Заборона першому заступнику міністра охорони здоров'я Уляні Супрун виконувати обов'язки міністра, винесена суддею Окружного адміністративного суду Києва Сергієм Каракашьяном у забезпечення позову депутата Ігоря Мусійчука стала фактичним вирішенням спору до його розгляду.

Таку думку висловили юристи, котрі підготували висновок Amicus Curiae на підтримку в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, в якому вони звертають увагу на допущення судом низки порушень норм процесуального права під час винесення ухвали про забезпечення позову.

Як повідомив агентству "Інтерфакс-Україна" один з авторів висновку, керуючий партнер адвокатського об'єднання Axon Partners, у висновку Amicus Curiae, підготовленому за участю юристів цієї юрфірми Катерини Наливайко і Володимира Присяжнюка, а також партнером юридичної фірми Danevych.Law Борисом Даневичем і керуючим партнером адвокатського об'єднання "Василь Кісіль і Партнери" Андрієм Стельмащуком, юристи, зокрема, зазначають, що суд не звернув уваги на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту прав. Так, замість того, щоб визнавати протиправним розпорядження Кабміну про призначення відповідача (У.Супрун) виконувачем обов'язки міністра або оскаржити дії (бездіяльність) прем'єр-міністра про внесення кандидатури міністра на розгляд Верховної Ради, він вимагає встановити відсутність у відповідача компетенції.

"Ми припускаємо, що такий спосіб захисту позивач обрав, враховуючи пропуск терміну на оскарження рішення Кабміну та інших процесуальних обмежень", - вважають юристи.

Крім того, юристи наголошують, що в цьому позові про відсутність у відповідача компетенції немає підстав застосувати забезпечення позову.

"У цьому разі забезпечення судом позову за заявою позивача стало фактичним вирішенням спору ще до початку його розгляду по суті", - зауважують автори висновку Amicus Curiae.

Вони також вважають, що позивач не мав права вимагати забезпечення позову, оскільки його права та інтереси не порушені діями відповідача.

Автори висновку вважають, що "позивач явно має на меті звільнити або будь-яким іншим чином позбавити в. о. міністра охорони здоров'я повноважень".

"Своєю постановою суд фактично прийняв позицію позивача про очевидну протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Очевидна протиправність дій відповідача обґрунтована тим, що її нібито не було належним чином призначено на посаду. Але суд не звернув увагу на те, що раніше Окружний адміністративний суд Києва встановив правомірність призначення відповідача виконувачем обов'язки міністра охорони здоров'я. Проте сам факт неврахування рішення суду, яке набуло законної сили, вже свідчить про відсутність "очевидності" ознак протиправності", - зазначається у висновку.

Крім того, автори висновку зазначають, що забезпечення позову стало фактичним вирішенням спору ще до початку його розгляду, а позовні вимоги майже повністю збігаються з резолютивною частиною ухвали про забезпечення позову з тією різницею, що під час забезпечення позову суд послався на більшу кількість нормативних актів, а також зробив застереження, що забезпечення поширюється на всі та будь-які повноваження міністра, крім тих, на які вона була уповноважена неіснуючим на момент призначення міністром охорони здоров'я.

Юристи нагадують, що Верховний Суд звернув увагу на неприпустимість вирішувати спір по суті в стадії розгляду питання про забезпечення позову

Автори висновку також звернули увагу, що компетенція народного депутата України справді стосується підтримки чи не підтримання кандидатури на посаду міністра. При цьому підтримка такої кандидатури народними депутатами як членами колегіального органу (Верховної Ради) може мати місце в разі здійснення активних дій із боку прем'єр-міністра та уряду України (голосування), але не з боку відповідача самостійно (подання позову).

Юристи зазначають, що суд має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вживання заходів забезпечення позову для зацікавлених осіб, зокрема пацієнтів, які потребують лікування.

"У цьому спорі суд не зробив оцінку співвідношення інтересу позивача з наслідками забезпечення позову для зацікавлених осіб. Суд заборонив У.Супрун здійснювати будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень міністра охорони здоров'я України, крім тих, на які вона була уповноважена неіснуючим на момент свого призначення міністром охорони здоров'я", - наголосили юристи.

Юристи у своєму висновку також звернули увагу, що раніше Касаційний апеляційний суд України (КАСУ) передбачив можливість роз'яснення судом ухваленого рішення без зміни змісту такого рішення.

Водночас, виносячи постанову про роз'яснення рішення про забезпечення позову, "суд явно змінив бачення обсягу забезпечення, критично звузивши його". Так, суд обмежив забезпечення забороною здійснювати ті дії, які законом прямо віднесені до виключної компетенції міністра - визначення політичних пріоритетів і стратегічних напрямів роботи міністерства, а також участь в ухваленні рішень на засіданнях Кабміну.

"Це побічно свідчить про те, що спочатку суд ухвалив рішення про забезпечення позову помилково або ж не цілком обґрунтовано", - вважають юристи.

Amicus Curiae - процесуальний інструмент, який використовується в країнах англосаксонського права, а останнім часом - в міжнародному праві. Буквально термін означає осіб, що сприяють суду, які доводять до уваги суду фактичну інформацію або правову позицію, що стосується справи. Ці особи не є стороною у справі й не є безпосередніми учасниками судового процесу.

Як повідомлялося, Окружний адміністративний суд Києва на виконання позову народного депутата від фракції "Радикальна партія Ляшка" Ігоря Мосійчука 5 лютого 2018 року забороняв У.Супрун виконувати обов'язки міністра охорони здоров'я України. Сам позов буде розглянуто 15 лютого.

Цією постановою про забезпечення позову депутата відповідачу встановлено заборону виконувати будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров'я України, не представлені відповідачу іншим чинним міністром охорони здоров'я на час його відсутності. Надалі за клопотанням представника відповідача суд роз'яснив своє рішення: в Окружному адмінсуді столиці пояснили, що ухвалили таке рішення з огляду на подвійне громадянство У.Супрун і перевищенням нею допустимого терміну перебування в статусі в. о. Водночас У.Супрун не було заборонено здійснювати повноваження, які було делеговано їй як заступнику міністра.

Мін'юст оскаржив рішення Окружного адмінсуду м. Києва про відсторонення У.Супрун від виконання обов'язків міністра. Судове засідання відбулося 11 лютого, суддя С.Каракашьян пішов до нарадчої кімнати і станом на 15:00 12 лютого не виніс рішення щодо забезпечення позову.