Ґрати і лікарняна палата - Тимошенко вже два роки, як позбавлена волі

У понеділок, 5 серпня, минає рівно два роки, як екс-прем'єр-міністра України, лідерку ВО "Батьківщина" Юлію Тимошенко було позбавлено волі.

Її заарештували 5 серпня 2011 року в залі Печерського райсуду Києва, який розглядав газову справу - про перевищення екс-прем'єром повноважень під час підписання газових контрактів із Росією в 2009 році. Суддя Печерського суду Києва Родіон Кірєєв, який прийняв рішення про арешт близько 16.00, аргументував відповідну постанову "перешкоджанням Ю.Тимошенко у встановленні істини" на процесі у справі, який тривав уже шість тижнів.

Із 5 серпня біля Печерського райсуду на Хрещатику прибічники та противники екс-прем'єра розгорнули свої намети (намети прибічників екс-прем'єра стоять донині), а Юлія Тимошенко опинилася в Лук'янівському СІЗО, в якому провела 145 днів.

11 жовтня 2011 року Ю.Тимошенко засудили до семи років позбавлення волі. Крім того, екс-прем'єру заборонено протягом трьох років обіймати посади на держслужбі. Суд також задовольнив позов НАК "Нафтогаз України" до Ю.Тимошенко, згідно з яким вона має відшкодувати збиток компанії понад 1,5 млрд грн.

Апеляційний суд Києва 23 грудня залишив у силі вирок Печерського районного суду. 30 грудня Ю.Тимошенко етапували до Качанівської виправної колонії в Харкові.

Захист неодноразово заявляв про проблеми зі здоров'ям іще під час її перебування в Київському СІЗО і вимагав обстеження незалежними медиками, оскільки Ю.Тимошенко не довіряє українським лікарям. Того самого вона домагалася й у колонії. Вибухнув навіть скандал про так звану примусову госпіталізацію 20 квітня 2011 року до ЦКЛ №5 Харкова, коли, за заявою Ю.Тимошенко, співробітники пенітенціарної системи застосували до неї заходи фізичної дії. Пізніше в українських ЗМІ з'явилися фотографії, на яких екс-прем'єр демонструє синці на руках і животі. Генпрокуратура і Держпенітенціарна служба заперечували застосування насильства стосовно екс-прем'єра. Ю.Тимошенко на знак протесту оголошувала голодовку.

Після зустрічі 4 травня з лікарями німецької клініки "Шаріте" Ю.Тимошенко попередньо погодилася на лікування в лікарні залізничників у Харкові. 9 травня її перевели з колонії до ЦКЛ №5. Тактику та медикаментозне лікування екс-прем'єра в ЦКЛ №5 визначають німецькі лікарі з клініки "Шаріте". Про готовність прийняти Ю.Тимошенко на лікування неодноразово заявляла влада Німеччини.

На сьогодні родичі та захист Ю.Тимошенко заявляють про необхідність проведення операції за кордоном, проте влада заявляє про відсутність законодавчих підстав для цього.

Ю.Тимошенко, посилаючись на стан здоров'я, відмовляється брати участь у судових засіданнях у Харкові, де її судять у справі ЄЕСУ, звинувачуючи в неповерненні в державу валютної виручки від експорту металу корпорацією ЄЕСУ сумою понад $160 млн, замаху на розтрату коштів держбюджету України в особливо великих розмірах шляхом покладання на Кабмін зобов'язань ЄЕСУ перед Міністерством оборони РФ на суму $405,5 млн.

Крім того, 18 січня 2013 року генпрокурор України Віктор Пшонка заявив, що Генпрокуратура України завершила розслідування кримінальної справи щодо вбивства народного депутата Євгена Щербаня в 1996 році, екс-прем'єру Ю.Тимошенко вручено повідомлення про підозру її в організації спільно з екс-прем'єром Павлом Лазаренком умисного вбивства з корисливих мотивів.

22 січня 2013 року захисник Ю.Тимошенко Сергій Власенко оприлюднив її заяву, в якій екс-прем'єр називає обвинувачення в її причетності до вбивства Є.Щербаня "відвертою неправдою", яку буде нескладно спростувати в міжнародних судах.

У серпні 2011 року до ЄСПЛ надійшла скарга Ю.Тимошенко, в якій екс-прем'єр України стверджує, що її взяття під варту було політично мотивованим, не було судового перегляду законності її тримання під вартою в Київському СІЗО, умови тримання були неадекватними, без надання належної медичної допомоги, вона перебувала під цілодобовим наглядом у харківській клініці. Заявник спирається на ст. 3 (заборона поводження, що принижує людську гідність), ст. 5 (право на свободу і безпеку), ст. 8 (право на повагу до особистого життя) і ст. 18 (обмеження щодо прав) Європейської конвенції прав людини та основних свобод.

30 квітня 2013 року ЄСПЛ визнав незаконність арешту Ю.Тимошенко, але не знайшов порушення прав за її скаргою на застосування катування.

Пізніше, після того, як Вищий спеціалізований суд залишив у силі вирок у газовій справі, Ю.Тимошенко звернулася до ЄСПЛ із ще однією скаргою про порушення її права на справедливий суд у зв'язку з політичними мотивами (ст. 6, ст. 18 Європейської конвенції з прав людини). Провадження за скаргою було відкрито в жовтні 2012 року.

30 липня Мін’юст заявив, що рішення ЄСПЛ у справі Тимошенко проти України повністю виконано і не спричиняє додаткових зобов'язань України. У відповідь захист екс-прем'єра назвав позицію Мін’юсту юридично необґрунтованою і звернувся до Верховного Суду України з вимогою переглянути та скасувати вирок у газовій справі.

Деякі європейські політики і партії вказують на політичну складову арешту та судових процесів стосовно Ю.Тимошенко. Вирішення ситуації з екс-прем'єром в Європі ставлять однією з умов підписання угоди про асоціацію Україна-ЄС. Водночас сама Ю.Тимошенко неодноразово висловлювала думку, що "майбутнє євроінтеграції України не може залежати від долі однієї людини".