У могилі на Пагорбі Слави знаходяться останки не радянського шпигуна Миколи Кузнєцова, а німецького солдата, заявив в ефірі "Українського радіо Львів" військовий історик, доцент кафедри нової і новітньої історії зарубіжних країн ЛНУ імені Івана Франка Андрій Козицький.

Козицький розповів, що дійшов такого висновку, ґрунтуючись на матеріалах КДБ, присвячених пошуку та ексгумації тіла Кузнєцова та подальшого його перепоховання у Львові.

"Мені пощастило працювати з 6 томами справи, зокрема й експертизи академіка Герасимова, який дійшов висновку, що тіло, знайдене у Боратині Львівської області, належить Кузнєцову. З цих документів однозначно випливає така кількість нестиковок, що я стверджую – у Львові похований не Микола Кузнєцов", – сказав історик.

За його словами, Кузнєцова та його товаришів Камінського і Бєлова захопили у березні 1944 року в тодішньому Вербському районі біля села Білогородка (тепер Дубенський район Рівненської області – ІФ) та після допиту розстріляли.

Про цей випадок згадав перший начальник служби безпеки ОУН Микола Лебідь у публікації, що з'явилася на Заході у 1946 році, а також згадували згодом кілька інших учасників національно-визвольного руху.

Зокрема, Лебідь згадує, щоб було затримано радянського диверсанта з позивним Пух. За словами Козицького, цей позивний Кузнєцова був відомий дуже небагатьом людям у НКВС і в Україні він його не використовував. Тому Лебідь не міг отримати інформацію про цей позивний з інших джерел, окрім самого Кузнєцова.

За словами Козицького, одночасно з Кузнєцовим, у Боратині було затримано та вбито кількох німецьких солдатів. Про це раніше писав покійний директор Львівської картинної галереї Борис Возницький. Зокрема, він писав про те, що жителів Боратина змушували давати свідчення, ніби загиблий, в останні секунди життя говорив російською мовою, хоча насправді він розмовляв німецькою і був похований у солдатській уніформі, а не офіцерській. Історик вважає, що саме останки одного з цих німецьких солдатів згодом перевезли до Львова та поховали під виглядом Кузнєцова.

Про те, що в могилі не Кузнєцов свідчить і той факт, зазначає Андрій Козицький, що за матеріалами КДБ, у загиблого в Боратині вціліли обидва ікла і вони не випирають уперед, хоча його родичі розповіли КДБ, що у Кузнєцова були ікла, що видаються вперед, а сестра заявила, що розвідник вирвав обидва ікла, щоб усунути цю особливість.

За його словами, Кузнєцов і двох його товаришів поховали в селі Мільча Рівненської області, а 1988 року їх тіла ексгумували і перевезли до Києва. Історик припускає, що спочатку радянська влада хотіла з помпою перепоховати тіла Камінського та Бєлова у Львові, але на той час політична ситуація стрімко змінювалася і від цієї ідеї вирішили відмовитися.

"Його тіло ексгумували і воно десь зникло у київських кабінетах держбезпеки чи судмедекспертів", - вважає історик.

Козицький вважає, що проблему можна було б вирішити за допомогою експертизи ДНК із могили у Львові та Маргарити Брюханової, племінниці Кузнєцова.

Як повідомлялося, 22 жовтня виконком Львівської міськради ухвалив рішення, яким відмовився провести ексгумацію останків Миколи Кузнєцова та передати їх племінниці Маргариті Брюхановій. Таким чином влада Львова відмовилася виконати рішення Касаційного адмінсуду Верховного Суду України за позовом Брюханової.

Вона звернулася до суду після того, як виконком відмовив їй в особистому проханні про видачу останків Кузнєцова для перепоховання в РФ.