Інструменти монетарної політики Національного банку України (НБУ) втрачають контроль над інфляцією і трансмісією процентних ставок, зазначив ексголова НБУ Богдан Данилишин.

"Контроль над інфляцією з боку монетарної політики втрачається з причин, не залежних від НБУ. Інструменти монетарної політики не змогли ні вплинути на динаміку інфляції, ні забезпечити адекватну трансмісію процентних ставок", - написав він у колонці, оприлюдненій агентством "Інтерфакс-Україна".

Він зазначив, що останні два роки інфляція віддаляється від цільового коридору, і в листопаді 2022 року цей розрив фіксується на п'ятикратному рівні.

Данилишин додав, що відсоткова політика Нацбанку не може вплинути на дефіцит держбюджету України, розмір якого диктується воєнними потребами економіки та фінансується переважно міжнародною допомогою.

Крім того, він зазначив, що рівень банківського кредитування та банківських накопичень залишається мізерним для того, щоб помітно впливати на процеси споживання та інвестицій у реальній економіці.

"На мою думку, варто переглянути підходи до застосування інструментів монетарної політики. Якщо монетарна політика не може з об'єктивних причин впливати на інфляцію, то не слід максимізувати її зусилля (тримати надмірно високу ключову процентну ставку), оскільки такі дії шкодять економічному зростанню без помітних очікуваних ефектів", – пояснив ексголова Ради НБУ.

Крім цього, він прокоментував, що заміна емісійного джерела фінансування дефіциту зовнішньою допомогою не знизила рівень фіскального дефіциту, тому фундаментальний тиск на ціни зберігається.

"НБУ зосередився на зменшенні емісійного фінансування дефіциту держбюджету, однак не зробив нічого для того, щоб грошові ресурси банківської системи спрямовувалися на покриття цього фіскального дефіциту. Протягом воєнного періоду обсяги ліквідності банківської системи збільшилися втричі, а обсяг внутрішнього кредитування банків - скоротився на 6%", - написав Данилишин.

Крім того, він зазначив, що підвищення облікової ставки не простимулювало адекватний потік коштів у гривневі заощадження, не змогло змінити тренди в розподілі вкладів між валютними та гривнями депозитами, а також не змогло забезпечити адекватну трансмісію гривневих депозитних ставок.

За його словами, за червень-жовтень строкові гривневі депозити населення впали на 0,6%, тоді як строкові валютні - зросли на 8,6%.

Данилишин також розкритикував інструмент Нацбанку, спрямований на підвищення обов'язкових резервів банків та можливості спрямувати частину цих резервів в ОВДП.

На його думку, застосування цього інструменту для покращення монетарної трансмісії та активізації участі банків купівлі в ОВДП є функціонально нелогічним, адже банки, купивши облігації держави за рахунок резервів, спрямують додаткові гроші в реальну економіку.

Ексголова Ради НБУ вважає, що ефект від цього інструментального запуску внутрішнього ринку позик буде малопомітним.

"Наступного року банки отримають близько 100 млрд грн відсотків за депозитними сертифікатами та 75 млрд грн за відсотками за ОВДП уряду. Тобто НБУ очікує, що банки зможуть спрямувати в нові позики уряду лише 1/3-1/4 процентних доходів від уряду та НБУ", – пояснив він.

На його думку, проблему монетарної трансмісії можна вирішити лише шляхом обмеження можливості банків вкладати надмірну ліквідність у депозитні сертифікати НБУ.

Крім цього, Данилишин вважає, що позиція НБУ щодо підвищення рівня дохідності державних облігацій як засобу для розвитку внутрішнього ринку запозичень є неоднозначною і становить ризики.

Ексголова Ради НБУ також вважає, що аргументи НБУ щодо недоцільності зниження облікової ставки через відсутність очікуваного кредитного ефекту є недостатніми.

За його словами, у періоди структурних криз наявність доступу бізнесу до кредитних ресурсів є критично важливою для його виживання, для збереження робочих місць та осередків формування доданої вартості, без яких монетарна трансмісія стає неможливою в принципі.