Відсутність на роботі заброньованого переселенця після відмови у відпустці є підставою для звільнення – Верховний Суд

Відсутність на роботі працівника, який має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО) і є заброньованим та залученим до виконання мобілізаційного завдання, після відмови в наданні відпустки без збереження заробітної плати є правомірною підставою для звільнення такого працівника за прогул, зазначають у Верховному Суді.

Як зазначається в повідомленні на сайті Суду в четвер, таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (КЦС ВС). "У період дії воєнного стану роботодавець має право відмовити працівнику, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, у наданні відпустки без збереження заробітної плати, якщо такий працівник залучений до виконання мобілізаційного завдання", - йдеться в повідомленні.

В Суді наголошують, що невихід такого працівника на роботу після відмови роботодавця в наданні відпустки є прогулом без поважних причин, що є підставою для звільнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За інформацією Суду, у справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що перебував у трудових відносинах із відповідачем і працював водієм. "У травні 2024 року його було взято на облік як внутрішньо переміщену особу у зв’язку з переміщенням у межах області. Після цього він звернувся до роботодавця із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на визначений період, однак у її наданні було відмовлено, а повторна заява залишилася без відповіді", - йдеться в повідомленні.

Попри подані заяви роботодавець видав наказ про звільнення позивача за прогул без поважних причин. Позивач вважав таке звільнення незаконним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відмова роботодавця у наданні відпустки без збереження заробітної плати позивачу, який є заброньованим від мобілізації у зв’язку із залученням до виконання мобілізаційного завдання, відповідає вимогам закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Відсутність позивача на роботі після обґрунтованої відмови роботодавця в наданні такої відпустки без надання допустимих доказів поважності причин відсутності була підставою для його звільнення за прогул.

КЦС ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій і зазначив, що роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). "У такому разі відмова роботодавця є правомірною, а невихід працівника на роботу після отримання відповіді про відмову в наданні відпустки без поважних причин становить прогул і є законною підставою для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України", - резюмують у Верховному Суді.