Другий сенат Конституційного Суду визнав конституційною шосту статтю 176 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у скоєнні окремих злочинів, застосовується виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

"Другий сенат Конституційного Суду України 19 червня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Бичкова Сергія Андрійовича та Бая Анатолія Анатолійовича щодо конституційності частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України", - повідомляє відділ комунікацій КС та правового моніторингу.

Зазначено, що заявники просили перевірити на відповідність Конституції частину шосту статті 176 КПК України, а з матеріалів справи вбачається, що автори клопотань обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України. У судовому засіданні обом особам суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

"Суб’єкти права на конституційну скаргу переконані, що за частиною шостою статті 176 Кодексу підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявляти клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, тому оспорюваний припис Кодексу не забезпечує підозрюваному, обвинуваченому належного захисту від свавілля та не відповідає статті 29 Конституції України", - йдеться в повідомленні.

Конституційний суд визнав, що частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України є конституційною.

"Суд вважає, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м’який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід", - наголошується в повідомленні.

Суд у рішенні дійшов висновку, що зазначена норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.