Минулого тижня АТ «Дніпроазот» опублікувало відкрите звернення до керівництва держави. Найважливіше для України підприємство, яке забезпечує, крім добрив, державу хлором (необхідним для знезараження питної води), попередило про загрозу зупинки – через підвищення вартості розподілу природного газу з боку АТ «Дніпропетровськгаз» більш ніж утричі.

В інтерв’ю delo.ua ситуацію прокоментував експерт з енергетики Карел Хірман (екс-голова наглядової ради компанії Transpetrol, екс-радник з енергетичних питань прем'єр-міністра Словаччини; у 2016-2019 роках – експерт з енергетики Стратегічної групи радників із підтримки реформ при Кабінеті міністрів України, член робочої групи зі створення Фонду енергоефективності України та анбандлінгу «Нафтогазу»).

«У Європейському Союзі ключовим фактором роботи енергетичного ринку, зокрема тарифікації розподілу газу й електроенергії, є принцип анбандлінгу (від англ. unbundling). У випадку з регіональними газорозподільними компаніями (в Україні їх аналогом є облгази) принцип анбандлінгу передбачає відокремлення діяльності з розподілу природного газу від видобутку, транспортування та продажу природного газу.

Це означає, що одна й та ж юрособа не має права здійснювати прямий продаж природного газу та одночасно займатися його транспортуванням або розподілом. Дуже чутливою також є ситуація, коли є прямий або непрямий контроль над підприємством із виробництва чи постачання, а також над оператором розподільної або газотранспортної системи, або самою розподільною і газотранспортною системою, або навпаки», – повідомив Карел Хірман.

У країнах ЄС принцип анбандлінгу пов'язаний з урахуванням основного капіталу й майна компанії при розрахунку тарифу на транспортування (розподіл) газу. При цьому певною мірою враховуються обсяги споживання газу тим чи іншим підприємством і рівномірність споживання газу протягом якогось тривалого часового періоду (року).

За словами експерта, у випадку з великим споживачем (приклад в Україні – АТ «Дніпроазот»), який рівномірно споживає газ протягом усього року, потрібно розуміти, що він балансує, стабілізує всю розподільну систему та частково й газотранспортну систему. Такий споживач прогнозує роботу газотранспортної і передовсім – розподільної системи (облгазу).

«Тому, за логікою, регулятор (НКРЕКП – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг) повинен знижувати тариф на транспортування одиниці газу для великих споживачів газу з рівномірним графіком споживання газу. Зокрема, це враховується і в регуляції в ЄС.

Економічне обґрунтування такої методики просте: витрати на обслуговування споживача (дистрибуцію і постачання газу), який отримує газ у невеликих обсягах і для якого характерні різкі стрибки споживання, істотно вищі, ніж у випадку з одним великим підприємством, яке готове гарантувати великі обсяги споживання протягом усього року. Це елементарна логіка, яка працює для будь-якого енергоносія – як для газу, так і для електроенергії», – упевнений Карел Хірман.

У той же час в Україні превалює принцип, в основі якого – розрахунок тарифів на транспортування газу на основі витрат і рентабельності.

В основі цього принципу – планові річні витрати облгазу (візьмімо, приміром, той же «Дніпропетровськгаз»), до яких додається рентабельність, і вся ця сума, умовно кажучи, ділиться на обсяг транспортованого газу. У підсумку виходить якийсь середній універсальний тариф, незалежно від того, де розташоване підприємство або будь-який споживач газу у тій або іншій області.

Описана схема – це один із найпоширеніших компромісних способів розрахувати, яким повинен бути тариф. При цьому ця схема має ряд недоліків, і тому в ЄС вже практично не використовується.

«Таке підприємство («Дніпразот» – Інтерфакс) є системним супервеликим споживачем, який покриває головну частку витратної частини «Дніпропетровськгазу». У цьому сенсі випадок із «Дніпроазотом» дуже показовий – він демонструє в дуже гіперболізованій формі всі вади методики розрахунку тарифу на транспортування газу на основі витрат і рентабельності, – вважає Карел Хірман. – Якщо газорозподільна компанія буде тільки перекладати витрати порівну на всіх споживачів, то у такої газорозподільної компанії не буде стимулів ефективно управляти мережами або здійснювати їх модернізацію залежно від тенденцій реального споживання. Але я розумію, що така ситуація політично чутлива – у такому випадку саме населення буде більше платити за розподіл газу».

Експерт уточнив, що такі підприємства, як «Дніпразот», у країнах ЄС, інших розвинених державах отримують тариф нижчий, ніж невеликі споживачі зі слабо прогнозованим обсягом споживання.

Окремо стоїть питання підконтрольності українських облгазів бізнесмену Дмитру Фірташу, який також є власником кількох великих підприємств, що виробляють добрива (з сировини – природного газу), об'єднаних у групу Ostchem. Загальновідомо, що заводи групи є конкурентами «Дніпроазоту» на ринку добрив. Для одного з підприємств Ostchem – черкаського ПАТ «Азот» – тариф на транспортування газу в кілька разів нижчий, ніж для АТ «Дніпроазот». Наявна в Україні система дозволила сформувати тарифи на розподіл природного газу для прямих конкурентів Ostchem на суттєво іншому не на користь «Дніпроазоту» рівні. Є думка, що мета таких дій – отримати преференції на ринку добрив.

Утім не варто забувати, що тариф встановлює регіональна газорозподільна компанія за погодженням із регулятором в особі НКРЕКП.

«Дмитро Фірташ особисто не встановлює тариф, і це не питання навіть бізнесу як такого. Але, звичайно ж, є реальне життя. Фактично, це може вести до монополізації ринку. Це питання не тільки до НКРЕКП, але перш за все – до Антимонопольного комітету», – заявив Карел Хірман.

Експерт уточнює: якою б великою не була спокуса звинуватити власників бізнесу, юридично це питання не до бізнесменів. Це питання – до регулятора й Антимонопольному комітету. У той же час Карел Хірман заявив, що АМКУ останні роки неефективно виконує свої прямі функції, покладені на нього законодавством, і не продемонстрував якихось видатних результатів своєї роботи.

Регулятор і АМКУ мають масу інструментів для проведення розслідувань, участі в публічних слуханнях тощо. Маючи висновки цих відомств, уже можна ініціювати судові процеси.

«Але до того моменту, поки суд, регулятор або АМКУ не скаже своє слово, юридично ми не можемо сказати, що Дмитро Фірташ або хтось інший винен у несправедливому тарифі на розподіл газу», – підкреслив Карел Хірман.

Експерт вважає, що потрібно вивчити деталі контракту «Дніпроазоту» з «Дніпропетровськгазом». Зокрема, важливе значення має місце встановлення приладу обліку газу, який надходить на «Дніпроазот».

Річ у тім, що юридично точка контролю (вимірювальний прилад – промисловий лічильник газу) є точкою здачі (відвантаження) товару, у цьому випадку газу.

Не виключено (з урахуванням українських реалій), що згаданий прилад обліку газу може бути розташований тільки на магістральному газопроводі в місці підключення локального газопроводу (т.зв. «нитки» довжиною 5 км, як його називають на «Дніпроазоті»).

У «Дніпропетровськгазі» стверджують, що цей локальний газопровід (до речі, побудований «Дніпроазотом» для власних потреб), належить «Дніпропетровськгазу».

Але якщо лічильник стоїть до моменту надходження газу в цю «нитку», то юристи і, напевно, НКРЕКП також повинні розібратися, чи є підстави для того, щоб «Дніпроазот» платив облгазу за послуги транспортування.

Справа не тільки в тому, що газ після точки контролю належить споживачу, він також повинен взяти на себе повну відповідальність за доставку.

Важливо, чи є ця нитка частиною розподільчої мережі «Дніпропетровськгазу» або ж частиною інфраструктури «Дніпроазоту».

Карел Хірман нагадав, що прилади обліку газу в Україні історично встановлювалися, як завгодно і де завгодно. У підсумку зараз, коли Україна переходить до стандартів регулювання, прийнятих у цивілізованому світі, виникає великий хаос і плутанина, виникає маса спірних моментів, як у випадку з «Дніпропетровськгазом» та «Дніпроазотом». Коли ціна на газ та електрику була мізерна, тоді споживачам і постачальникам було однаково. Але зараз це найбільш «пекуче» питання.

Також, на думку експерта, необхідно розібратися, на якій підставі «Дніпропетровськгаз» вважає цю трубу, прокладену «Дніпроазотом», своєю власністю. Оскільки лише в разі, коли труба правомірно перебуває у власності облгазу, регулятор може розрахувати показники рентабельності щодо цієї труби.