МОЗ України підтримує законопроект профільного комітету з трансплантації органів з деякими зауваженнями

Міністерство охорони здоров'я України підтримує законопроект № 2386а-1 про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів, розроблений комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров'я, повідомив заступник міністра охорони здоров'я України Олександр Лінчевський на засіданні комітету у вівторок.

"Ми підтримуємо останню версію закону про трансплантацію. Але є три технічних питання - щодо фінансування системи трансплантації, функціонування - можливо, його функції (центру трансплантації - ІФ) будуть врегульовані підзаконними актами. Третє питання - експертний, хірургічний стосується забору трупних матеріалів", - зазначив він.

Законопроект із трансплантації після його доопрацювання робочою групою буде розглянутий профільним комітетом на засіданні 4 жовтня.

Як повідомлялося, Верховна Рада 21 квітня 2016 прийняла за основу законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини (№2386а-1), який передбачає презумпцію незгоди на трансплантацію.

Згідно з текстом законопроекту, розміщеним на сайті Верховної Ради, при кожному медичному закладі, який отримав відповідну акредитацію від Міністерства охорони здоров'я будуть створені спеціалізовані відділення трансплантології, а також етичні комітети, які повинні будуть фіксувати волевиявлення реципієнтів, контролювати діяльність установи на предмет недопущення порушень основних принципів добровільності й безкорисливості , а також норм законодавства.

Крім того, законопроект передбачає посилення кримінальної відповідальності за порушення порядку трансплантації органів або анатомічних матеріалів.

Згідно з текстом проекту закону, його реалізація не потребує додаткових витрат з державного бюджету.

Колишній заступник міністра охорони здоров'я О. Сивак, висловила думку про те, що, незважаючи на необхідність вдосконалення нормативної бази, створення системи трансплантації в першу чергу вимагає формування чітких критеріїв і механізмів взаємодії лікарів різних спеціальностей і медичних установ, визначення потреби населення в трансплантації за нозологіями, а також створення стандартів трансплантації.