Конституційний Суд України 6 червня ухвалив рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції, деякі положення законів "Про запобігання корупції" та "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб", які стосуються електронного декларування осіб, що беруть участь у заходах із запобігання та/або протидії корупції (громадські активісти).

Як повідомив у п'ятницю відділ комунікацій КС і правового моніторингу, цим рішенням суд визнав такими, що не відповідають Основному закону (тобто є неконституційними), положення п. 5 ч. 1 ст. 3, абзацу 3 ч. 3 ст. 45 закону "Про запобігання корупції", п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб".

У рішенні зазначено, що оспорюваними положеннями цих законів Верховна Рада фактично прирівняла осіб, що беруть участь у здійсненні заходів із запобігання та/або протидії корупції, до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зі змісту оспорюваних положень закону "Про запобігання корупції" неможливо однозначно встановити, які конкретно фізичні особи, що займаються тією чи іншою діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, повинні подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи може застосовуватися до них передбачена законом кримінальна, адміністративна чи інша юридична відповідальність за неподання, несвоєчасне подання цієї декларації, зазначення в ній завідомо недостовірних відомостей.

КС також вважає, що держава зобов'язана здійснювати контроль за діяльністю громадських об'єднань з метою забезпечення дотримання ними та їхніми членами відповідних норм законодавства України, проте такий контроль не повинен бути надмірним і перешкоджати законній діяльності цих об'єднань та реалізації громадянами їхнього конституційного права (ст. 36 Конституції України).

У своєму рішенні суд дійшов висновку, що покладення на фізичних осіб обов’язку щодо подання декларації не забезпечило справедливого балансу між інтересами осіб, які здійснюють своє право на свободу громадської діяльності, й інтересами національної безпеки та громадського порядку, потребами захисту прав і свобод інших людей. Зі змісту положень п. 5 ч. 1 ст. 3 закону вбачається, що вони дозволяють надмірне втручання в особисте і сімейне життя осіб, визначених у цих положеннях.

"Конституційний Суд України у рішенні звертає увагу на те, що заходи фінансового контролю за діяльністю об'єднань громадян та їхніх членів, які не здійснюють публічних владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України або місцевих бюджетів, не можуть бути надмірними і такими, що непропорційно обмежують свободу політичної та громадської діяльності, нівелюють сутність права громадян на свободу об'єднань", - зазначила прес-служба.

Отже, оспорювані положення вищезгаданих законів визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення судом цього рішення, яке є обов'язковим, остаточним і не може бути оскаржене.

Як повідомлялося, 20 липня 2018 року до Конституційного Суду було направлено подання 65 народних депутатів щодо неконституційності електронного декларування для громадських активістів-антикорупціонерів.

22 березня 2018 року Верховна Рада відмовилася розглядати законопроекти, що скасовують або переносять термін подання електронних декларацій про майно і доходи представниками громадських організацій, які провадять антикорупційну діяльність. Народні депутати не проголосували за жоден із трьох відповідних законопроектів (№6271, №8120 та №8120-1) для включення їх до порядку денного та розгляду.