За нормального демографічного розвитку кримськотатарського народу в другій половині XX – на початку XXI століття і без депортації його чисельність наразі становила б понад 500 тис. осіб, зазначає заступник директора Інституту демографічних і соціальних досліджень Національної академії наук України Олександр Гладун.

"Демографічні наслідки депортації кримськотатарського народу відчутні й досі. За умови нормального демографічного розвитку кримськотатарського народу в другій половині XX – на початку XXI століття чисельність цього етносу на пострадянському просторі наразі становила б понад 500 тис. осіб", - сказав він на прес-конференції у вівторок у Києві.

О. Гладун розповів, що інститут провів дослідження про демографічні втрати кримськотатарського народу у результаті депортації в період з 18 травня 1944 року до кінця 1952 року (період дослідження - 8,5 років).

"У цей період демографічна ситуація в сфері відтворення етносу кримських татар відрізнялася від ситуації в СРСР та республіках їх розселення. Після 1952 року ситуація вирівнялася, що може свідчити про певну адаптації кримських татар до нових умов проживання в місцях переселення", - зазначив О. Гладун.

За словами вченого, втрати кримськотатарського народу через надсмертність (це різниця між реальним числом смертей та їхьою гіпотетичною кількістю, яке могло б бути за умови відсутності депортацію) в період 1944-1952 років становили 35,5 тис. осіб, що становить 18,7% від загальної кількості кримських татар станом на 18 травня 1944 року.

О. Гладун наголосив, що на перші 3 роки депортації кримських татар припадає 62,2% втрат через надсмертність: у 1945 р. ці втрати в розрахунку на тисячу осіб становили 59,3, у 1946 р. – 42,5, у 1947 р.– 25,1 людина.

"Варто зазначити, що природний рівень смертності кримськотатарського народу у відносно благополучні роки напередодні війни становив 16-18 осіб на тисячу населення", - зазначив О. Гладун.

Він також зазначив, що дефіцит народжуваності (різниця між гіпотетичною за відсутності депортації і реальною кількістю народжених) за найбільш тяжкі роки адаптації до нових умов проживання становили серед кримських татар понад 50 тис. потенційних новонароджених, яких не дорахувався цей народ.