До України у 2019 році через ОРДЛО й прифронтові зони несанкціоновано ввезли більше ніж 300 тис. тонн картоплі

Через окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) і прифронтові зони до України минулого року несанкціоновано ввезено понад 300 тис. тонн картоплі, повідомила виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Оксана Руженкова.

"У державі старанно замовчують питання несанкціонованого ввезення продуктів харчування через територію "ДНР", "ЛНР" і прифронтові зони. За минулий сезон цифра імпорту однієї тільки картоплі була шокуюча - понад 300 тис. тонн, зокрема і насіннєвої картоплі. Зазвичай несертифіковане насіння потрапляє до України під виглядом звичайної столової картоплі без належних фітосанітарних документів і перевірок", - сказала вона в коментарі агентству "Інтерфакс-Україна".

Проблема, за словами Руженкової, не тільки в демпінгу (за російську насіннєву картоплю в Україні цього року просили 6-7 грн/кг, за українську - 12-18 грн/кг), а насамперед в різниці технологій вирощування та якості посадкового матеріалу.

"Країни ЄАЕС взяли курс на розвиток власної селекції і для її популяризації обмежили доступ на ринок більш продуктивних європейських сортів. За відсутності вибору фермери Митного союзу вирощують недосконалі експерименти своїх селекціонерів, і саме цей неперевірений посадковий матеріал з'явиться на картопляних полях дрібних виробників України. Такі посадки представляють серйозну фітосанітарну загрозу для українських професійних картопляних господарств, яким доведеться остаточно поховати сподівання на експорт продукції хоч куди-небудь", - зазначила виконавчий директор асоціації.

Ще однією серйозною проблемою, на думку експерта, є дефіцит овочів власного виробництва. В останні п'ять років після закриття російського ринку для українських овочів у рамках продуктового ембарго українське промислове овочівництво активно згорталося.

"На думку аналітиків і представників влади, ринкові відносини мали вплинути на галузь і виробники самі б відчули ємність внутрішнього ринку і задовольняли б його потреби сповна. Однак збитковість бізнесу в умовах відсутності будь-якої державної допомоги, відтік заробітчан на заробітки до країн ЄС призвели до тотальної відмови виробників від овочівництва і переходу на більш рентабельні зернові та олійні культури", - зазначила виконавчий директор УАВК.

Втрата сировинної бази і падіння платоспроможності українців, зазначає експерт, призвели до закриття більше ніж 20 переробних консервних заводів. Дефіцит овочів вітчизняного виробництва у 2019 році в країні досяг 40%, що в грошовому вираженні становить $253 млн.

"У картоплярстві ситуація патова: щорічно промпідприємства заявляють про готовність або закритися, або перепрофілювати господарства під виробництво інших культур. Чимало професійних господарств, розуміючи, що після сезону високих цін слідує цінове "дно", скоротили виробничі площі або переорієнтувалися на вирощування чіпсових сортів картоплі. Вони знають, що співпрацювати з переробними підприємствами за попередньо укладеними контрактами спокійніше, ніж очікувати по 30-40 діб, а в окремі роки - по 10 місяців повернення грошей від супермаркетів", - пояснила Руженкова.

Крім того, сказала вона, зберігати картоплю професійним виробникам особливо ніде. "З раніше діючих 650 тис. тонн потужностей реально працюючими після періоду активного згортання ринку залишилися 350 тис. тонн. І це при тому, що базова потреба України в картоплесховищах - понад 1,5 млн тонн".

Для вирішення накопичених за роки проблем УАВК закликає уряд створити робочу групу з розвитку овочівництва та картоплярства при Міністерстві економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства, яка допоможе виробити стратегію щодо захисту національних інтересів виробників і вирішити актуальні проблеми в галузі.

Овочівники і картоплярі сподіваються на спільне з профільним міністерством і депутатами аграрного парламентського комітету напрацювання механізму держпідтримки на 2021-2023 рр. У його рамках вони просять передбачити відшкодування 25% вартості будівництва овоче- та картоплесховищ; по 20% - на придбання та установку обладнання для доопрацювання (сортувальні лінії, мийки, нарізки, фасування, ваги тощо), систем зрошення і сертифікованого насіння і вітчизняних, і мультиплікованих імпортних.