Фіксований податок на нерухомість показує більшу ефективність для розвитку громад ніж пайовий внесок - думка
Фіксований податок на нерухомість показує більшу ефективність для розвитку громад ніж пайовий внесок, який був скасований законом №132-IX для проєктів, будівництво за якими розпочато після 1 січня 2021 року, повідомила агентству "Інтерфакс-Україна" голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.
Шуляк, одна з авторок закону №132-IX, підкреслила, що громади вже на етапі відміни пайових внесків мали компенсаторну альтернативу, а саме фіксований податок на нерухомість. Цей інструмент має значно вищий потенціал для вирішення інфраструктурних завдань, його легше адмініструвати, і має значно менше корупційних ризиків, ніж пайовий внесок.
"Фактично частка пайової участі у доходах місцевих бюджетів була дуже малою — близько 1%. На будівництво нових дитячих садків, шкіл та іншої інфраструктури ці кошти не використовувалися, а їхнє цільове призначення не контролювалося. Отже, у нас є податок на нерухомість. Не скажу, що це універсальний компенсатор, але наразі ми бачимо, що по цифрам він вже перевищує у рази", — повідомила Шуляк.
За її даними, у 2020 році за цим податком місцеві бюджети отримали 5,7 млрд, у 2021-му — 7,8 млрд грн, у 2022-му — 7,1 млрд грн навіть попри війну, 2023 рік — 9,1 млрд грн, 2024 рік — 10,7 млрд грн, 2025 рік (станом на зараз) — 4,3 млрд грн.
"Щодо пайових внесків ми бачимо наступні цифри: у 2020 році надходження коштів пайової участі становили 1,4 млрд грн, у 2021-му — 572 млн грн, у 2022-му — 134 млн грн, 2023 — знову 134 млн грн, у 2024-му — 199 млн грн, у поточному році (станом на зараз) — 159 млн грн", - наводить дані для порівняння очільниця комітету.
Шуляк наголосила, що пайова участь як інструмент давно була неефективною, і саме тому її скасували на рівні закону. Однак, за її словами, це не означає, що громади не мають права захищати свої інтереси в суді, коли йдеться про випадки, що підпадають під дію старого законодавства.
"Дійсно, окремі громади, зокрема Київ, залишаються активними в юридичних спорах щодо пайової участі. Йдеться про ситуації, коли об’єкти отримали дозволи до 2020 року, але були завершені пізніше. У таких випадках правовою підставою для позовів найчастіше слугує ст.1212 Цивільного кодексу України — про безпідставно збережене майно. Щодо інших громад, то у нас наразі немає централізованої статистики щодо кількості позовів", — повідомила вона.
При цьому, за її думкою, якщо договору відносно сплати пайової участі не було укладено до моменту дії закону щодо її скасування, то такі нарахування є безпідставними.
Говорячи про проєкти, де за цей час змінилися учасники, Шуляк зазначила, що якщо новий замовник будівництва здійснює будівництво відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, виданого попередньому замовнику до 1 січня 2021 року, то підстави для несплати ним пайової участі немає. Але якщо дозвіл на виконання будівельних робіт він отримав пізніше цієї дати, то пайова участь не сплачується.
"Якщо замовник будівництва реалізує абсолютно новий проєкт — за функціоналом тощо, - то в цьому випадку доцільніше припинити дію попереднього дозволу та отримати новий. Таким чином, новий дозвіл буде отримано після 1 січня 2021 року, і замовник будівництва не буде мати жодних зобов'язань щодо сплати пайової участі", — рекомендує Шуляк.
