В Українському інституті національної пам'яті (УІНП) вважають, що дискусія, чи варто 8 березня залишати вихідним днем, не настільки важлива, як те, якими сенсами буде наповнена ця дата.

"Традиція відзначення окремої дати, яка акцентувала би увагу на відсутності рівності між чоловіками та жінками (перш за все у питаннях виборчих та трудових прав), з’являється на початку XX століття у США з ініціативи тамтешніх феміністок та соціалісток. Повноцінно на міжнародному рівні цей день відзначається з 1977 року, відколи ООН прийняла відповідне рішення", - йдеться в повідомленні прес-служби УІНП.

У відомстві наголосили, що до появи цього дня СРСР не мав жодного стосунку, тому це не комуністичне і не радянське свято, хоча пізніше воно увійшло до своєрідного "канону свят радянської людини".

"Дискусія, чи варто 8 березня залишати вихідним днем, не настільки важлива, як те, якими сенсами буде наповнена ця дата. Чи продовжуватиметься радянська і пострадянська традиція "свята весни й краси"? Чи це буде нагода поміркувати, які права здобули жінки у світі за ці понад 112 років, відколи у США вперше був проголошений Національний жіночий день", - зазначають в Інституті.

УІНП наголошує, що вихолощення суті 8 березня в СРСР - цілком закономірне, "адже в тоталітарній країні не йшлося про реальну і послідовну боротьбу за права людини".

"Те, чи здатні ми сьогодні на рівні публічних обговорень якісно змінити фокус у підході до цього міжнародного дня, – також є індикатором руху нашої країни від радянського минулого до зрілого європейського суспільства... Тож 8 березня – добра нагода осмислити, в чому реальність відрізняється від декларацій, де справді є поступ, а в чому українські жінки досі змушені відстоювати свої права", - додають в Інституті.