Останні кілька днів із далеких американських берегів до українського закутка Facebook докотилася хвиля досить душевного флешмобу #10yearschallenge.

Суть його проста, і правила нескладні: кожен має знайти своє фото десятирічної давнини і порівняти його з собою теперішнім.

"Українській правді" здалося, що цей флешмоб міг би непогано прислужитися й українському виборцю. Адже дещо освіжити пам'ять про найрейтинговіших кандидатів у президенти, згадати старі справи вічномолодих облич може бути дуже корисним.

Особливо в останні передвиборчі місяці.

Юлія Тимошенко

2009 рік Юлія Тимошенко зустрічала на посаді прем'єр-міністра України. Але спокійних святкувань у прем'єрки не було, адже на межі 2008 та 2009 років тривала найбільша "газова війна" України з Росією.

Вона закінчилася 19 січня 2009 року після довгих нічних переговорів Тимошенко з тодішнім прем'єром РФ Володимиром Путіним підписанням скандальної газової угоди "Нафтогазу" та "Газпрому".

Наслідком тих контрактів стало кількаразове підняття ціни на газ для України, зміна влади і голосування не менш скандальних "Харківських угод" про базування російського флоту у Криму.

Для самої Тимошенко нічні угоди з Путіним переросли у причину політичних нападок опонентів, а згодом кримінального переслідування режимом Віктора Януковича.

Від реальної тюрми Тимошенко врятувала Революція Гідності. У 2014 році вона балотувалась у президенти, та програла Порошенку.

На початку 2019 року Тимошенко має, здається, навіть кращу форму, ніж у 2009 році. І фізичну, і політичну. "Омолоджена" Юлія Володимирівна є №1 у всіх соціологічних опитуваннях серед тих, хто вже знає, за кого буде голосувати.

Петро Порошенко

Порошенко пройшов шлях від ікон Московського патріархату до томоса.

У 2009 році Петро Порошенко мав багато часу для себе і духовних пошуків. З 2007 року він перестав бути депутатом і обіймав лише посаду голови наглядової ради Нацбанку.

До реальної політики Петро Олексійович повернувся аж у жовтні 2009-го, ставши міністром закордонних справ в уряді Юлії Тимошенко.

Але найбільш пам'ятними для всіх фото Порошенка десятирічної давнини стали світлини, що засвідчували його участь у хресній ході на свято Трійці. ЗМІ писали, що Петро Олексійович був посвячений в іподиякони Української православної церкви Московського патріархату.

Сам Петро Олексійович 6 грудня 2018 року в розпал отримання Україною томосапро автокефалію інформацію про своє дияконство спростовував.

І не дивно. 2019 рік Порошенко зустрічає великим "томос-туром" по країні, і згадувати про своє служіння Московському патріархату йому ні до чого.

Володимир Зеленський

У 2009 році на екрани України, Росії та решти СНД вийшла романтична комедія "Любов у великому місті".

Сюжет її досить своєрідний. Троє друзів, одного з яких грає Володимир Зеленський, втрачають свою можливість мати близькість із жінками після невдалого тосту.

На одній із вечірок невідомий, який пізніше виявиться Святим Валентином, виголосив таке побажання героям: "Нехай те, за що випили ви (секс – УП), буде неможливо без того, за що випив я (кохання – УП)".

У 2019 році Зеленський приміряв на себе зовсім нову роль – кандидата у президенти. А почалося усе, як і у згаданому фільмі, з тоста у новорічну ніч.

Юрій Бойко

2009 рік Юрій Бойко зустрічав, спостерігаючи за подіями у Москві. Там прем'єрка Юлія Тимошенко з Володимиром Путіним вирішували долю газових угод між Україною і Росією.

Для Бойка і його партнера Дмитра Фірташа переговори у Москві мали особливе значення. Із 2006 року увесь російський газ ішов в Україну через легендарного посередника "РосУкрЕнерго", українську частину якого контролювала саме група Фірташа-Бойка-Льовочкіна. На початку 2009-го Тимошенко робила все, щоб їх із цього бізнесу викинути. І домоглася свого.

Тож, весь той рік Бойко провів рядовим депутатом парламенту, ведучи неформальну війну з Рінатом Ахметовим за вплив на Віктора Януковича та готуючи останнього до президентської кампанії 2010 року.

У 2019 році Бойко знову готується до президентської гонки. Тепер у ролі кандидата у президенти – він сам. Без війни з ахметівською групою не обійшлосяі через 10 років. Перефразовуючи гасло Януковича 2010 року, "тому що послідовний".

Анатолій Гриценко

У 2009 році Гриценко готувався до великого повороту у своїй кар'єрі. Восени того року Анатолій Степанович вперше балотувався у президенти України.

Головний акцент його кампанії ставився на тому, що Гриценко – чесний кандидат, колишній міністр оборони, здатний навести у країні порядок.

Минуло 10 років, Гриценко готується уже до третьої своєї президентської кампанії, але й досі він не розгубив своєї віри у те, що "чесних більше", і що тільки колишній військовий може навести лад.

Олег Ляшко

Наприкінці 2009 року у депутата від Блоку Юлії Тимошенко Олега Ляшка був ворог – президент Віктор Ющенко.

Саме Віктор Андрійович був об'єктом найбільш агресивних нападок Ляшка, який тоді палко вболівав за перемогу Тимошенко на виборах президента.

І саме Ющенку Ляшко завдячує однією з двох найскандальніших історій, у які він вляпувася. Втомлений постійними атаками радикального "БЮТівця", Ющенко вирішив йому помститись і у грудні 2009-го розповів публіці, а в січні 2010 ще й показав документи про три кримінальні справи, судимості й "відсидки" Ляшка.

Минуло 10 років, і ситуація змінилася кардинальним чином. Новий рік Ляшко зустрічає в ранзі одного з імовірних кандидатів у президенти, за якого "готовий проголосувати" і його колишній ворог - Ющенко.

Андрій Садовий

У 2009 році Андрій Садовий був мером Львова. У 2019-му, швидше за все, він ним і залишиться.

Святослав Вакарчук

У 2009 році Святослав Вакарчук просив українців підтримати його ідею. 9 листопада він звернувся до своїх прихильників через Twitter.

Тоді "Океан Ельзи" саме готував новий альбом, і Вакарчук пообіцяв,: щойно навколо його ідеї збереться достатня кількість людей, він зробить те, чого всі так хочуть. Ситуація до болю знайома для всіх, хто живе у 2019-му.

Тоді, 2009-го, Вакарчук свого слова дотримався: щойно його акаунт лайкнули 2010 людей, він надав усім можливість безкоштовно слухати пісню з нового альбому.

За десять років запити українців до лідера "ОЕ" суттєво виросли, і, мабуть, простих лайків у Twitter для мотивації Вакарчука йти у президенти, чого очікують кілька років, буде замало.