Зареєстрованих кандидатів у президенти України стає все більше, а вже тих, хто заявили про таке бажання, але ще не подали заяви до ЦВК – і поготів. Однак, не всі йдуть за перемогою, є і ті, кому вона не потрібна зовсім, пише "112 Україна".

Без так званих технічних кандидатів не обходяться жодні вибори – навряд чи обійдуться і прийдешні вибори президента України. Що з себе представляють технічні кандидати, для чого вони потрібні і як їх визначити?

Хто такі технічні кандидати і з чим їх їдять?

Технічними називають тих кандидатів, для яких перемога на виборах не є метою. Так, є в бюлетенях і такі люди, у яких президентських амбіцій – ні краплі. Тим не менш, своє призначення вони виконують.

Цей вид кандидатів ділиться на три типи:

Перший – спойлери. Такі кандидати відтягують голоси конкурентів в одному електоральному "осередку". У спойлерів програма схожа на програму когось з лідерів перегонів, він зорієнтований на конкретну аудиторію. Його мета – відібрати хоча б 2-3% в іншого, більш серйозного кандидата, який йде за перемогою. Крім цього, спойлери часто намагаються заплутати електорат, збити з пантелику. Наприклад, таким же прізвищем, як у одного з лідера, схожою назвою партії.

Другий тип – "торпеда". Ці кандидати агітують найчастіше не за себе, а проти когось іншого. Лідерам президентської гонки неетично різко критикувати інших кандидатів, поширювати компромат про них, всіляко очорнити. З цим завданням відмінно справляються технічні кандидати, які і голосно покричати мастаки, і ногою голосно тупнути і, згодом, грюкнути дверима.

Третій тип технічних кандидатів відповідає за підрахунок голосів і ініціювання позовів при перемозі "не того". Рахують і контролюють результат у виборчих комісіях і надзвичайно важливо, щоб не тільки свої представники та спостерігачі, але і чужі теж грали на твоїй стороні поля.

Не всі ті технічні, які непрохідні

Вважати, що всі кандидати, які не набрали навіть прохідної кількості голосів – прохідні, було б помилково.

Більшість політиків, які йдуть на вибори, не маючи великої підтримки електорату, переслідують одну мету – нагадати про себе, заявити, що ще в строю. В іншому випадку, якщо він не бере участь в гучних скандалах чи бійках у сесійній залі, про нього забудуть, він випаде з обойми і на власній кар'єрі можна сміливо ставити хрест.

Часто такі кандидати не відрізняються інноваційними або проривними програмами, несподіваними обіцянками, так і не витрачаються так сильно, як ті, хто дійсно сподівається здобути перемогу. Кандидатам-"напоминалкам" це ні до чого, а щоб нагадати про себе цілком вистачає агітаційних можливостей, передбачених законом – ефірного часу каналів і шпальт газет.