Рішення про застосування санкцій проти певного кола осіб, за умови дотримання процедури його введення в дію, є обов'язковим для виконання, як і рішення суду після його проголошення, однак вони не є взаємозамінними.

Як пояснив агентству "Інтерфакс-Україна" партнер юридичної фірми "Правовий Альянс" Ілля Костін, при вирішенні питання, чи правомірне введення санкцій проти певного кола осіб, необхідно розглянути питання легальності, легітимності та необхідності таких заходів.

Він зазначив, що відповідно до закону України "Про санкції", спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) можуть застосовуватися для захисту національних інтересів України, а також для запобігання порушення, відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави.

Підставами для застосування санкцій є дії суб'єктів, які створюють реальні і/або потенційні загрози національним інтересам України. Закон "Про національну безпеку України" до фундаментальних національних інтересів відносить, зокрема, сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня і якості життя населення, а також інтеграцію України в європейський економічний, безпечний і правовий простір.

"Наявність таких формулювань у законодавчих актах, по суті, створює правову основу для застосування санкцій", - сказав Костін.

Разом із тим у частині процедури їх застосування закон визначає, що підготовка і прийняття рішення про санкції приймає колегіальний орган - Рада національної безпеки і оборони України (РНБО), вводиться в дію указом президента України і затверджується протягом 48 годин постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набуває чинності з моменту прийняття постанови парламенту і є обов'язковим до виконання.

"На сьогодні рішення РНБО від 2 квітня 2021 року про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів введено в дію указом президента від 3 квітня, проте Верховна Рада ще не прийняла відповідну постанову, тому процедура легалізації введення санкцій ще не завершена", - сказав юрист .

Костін зазначив, що "рішення про застосування санкцій за умови дотримання процедури введення його в дію є обов'язковим для виконання, як і рішення суду після його проголошення, однак вони не є взаємозамінними".

"В Україні закріплена презумпція невинуватості, яка гарантує особі, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, така особа вважається невинуватою у вчиненні злочину. Отже, в юридичному сенсі застосування до особи санкцій на підставі рішення РНБО не означають доведеність вини цієї особи", - сказав він.

Юрист наголосив, що обвинувачення в контрабанді, які стали основою для прийняття рішення про санкції, передбачають кримінальну відповідальність.

"Якщо СБУ зібрано достатньо доказів, що підтверджують таку злочинну діяльність осіб, які потрапили до списку санкцій, необхідно паралельно запустити процес залучення їх до кримінальної відповідальності. Відсутність не тільки вироку суду, а й відкритих кримінальних проваджень щодо цих осіб, створює їм передумови для подальшого оскарження санкцій", - вважає Костін.

Зі свого боку глава комітету Асоціації правників України (АПУ) Микита Жуков зазначив, що "порівнювати рішення РНБО і рішення про початок попереднього розслідування або наявне судове рішення не доводиться, оскільки ці юридичні акти мають абсолютно різні наслідки".

"Судове рішення в кримінальному провадженні тягне притягнення особи до кримінальної відповідальності, застосування покарання, появу судимості у особи.

Крім того, вирок є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також підлягає виконанню на всій території України. Тому велику загрозу для особи має розпочате кримінальне провадження, яке в подальшому закінчується обвинувальним вироком. Крім того, якщо за результатами кримінального провадження може бути застосоване покарання, зокрема і у вигляді позбавлення волі, то санкції є лише спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами", - сказав він.

Жуков наголосив, що рішення про санкції є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, а не особами, до яких такі санкції застосовані.

"Особи, до яких застосовані заходи, взагалі можуть не здійснювати жодних дій, поки орган виконавчої влади це не зробить самостійно. При цьому саме відповідний орган повинен розробити механізм реалізації рішення РНБО, а потім втілити його в життя", - сказав він.

Коментуючи можливість оскарження санкцій, юрист зазначив, що оскарженню підлягає саме указ президента про введення в дію рішення РНБО.

"Укази президента оскаржуються у Верховному суді як у суді першої інстанції, у подальшому рішення Верховного суду в складі колегії Касаційного адміністративного суду може бути переглянуто в апеляційному порядку Великою палатою Верховного суду", - сказав він.

Жуков звернув увагу, що чинне законодавство і міжнародно-правові договори передбачають механізми реалізації рішення судів в іноземній державі, однак механізму реалізації рішень РНБО за кордоном не передбачено.

Як повідомлялося, 5 квітня президент України Володимир Зеленський своїм указом ввів у дію рішення РНБО, яке передбачає введення санкцій проти осіб, визнаних контрабандистами за результатами проведеного спецслужбами дослідження, а також проти Росспівробітництва і низки російських компаній.

Раніше РНБО уперше в історії України ввела персональні санкції проти десяти контрабандистів, які, за даними спецслужб, є "лідерами" у цій галузі.

Санкції РНБО стосуються компаній, пов'язаних із Вадимом Альперіним, Олександром Чудаковим, Віктором Шерманом, Олександром Кравченком, Володимиром Дідухом, Іваном Бокалом, Валерієм Пересоляком, Юрієм Кушніром, Орестом Фірманюком і Олександром Єрімічуком. Проти цих громадян також було впроваджено персональні санкції "за контрабандизм".