Рівень розкриття шахрайства в банківському секторі України незадовільний, вважають експерти юридичної фірми Arzinger.

"Реформування правоохоронних органів, на жаль, дає протилежний від заявленого результат. Відсутність необхідного досвіду в більшості нових слідчих, чітко виробленої системи координації між правоохоронними органами, а також ускладнення роботи слідчих величезною кількістю кримінальних проваджень (понад 250-300 на одного співробітника) негативно позначаються на результатах їхньої діяльності", - повідомив агентству "Інтерфакс-Україна" партнер юридичної фірми Arzinger Юрій Сухов.

Він зазначив, що кримінальні провадження, які за своєю суттю потребують значимої правової оцінки, заглиблення у спеціальне законодавство, технічні особливості виявлення і фіксації цифрових слідів злочинів і оперативного проведення слідчих дій з метою аналізу ситуації та збору доказової бази, "як правило, нікого не цікавлять".

Водночас Сухов зазначив, що для допомоги слідчим і прокурорам сформовано низку методичних рекомендацій, "які мають бути настільними книжками правоохоронців". Зокрема, йдеться про методичні рекомендації МВС "Особливості розслідування злочинів, скоєних шляхом кредитно-фінансових операцій", методичні рекомендації Генеральної прокуратури України щодо виявлення, розкриття і розслідування злочинів, скоєних із використанням банківських послуг і технологій, та інших.

У свою чергу радник юридичної фірми Arzinger Олександр Максименко, коментуючи судову практику у справах, пов'язаних із шахрайством у банківському секторі, зазначив, що для розслідування таких справ першочерговим є оформлення заяви про вчинення кримінального правопорушення. Проте, за його словами, повсякденною вже стала практика відмови в реєстрації кримінального провадження.

"І це перша перешкода, яка іноді зупиняє потерпілого. Втім, подолати такий бар'єр не так складно, як подолати небажання слідчого і прокурора притягнути винних до кримінальної відповідальності", - вважає юрист.

Максименко зазначив, що після реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження за заявою необхідно домогтися статусу потерпілої особи й активно використовувати цей статус.

"У цьому аспекті нерідко між потерпілим, його адвокатом з одного боку, а також слідчими, прокурорами - з іншого відбувається боротьба за кожну слідчу, процесуальну дію, яку вони проводять, спрямовану на з'ясування обставин вчинення шахрайства", - сказав він.

Максименко наголосив, що "потерпілі й адвокати в більшості випадків змушені виконувати роботу за себе і "тих хлопців".

При цьому юрист звернув увагу на те, що отримання статусу потерпілого в кримінальному провадженні дуже важливе, оскільки тоді особа, яка звернулася із заявою, і адвокат можуть користуватися правами сторони потерпілого, шляхом подання клопотань пропонувати план проведення розслідування, розписувати до дрібниць для слідчого/прокурора клопотання про виконання процесуальних і слідчих дій (допити, огляди, обшуки тощо), заходи забезпечення провадження (тимчасові доступи, арешти тощо), а потім примушувати останніх фактично їх виконувати через суд.

"На жаль, якщо не брати участі у проведенні досудового розслідування, то отримати який-небудь результат у кримінальному провадження в наших реаліях практично неможливо. При цьому будь-яка активність потерпілого або його адвоката з боку правоохоронних органів у більшості випадків сприйматиметься негативно. За загальним правилом, і потерпілому, і його адвокату нібито надано можливість збирати та надавати докази слідчому для підтвердження тих чи інших обставин. Здається, все просто: збери докази винуватості особи - і справа піде до суду. Водночас механізму збору таких доказів фактично в КПК України не передбачено", - пояснив він.

За словами Максименка, потерпілий і його адвокат обмежені в можливості самостійно допитувати свідків, проводити упізнання, огляд, слідчий експеримент, негласні слідчі дії, звертатися з клопотанням до слідчого судді про арешт майна (за відсутності цивільного позову) й обрання запобіжного заходу.

"Навіть якщо теоретично вдалося зібрати доказову базу винуватості особи, юридична можливість пред'явлення без участі слідчого кому-небудь підозри, а також надалі обвинувачення законодавство не передбачає. З цього можна зробити висновок, що загалом домогтися притягнення до кримінальної відповідальності особи за шахрайство можливо, проте досить складно. Тому зазвичай слід одразу заздалегідь продумати, чи варта справа заходу", - сказав він.

Проте юрист наголосив, що "кожен злочин має бути покараний, реагувати на неправомірні дії треба, а безкарність породжує нові кримінальні правопорушення". Але водночас зазначив, що "для особи, котра втратила кількасот гривень, можливо, економічно й невигідно "розв'язувати цілу процесуальну війну".

"На жаль, такі обставини й народжують так зване побутове шахрайство, і боротися системно з цим практично неможливо", - констатує Максименко.

У свою чергу партнер юридичної фірми Arzinger Юрій Сухов, відповідаючи на запитання, як має реагувати Нацбанк України на повідомлення про шахрайство в банківській сфері, нагадав, що при НБУ створено Центр кіберзахисту для об'єднання і координації зусиль у сфері забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту в банківському та фінансовому секторах України.

З 2018 року у складі Центру працює команда реагування НБУ, яка спільно з Національним координаційним центром кібербезпеки при Раді національної безпеки і оборони України (РНБО) за підтримки та участі CRDF Global організовує навчання з питань кібербезпеки для працівників банківського сектора.

У 2021 році Нацбанк оголосив, що посилює контроль за виконанням банками заходів щодо забезпечення кіберзахисту й інформаційної безпеки банків. Для цього регулятор упроваджує новий вид контролю над банками у формах виїзних перевірок і безвиїзного нагляду, які здійснюватимуть фахівці НБУ у сфері кіберзахисту та інформаційної безпеки. Порядок організації та здійснення таких заходів міститься в постанові №4 правління Національного банку від 16 січня 2021 року.

У постанові закріплено вимоги, згідно з якими банки зобов'язані щорічно здійснювати відповідну самооцінку стану інформаційної безпеки та кіберзахисту, складати й надавати НБУ щорічний звіт з питань оцінки ризиків, пояснив Сухов.