Рада директорів Міжнародного валютного фонду (МВФ) схвалила можливість надавати фінансування країні-членові Фонду, що має заборгованість перед офіційним кредитором.

Як повідомляється в прес-релізі МВФ, відповідні зміни до політики кредитування Фонду (Policy on Non - Toleration of Arrears to Official Creditors) підтримані майже усім складом ради директорів під час засідання 8 грудня 2015 року.

Згідно з документом, зміни, зокрема, поширюються на заборгованість перед офіційним кредитором, яка не була врегульована у рамках Паризького клубу.

Передбачається, що рада директорів проводитиме оцінку відповідності кожного окремого випадку таким критеріям: термінова допомога з боку Фонду є принципово важливою, і країна-боржник наслідує всі вимоги програми МВФ; позичальник робить добросовісні спроби досягти угоди з кредитором у рамках параметрів, встановлених програмою фонду; рішення надати фінансування не спричинить небажаних негативних наслідків для можливостей МВФ мобілізувати кошти від офіційних кредиторів.

Офіційний кредитор також може надати МВФ дозвіл на продовження співпраці з його боржником. У такому разі рада директорів Фонду не проводитиме оцінку відповідності цим трьом критеріям.

Фонд і далі стимулюватиме сторони до швидкого досягнення угоди.

Крім того, можуть бути надзвичайні ситуації, коли надзвичайні умови не дозволяють боржникові вести добросовісні переговори з урегулювання офіційного боргу. В цьому випадку Фонд може надати країні-члену фінансування у рамках механізму прискореного кредитування (Rapid Credit Facility).

Зміни вже набули чинності й будуть застосовані до всіх майбутніх витрат, зокрема до наявних угод щодо вже наявної і майбутньої простроченої заборгованості.

Як повідомлялося, після зміни вказаної політики, визначення МВФ статусу боргу України перед Росією на $3 млрд - комерційного або офіційного - може вплинути на майбутні виплати за програмою розширеного фінансування (Extended Fund Facility Arrangement, EFF) для України.

МВФ дотепер ще не визначився із статусом вищезгаданої позики єврооблігації відповідно до своєї методології, попри те, що Україна розглядає його таким самим, як і будь-який інший борг за єврооблігаціями.