу пояснити це на прикладі: припустимо, люди говорять, що потрібно викуповувати більше. А це еквівалентно тому, що ми будемо розвертати ринок. Припустимо, зараз курс 24,2 грн/1$, а ми вийшли і сказали, що купимо $100 млн за 24,5 грн/$1. Три роки цього не робили, а потім – взяли та чомусь зробили. Посадіть тепер себе на місце казначеїв та фінансових директорів та спробуйте зрозуміти, як вони будуть це сприймати. Три роки такого не було, а тепер сталося. Що це означає? Що Нацбанк не хоче бачити курс 24,2 грн/$1? Тобто люди починають думати: "Добре, курс має бути тільки вище за 24,2 грн/$1". Тобто ми усвідомлено нашу національну валюту принижуємо! Назвіть мені одну успішну країну, економіка якої доларизована.

- О.Ч.: Чому Діма говорить "доларизовану"? Якщо дивитись на причинно-наслідковий зв’язок, то коли ми не даємо гривні зміцнюватись, то ми її робимо гіршою за іноземну валюту. Якщо ми її робимо гіршою за іноземну валюту, то в іноземну валюту будуть інвестувати, оскільки це безризиковий актив. Якщо це безризиковий актив, то наша монетарна політика не є ефективною, а якщо це так, то компенсувати її можна тільки за рахунок високої ставки. Якщо у нас висока ставка, отже, у нас не буде дешевих довгих кредитів для економіки – ось і весь ланцюг.

Тож люди, котрі кажуть, що ми не маємо допускати посилення гривні, оскільки це буде погано, наприклад, для металургів, просто вихоплюють з контексту якісь окремі речі. На мою думку, заклики припинити ревальвацію адміністративним шляхом – це свого роду прояв комплексу меншовартості, небажання бачити гривню повноцінною валютою, яка може не лише послаблюватися, а й зміцнюватися.

- Д.С.: Вони хочуть курс 27 грн/1$ і ставку 5%, але так не буває!

- О.Ч.: Ось ще приклад. На засіданні парламентського профільного комітету в Нацбанку минулого тижня деякі депутати дорікали: "Навіщо ви тримаєте високі ставки за депозитними сертифікатами? Ви не даєте кредитувати українську економіку! Знизьте й одразу кредити підуть!" Але якщо ми ставку знизимо до 1%, то ставки по депозитах в гривні не знизяться до 1% ніколи, вони будуть перебувати ще й на більшому рівні. Але якщо ми знизимо ставки до 1%, банки почнуть брати рефінансування активно під 1%, купувати валюту, а далі -  пішло-поїхало…

- Д.С.: І давайте згадаємо 2012-2013 рр.: інфляція – близько 0%, ставка НБУ – 7%, ставки міжбанку - до 50%, ставки по кредитуванню – 15-20%. Тобто зараз, коли ставка по депозитних сертифікатах задає ціну грошей, кредитні ставки пов’язані з інфляцією, а в країні з високою інфляцією не буває дешевих кредитів.

Ба більше. В доларизованій економіці не буває дешевих кредитів – усі успішні приклади економічної трансформації пов’язані з дедоларизацією. Останній приклад, що підтверджує важливість дедоларизації для економічної трансформації – це Грузія. Країна багато років мала нормальну фіскальну та монетарну політику, але не змогла знизити доларизацію. Причиною було те, що люди пам’ятали кризу. І зараз по них це бахнуло: коли в країні пішли політичні турбулентності, навіть за нормальної монетарної та фіскальної політики, у них все в мить полетіло…

 

- То, може, саме на цей випадок потрібні великі резерви. Бо в Україні ми також не захищені від соціальних вибухів, зміни геополітичної ситуації.

- Д.С.: Резерви існують для того, щоб згладжувати короткострокові коливання. Резерви не можуть використовуватися для вирішення довгострокових проблем. В Грузії довгострокова проблема – це недовіра до національної валюти. Неможливо вирішити резервами довгострокову проблему.

Я часто говорю з інвесторами, з МВФ та іншими експертами стосовно оптимального рівня резервів. От зараз резерви у нас $21,8 млрд. Чисто теоретично, були б вони зараз $23 млрд за курсу 25 грн/$1. Що б це змінило для згладжування короткострокових коливань?

- О.Ч.: Щодо валютних резервів є різні метрики. За однією з них адекватні для України резерви сьогодні – це $28-30 млрд. Але якби ми для цього грали проти національної валюти, змінили заради цього свою політику, то падіння обсягу резервів – це тільки питання часу. Коли ми змінюємо політику, резерви вже не мають великого значення, бо вони будуть витрачені на підтримання неефективності.

 

- Нацбанк Швейцарії колись встановив обмеження для курсу франку в один бік.

- Д.С.: Є два приклади: Чехія і Швейцарія. Франк – це одна з небагатьох світових резервних валют. Тому Чехія – це більш цікавий і релевантний для України приклад. Резерви потрібні, щоб реагувати на короткострокові коливання. З цієї точки зору показники адекватності відносні. Я почав працювати в НБУ, коли резерви були $6 млрд. Цього було замало, але зараз, коли їх близько $22 млрд, то великої різниці, чи вони становлять $24 млрд, чи навіть $28-30 млрд, вже немає. Поясню. Пам’ятаєте епізоди тиску на гривню? Наприклад, на початку жовтня. Я був "на хазяйстві" і керував блоком "Фінансові ринки", тому що Олег був у відрядженні чи відпустці. Ми тоді $200 млн за один день продали, коли був ажіотаж через "формулу Штайнмайєра" і люди побігли в обмінники. Але кілька днів минуло о і все заспокоїлося.

Минулого року згадайте липень-серпень. Ситуація на світових ринках погіршується: Туреччина полетіла, Аргентина полетіла, у нас теж починають інвестори виходити з короткострокових ОВДП. Плюс народ вважає, що у вересні гривня девальвує: ми ж найрозумніші, ми ж зараз скупимо й заробимо! Шість тижнів купували, 8% девальвації гривні, мінус $700 млн інтервенцій НБУ на згладжування цих коливань. Але ж потім усі ці гроші ми відкупили назад.

До чого я це веду. Що тоді ми витратили лише $700 млн. Зараз наш ринок більший за обсягом відсотків на 30%, ніж це було минулого року. Тобто ми говоримо про можливий обсяг інтервенцій у $1-1,5 млрд за аналогічний період для згладжування ймовірних значних коливань при обсязі резервів у $22 млрд.

Далі наведу міжнародні приклади. Коли МВФ робить програми з країнами, він завжди вимагає якогось рівня адекватності резервів. Але є не один, не два і навіть не три приклади в історії МВФ, коли країни в рамках програми з Фондом досягали цієї мети, все робили правильно, але після закінчення програм, коли у них вже не було цього "кулака" з боку МВФ, ці країни поверталися до всього того, що вони робили раніше - субсидії на енергетику, безсистемна підтримка національного виробника, збільшення дефіциту бюджету… Все це розривало монетарну політику, і вся ця адекватність резервів йшла під три чорти.

Тож я завжди кажу: має значення не обсяг резервів, а економічна політика. Україна 2011 року – резерви під $40 млрд, але "Нафтогаз" $25 млрд витратив за два роки на імпорт, і відомо, чим це закінчилося. Зараз що ми бачимо? Політика Нацбанку незалежна й достатньо жорстка ще, але буде м’якшою. У фінансовій системі - жодного прихованого дефіциту. Дефіциту енергетичного сектору також немає. Ось це і є найважливішим, а не обсяг резервів!

- О.Ч.: Ось ще хороша аналогія щодо резервів, їх обсягів та економічної політики. Наприклад, у тебе будуть заощадження $1 млн, але ти граєш у рулетку. Або в тебе на порядок менші заощадження, але є постійна та надійна робота. Тож головне, щоб була послідовна політика, яка не призводить до накопичення дисбалансів.

- Д.С.: Не тільки монетарна, а й взагалі макрофіскальна політика.

 

- Ви не вважаєте, що нинішня курсова політика заважає швидшим темпам зростання економіки?

- Д.С.: Ні, зовсім не вважаю. Бо курс впливає на різні сектори економіки по-різному: комусь – гарно, комусь – гірше. З одного боку, експортери скаржаться (хоча в експортерів, особливо у сфері commodities, більша частина собівартості також прив’язана до валюти, в середньому – десь до 50%), з іншого – інвестиційний імпорт обладнання для них та для інших виробників стає дешевшим. Тож питання економічного зростання не полягає в девальвації. На девальвації далеко не поїдеш, бо за неї у нас не було й не може бути довгострокових ресурсів.

До речі, наші колеги з департаменту монетарної політики та економічного аналізу порахували й змоделювали, яким було б зростання економіки зараз, якби курс був би, скажімо 27 грн/$1, починаючи з другого кварталу 2019 року. Ви здивуєтесь, але всього на 0,1 (!) відсотковий пункт більшим.

Чи потрібно городити город, змінювати монетарну політику для досягнення цього 0,1%? Усе в економіці треба розглядати в комплексі.

Реклама
Реклама

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

ОСТАННЄ