Сергій Павличенко, засуджений до 13 років позбавлення волі за вбивство судді Шевченківського суду Києва Сергія Зубкова та звільнений за постановою Верховної Ради, відразу після звільнення з Диканівської колонії (Харківська обл.) приїхав на Євромайдан у Харкові, щоб зустрітися з "ультрас".

"Я звільнився... і відразу приїхав сюди. Я бачу стільки молодих хлопців і розумію, що завдяки їм я отримав свободу. Я, звичайно ж, отримав би її пізніше, але коли б це сталося - невідомо", - сказав С.Павличенко журналістам.

Він повідомив, що відразу після звільнення зателефонував мамі та своїй коханій дівчині й увечері у вівторок має намір поїхати до Києва.

Його батько Дмитро Павличенко, також засуджений у цій справі, нині перебуває в Чернігівській колонії, де відбувається суд, після якого його також мають звільнити.

С.Павличенко сказав, що, перебуваючи в колонії, він не мав великої кількості інформації про те, що відбувається в Україні, але знає про те, що в країні були сутички, внаслідок яких загинули люди.

"Хочеться, щоб ці жертви були не по-справжньому. Я бачу, як усе міняється. Навіть, здавалося б, Харків - таке міліцейське місто, а що тут відбувається. Мене це дуже радує", - сказав С.Павличенко.

Фанати харківського "Металіста" вітали його традиційною кричалкою "Свободу чесним! Свободу Павличенкам!". У цей час з іншого боку площі Свободи люди з георгіївськими стрічками скандували "Фашисти!".

Як повідомлялося, 8 квітня 2010 року суддя Шевченківського райсуду Києва С.Зубков ухвалив рішення, згідно з яким було демонтовано балкон і веранду у квартирі Павличенка. Після демонтажу сім'ю було виселено, а квартиру передано приватній фірмі.

21 березня 2011 року суддю було вбито в під'їзді власного будинку.

Сліди пальців рук, вилучені з місця вбивства, було ідентифіковано за картотекою як такі, що належать Д.Павличенку.

Незабаром було затримано підозрюваних у вбивстві Д.Павличенка та його сина Сергія, яких, судячи з матеріалів справи, упізнали свідки вбивства. Обвинувачені не визнали своєї провини.

6 січня 2012 року почався судовий процес. Справа перебувала на контролі Генеральної прокуратури та президента України.

Адвокати стверджували, що у слідства відсутні речові докази, тому все в цій справі вирішать свідчення.

5 червня 2012 року свідок Олексій Наумець попри те, що раніше упізнав підозрюваних, заявив, що Д.Павличенко не схожий на вбивцю судді С.Зубкова. Також не підтвердили обвинувачення інші чотири свідки в суді.

2 жовтня 2012 року Голосіївський райсуд Києва засудив Д.Павличенка до довічного ув’язнення, а С.Павличенка - до 13 років позбавлення волі.

14 січня 2013 року колегія суддів Апеляційного суду Києва ухвалила рішення про проведення часткового судового слідства у рамках розгляду апеляції батька та сина Павличенків. Повторна почеркознавча експертиза, проведена за рішенням Апеляційного суду, засвідчила, що записана адреса вбитого судді Зубкова, знайдена у квартирі сім'ї Павличенків, була написана С.Павличенком. 1 серпня 2013 року Апеляційний суд Києва залишив у силі вирок Голосіївського райсуду Києва.

23 січня 2014 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без задоволення касаційну скаргу адвокатів Павличенків та залишив у силі раніше ухвалені рішення Голосіївського райсуду та Апеляційного суду.

24 лютого Верховна Рада ухвалила рішення про звільнення політичних ув'язнених, у зокрема Дмитра та Сергія Павличенків.

Друзі Павличенків та небайдужі активісти привертали увагу громадськості до цієї справи ще в 2011 році, коли відбувався судовий процес, але найбільших масштабів рух набув після оголошення обвинувального вироку 2 жовтня 2012 року. Тоді футбольні фани в усій Україні (С.Павличенко вболіває за київське "Динамо") оголосили протест проти міліцейського свавілля та несправедливого суду.

Банери на підтримку сім'ї Павличенків з'явилися на стадіонах багатьох міст, у деяких містах міліція намагалася зняти та прибрати ці банери і плакати.