Збільшення асигнувань з держбюджету на будівництво доріг спричинило зростання імпорту дорожньої техніки та матеріалів до $1 млрд майже за три роки, замість того, щоб дати імпульс інвесторам й оживити цей бізнес в Україні, вважають у Нацкомітеті з промислового розвитку.

"За інформацією Державної фіскальної служби, за період із 1 січня 2017 року до 31 жовтня 2019 року Україна сплатила $640 млн за бітум та $558,6 млн за бульдозери, грейдери, екскаватори, навантажувачі, дорожні катки та інші спецмашини" - повідомила секретар нацкомітету Олена Саліхова агентству "Інтерфакс-Україна".

Згідно з наведеними нею даними ДФС, зокрема, імпорт дорожньо-будівельної техніки у 2018 році зріс у 2,5 раза проти 2016 року, до $225 млн, бітуму - втричі, до $290,6 млн (у тоннах - в 1,7 раза).

Водночас, зазначає Саліхова, за підрахунками нацкомітету, згідно з інформацією ProZorro в частині укладених договорів на дорожні роботи в 2018 році, у більшості контрактів від 100 млн грн великих українських і зарубіжних підрядників частка заробітної плати становить від 0,4 до 4%, а закладений прибуток - від 0,1 до 2%, отже, максимально сплачені податки (без ПДВ) минулого року не перевищили 1 млрд грн.

"Таким чином, з кожної гривні українських платників податків, асигнованої на дороги, в казну повертається усього лише 2,5 копійки", - зазначила Саліхова.

Вона також повідомила, що проблема не лише в імпорті такої техніки - в Україну "у величезній кількості" надходить техніка іноземної реєстрації, ввезена підрядниками на умовах тимчасового використання без сплати податків і зборів.

Як повідомив агентству голова правління - гендиректор АТ "Кредмаш" (виробник асфальтозмішувальних установок) Олександр Тверезий, на хвилі збільшення видатків держбюджету на "Укравтодор" у 2016-2019 роках імпорт асфальтозмішувальних установок в Україну збільшився в 21 раз - до $15 млн при тому, що "Кредмаш" виробляє аналогічну продукцію щонайменше на 25% дешевше, і вона не поступається за якістю і технічними характеристиками.

"Ситуацію для українських виробників посилило закриття ринку РФ, зокрема для постачання асфальтозмішувальних установок. Усе це створює реальні загрози зупинення виробництва не лише нашого підприємства, а й суміжників", - зазначив гендиректор.

Він також додав, що "Кредмаш" може повністю задовольнити потреби України в таких установках, тоді як на сьогодні потужності завантажені на 60-70%, і половина продукції постачається на експорт.

Генеральний директор ще одного виробника дорожньої автотехніки - АТ "Автокраз" Роман Черняк зазначив агентству, що лобіювання інтересів іноземних виробників, зокрема, призвело до стагнації підприємства.

"В умовах гострої конкурентної боротьби з компаніями інших країн, які мають доступ до дешевих кредитів і користуються різними стимулами та фінансовою підтримкою своїх держав, украй потрібен запуск компенсаторів для покупців української дорожньої та комунальної техніки за аналогією з механізмом, який діє для аграріїв під час купівлі сільгосптехніки", - вважає Черняк.

Саліхова нагадала, що в грудні 2017 року уряд України затвердив порядок спрямування коштів державного дорожнього фонду, де передбачалося використовувати до 1% його коштів на часткову компенсацію вартості дорожньо-будівельної техніки й обладнання вітчизняного виробництва.

"Але запуск цього механізму саботувався чиновниками, а цього року за їхньою ініціативою зовсім зник із документа. За відсутності такого інструменту бюджетні асигнування на дороги, які в 2020 році становитимуть близько 70 млрд грн, будуть, як і в попередні роки, сприяти розвитку економік інших держав", - констатує секретар нацкомітету.

З огляду на це, за її словами, промисловці мають намір звернутися до прем'єр-міністра України Олексія Гончарука та голови Верховної Ради Дмитра Разумкова з проханням внести відповідні зміни до законодавства.

На думку президента АТ "УПЕК" Анатолія Гіршфельда, наукові, інженерні та виробничі компетенції України залишаються незадіяними в процесі масштабного дорожнього будівництва.

"Необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу в частині встановлення фіксованого фінансового забезпечення розвитку виробничих потужностей дорожніх організацій у розмірі 1% дорожнього фонду, шляхом перерозподілу коштів із забезпечення безпеки дорожнього руху, які щорічно не використовують у повному обсязі. Уже у 2020 р. це дасть змогу спрямувати близько 500 млн грн на стимулювання придбання комунальної та дорожньо-будівельної техніки та обладнання, яке виробляється в Україні з базовим рівнем локалізації 20-25%", - вважає він.