Зацікавленість на Заході нашими виробниками ВПК зростає, потрібно цим скористатися – нардеп Копитін
Європейський Союз і Україна ведуть активні перемовини щодо оборонної галузі, і на рівні керівництва України та ЄС уже погоджене поступове поглиблення співпраці між оборонними підприємствами в межах Європейської оборонно-промислової стратегії. Про те, як українська оборонна галузь може бути інтегрована в промисловість Євросоюзу, наскільки важливо для України модернізувати виробництва озброєнь і домовитися про ефективну співпрацю з європейськими компаніями, які чинники нині впливають на вітчизняний ВПК та який потенціал він має, в ексклюзивному інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" розповів народний депутат, голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін.
Пане Ігорю, на вашу думку, якою є роль оборонної галузі для України — її економіки, стратегічного розвитку й майбутнього?
Складно переоцінити внесок ВПК в економіку України. Адже це саме той напрямок, що наразі стимулює промислове виробництво в країні. 2023 року із 4,9% зростання ВВП України 1,5% дала саме оборонна галузь. Оборонно-промисловий комплекс — один з найважливіших сегментів у формуванні нашого ВВП. Це не дивно, бо за співвідношенням військових витрат до ВВП Україна посідає перше місце у світі: 37% ВВП країни та 58% державних видатків.
Маємо й інші цікаві числа: за 2023–2024 роки українське виробництво артилерійських систем збільшилося втричі, бронетранспортерів — уп’ятеро, протитанкової зброї — удвічі, а боєприпасів — у 2,5 рази. А ще 2024 року виробничі потужності української дронової індустрії зросли в понад 10 разів, якщо порівняти з 2023 роком, — у цей напрямок було інвестовано понад 50 млн доларів.
Очевидним є те, що підприємства в Україні спроможні виробляти сучасну зброю, збільшувати обсяги виробництва зброї загалом, залучати інвестиції. Тобто, поступово нарощуючи обсяги завдяки масштабуванню, галузь дедалі більше наповнюватиме бюджет. Адже йдеться не лише про виготовлення снарядів, дронів та техніки, а й про роботу суміжних і дотичних до ВПК галузей. Ідеться про важливі інфраструктурні проєкти, нові виробництва в переробній галузі, контракти з металургійними підприємствами, IT-розробниками, логістичними компаніями. Цей ланцюжок можна продовжувати.
Фактично тут говоримо про те, що інвестиції у ВПК мають мультиплікативний ефект — вони безпосередньо впливають на розвиток інших напрямків економіки, сприяють розвитку суміжних галузей.
Проте коли йдеться про розвиток оборонної галузі, важливо не забувати про стратегічний аспект: потужна оборонна галузь для України — це шлях до самостійності, самодостатності, це гарантія забезпечення потреб Збройних сил України. А в майбутньому, за умови відкриття експорту зброї, це також вагома підтримка гривні завдяки мільярдним валютним надходженням за експортними контрактами. Поза сумнівами, розвиток військово-промислового комплексу — це гарантія досягнення стабільного миру в Україні, а також чинник впливу на активний економічний розвиток.
Як змінився обсяг виробництва ВПК за останні роки та яким є потенціал розвитку підприємств сектору?
За останні три роки, фактично від початку повномасштабної війни в лютому 2022-го, вітчизняний оборонний сектор збільшився в понад 20 разів, якщо порівняти з обсягами 2021 року. І всі ці роки сектор розвивався галопуючими темпами. З офіційних джерел відомо, що 2022 року виробничі можливості ВПК були на рівні 1 млрд доларів, утричі вони зросли 2023-го, а вже за результатами 2024 року досягли 9 млрд доларів плюс 1,5 млрд доларів іноземних інвестицій. Тобто підприємства вже випустили продукції на 10,5 млрд доларів.
Зараз в нас виробляють озброєння й техніку понад 800 підприємств, і тільки за 2024 рік потенціал українського ВПК зріс від 12 до 35 млрд доларів. Отже, наші компанії можуть випускати продукції на 35 млрд доларів. Звісно, оборонна галузь нині відіграє провідну роль як в економіці, так і в забезпеченні Збройних сил, адже на фронті частка виробленого в Україні озброєння вже перевищує 30%. Упевнений, ця частка зростатиме, адже наші підприємства вже мають і досвід, і фахівців, і власні інноваційні бюро, а держава відпрацювала ефективну процедуру реєстрації нових зразків озброєнь та боєприпасів.
Лише протягом першого кварталу 2025 року Міноборони кодифікувало й допустило до експлуатації в Силах оборони понад 350 нових зразків озброєння та військової техніки, і 87% з переліку — це вітчизняне виробництво.
Звісно, розвинути потенціал галузі можуть і повинні нові інвестиції, тому важливо допомагати виробникам укладати угоди про співпрацю з іноземними компаніями, адже так вони отримуватимуть нові фінансові стимули для збільшення обсягів. Також щодо інвестицій слід зазначити, що, попри повномасштабну війну, іноземні компанії зацікавлені в такій співпраці. У Міноборони кажуть, що вже запропонували міжнародним партнерам створення спільних підприємств, тривалі контракти на 10 років і фінансові механізми — кредити та експортне фінансування. Тобто процеси, що відбуваються вже сьогодні, можуть у перспективі вивести галузь ВПК України на цілком новий рівень, адже тут відкриватимуться нові філії відомих світових виробників.
Станом на зараз що відомо про проєкти України з іноземними озброєнь?
Деякі з відомих виробників озброєнь уже заявили про те, що готові посилити співпрацю з українськими компаніями, дехто навіть готується будувати тут свої заводи. Наприклад, на підприємстві АТ "Українська оборонна промисловість" розпочалося ліцензійне складання гвинтівок "BREN-2" в межах співпраці із чеською компанією "Česká zbrojovka" (це дочірня структура "Colt CZ"). І в подальшому планується налагодження в Україні повного циклу виробництва штурмових гвинтівок стандарту НАТО.
Згадаймо ще один відомий проєкт — завод з виробництва БПЛА турецької компанії "Baykar", який мають запустити в експлуатацію вже влітку цього року.
2026 року планує відкрити завод з виробництва боєприпасів в Україні й німецький концерн "Rheinmetall". А нещодавно "Укроборонпром" підписав з "Rheinmetall" меморандум про співпрацю, що передбачає можливість створення ще одного спільного підприємства з виготовлення артилерійських боєприпасів. Загалом плани цього концерну передбачають відкриття чотирьох заводів в Україні — "Rheinmetall" готові налагодити на базі підприємств випуск систем ППО, виробництво танків і боєприпасів.
Тобто все рухається в потрібному нам напрямку — галузь стрімко розвивається, а зацікавленість іноземних компаній у співпраці та відкритті на території країни нових виробництв зростає. Україні є що запропонувати іноземним підприємствам у співпраці в оборонній галузі, і дуже важливо скористатися моментом, коли зацікавленість нашою галуззю та нашими інноваціями — на піковому показнику.
У світі не припиняються військові конфлікти, і експерти зауважують, що нових конфліктів не уникнути. Як саме нові війни можуть впливати на виробництво продукції оборонного значення?
Те, що світ захлинається в нових і старих конфліктах, підвищує запит держав на оборону та безпеку. 2024 року в Європі, Азії, Африці й на Близькому Сході світові військові витрати перевищили 2,7 трлн доларів, і це збільшення витрат на оборону — найшвидше річне зростанням із часів завершення холодної війни. Нині п’ять країн найбільше витрачають на безпекові питання: це Сполучені Штати, Китай, росія, Німеччина й Індія — загальна частка витрат цих держав становить 60% від загальносвітового показника. На тлі високих безпекових ризиків і геополітичної нестабільності держави постійно переглядають свої бюджети на оборону в бік зростання. Тим часом потужності компаній, які виготовляють боєприпаси, техніку й озброєння, обмежені.
Отже, попит на ринку озброєння зростає шаленими темпами, але виробництва не готові його задовольнити. Але в найближчі три роки ми точно побачимо масштабну модернізацію виробництв світових виробників озброєння та нарощування обсягів. Адже попит потрібно задовольняти — і підприємства намагатимуться зробити все, щоб не втрачати замовлення.
Як у такій ситуації краще діяти Україні й нашим виробникам оборонної галузі?
Я вже згадував про те, що Україна має розвинений військово-промисловий комплекс, а ще — високий потенціал подальшого розвитку. Тож у ситуації, коли увага держав прикута до безпекових ризиків і шляхів їх подолання, нам варто посилювати власний оборонний комплекс. Україні необхідно пришвидшити модернізацію підприємств ВПК, потрібно будувати нові підприємства, обирати шлях тривалих контрактів з міжнародними компаніями, щоб отримати інвестиції в галузь для масштабування виробництв.
Мета в нас має два напрямки. Перший — забезпечення власних потреб в озброєннях з урахуванням продовження російської агресії. Адже збільшення обсягів і кодифікацій власної зброї дозволить Україні менше претендувати на імпортні позиції, за якими вже лаштуються черги з інших держав, що побоюються початку нових конфліктів. Тим часом власне виробництво має покривати потреби самої України в оборонній продукції. Це головне.
Проте є друга складова нашої мети: вийти зі своєю продукцією та закріпитися на світовому ринку озброєнь. Оскільки запит на зброю дедалі зростатиме, це може стати стимулом у перспективі працювати на іноземні замовлення, тобто бути вагомим гравцем на міжнародному ринку, мати свою частку контрактів з іншими державами, які піклуються про власну оборону й готові закуповувати необхідну техніку, дрони, снаряди, системи РЕР та РЕБ, що вже виготовляються в Україні.
Євроінтеграційні процедури, які проходить Україна, також стосуються оборонної галузі. Як має відбуватися інтеграція в оборонній сфері?
Український ВПК відіграє провідну роль у структурі національної безпеки й обороноздатності нашої держави. Оскільки Україна впевнено рухається євроінтеграційним треком, насамперед важливо забезпечити високий рівень співпраці з країнами ЄС у сфері безпеки та оборони. Це потрібно як для покращення позицій України на міжнародній арені, так і для забезпечення модернізації української армії та підвищення її боєздатності.
Активізація співпраці українських виробників з виробниками в ЄС однозначно має сприяти зміцненню обороноздатності України. Вважаю, що така співпраця не лише вигідна, а й потрібна Євросоюзу.
Країни Європи вже заявили про безпековий пріоритет і про збільшення бюджетів на оборону. Отже, також ідеться про зростання спроможності оборонної промисловості в Німеччині, Чехії, Франції та інших країнах. Забезпечити таке зростання здатні додаткові виробничі потужності, які вже має Україна. Тобто інтеграція ВПК України в оборонний сектор ЄС має відбуватися саме в межах взаємовигідної співпраці.
Наскільки цікавою для Євросоюзу може бути така співпраця з Україною?
ЄС вигідно те, що вітчизняний сектор має доступніші за вартістю ресурси, що наш ВПК швидко може організовувати процеси виробництва, до того ж наші виробники значно краще запускають у виробництво інновації. Перевагою українського ВПК вважаю і той факт, що наша техніка, боєприпаси та різні типи озброєння випробовуються в умовах бойових дій.
У нас в секторі ВПК працюють 800 компаній, підприємства випускають самохідну артилерію, міномети, далекобійні снаряди, розвіддрони, артилерійські снаряди, патрони, системи зв’язку й системи радіоелектронної боротьби. Виробництва в Україні мають потужне технічне оснащення та власні інноваційні бюро. Упевнений, що українські компанії готові бути надійними союзниками європейських виробників.
Варто згадати й про вітчизняних ІТ-розробників, які теж уже здобули великий досвід у роботі з проєктами оборонного значення та можуть бути корисними європейським виробникам.
Не можу лишити поза увагою і швидкість узгодження рішень щодо озброєнь в Україні, де під час війни новий винахід можна зареєструвати за кілька тижнів, тоді як в ЄС на це потрібні місяці й навіть роки.
Тож у процесі інтеграції українського ВПК в європейську оборонну галузь українські винаходи, інноваційні продукти можуть піти в серійне використання на базі великих європейських підприємств, і це також спосіб інтегруватися в європейські оборонні системи й програми. Євроінтеграція ВПК України дозволить ЄС забезпечити повноцінні цикли виробництва озброєнь і техніки, налагодити якісно нові виробничі ланцюги та прискорити виробництво потрібних європейцям озброєнь.
Які перспективи для України відкриває інтеграція нашого ВПК у структуру безпеки Європи?
Дуже важливо, що за умови успішної інтеграції в промисловість ЄС українська галузь отримає доступ до сучасних технологій, а також фінансування та інвестиції. Плюс доступ до потужностей на території ЄС. Уже відомо про потенціал нашого ВПК, що, як я вже казав, зріс у 20 разів за 2022–2024 роки, але можливе й подальше зростання сектору — з нинішнього обсягу на рівні 35 млрд доларів на рік до 50 або й 70 млрд доларів.
Важливо рухатися шляхом посилення співпраці з європейськими компаніями, адже євроінтеграція для наших підприємств — це ще й розвиток ІТ-індустрії, яка залучена в український ВПК. Швидка та успішна інтеграція промислової бази ВПК України в європейську оборонну екосистему надасть вагому інвестиційну підтримку сектору й дозволить реалізувати потенціал вітчизняної оборонної промисловості з одночасним внеском у безпеку та захист всього Євросоюзу.
Чи є наразі важливі невирішені питання в секторі оборонної промисловості, що серйозно впливають на розвиток галузі? Які головні проблемні питання можете назвати?
Найголовніше питання — нестача фінансування. Виробничі потужності українських підприємств значно перевищують фінансові можливості державного бюджету, це створює значний розрив між потенційною продуктивністю та реальними замовленнями. Також проти виробників той факт, що Міноборони не укладає довготермінові контракти, наприклад, трирічні, цього просто немає. Це питання до законодавчої бази, які потрібно негайно порушувати в парламенті.
До того ж небезпечним чинником вважаю недоконтрактованість сектору РЕР і РЕБ — цей напрямок лише на 10% законтрактований, що зумовлює простій потужностей і відсутність коштів у підприємств для новітніх розробок.
Ще одне проблемне питання — бюрократія та недосконалість держапарату. Відомо, що державні процедури, зокрема закупівельні, на жаль, затримують ухвалення рішень і загальну роботу з проєктами, це знижує ефективність виробництв. А якщо додати до цього непрозорі тендери, то отримаємо небезпечний "коктейль" для галузі, яка могла б розвиватися значно активніше.
Які ключові зміни здатні сприяти активному розвитку сектору ВПК в Україні?
Насамперед — збільшення обсягів державних інвестицій в оборонну галузь. Сталі фінансові потоки дозволять тривале планування для підприємств і можливість розширювати виробничі потужності.
Україна має залучати міжнародних інвесторів, допомагати виробникам домовлятися з європейськими підприємствами про співпрацю. Це забезпечуватиме отримання коштів для розвитку виробництв, а ще — розширення ринку збуту. Зміцнення конкурентоспроможності наших озброєнь на світовому ринку можливе лише завдяки ефективній співпраці з іноземними концернами, і над цим треба працювати як державним представникам, так і керівникам самих компаній-виробників.
Важливим рішенням для оборонної галузі буде реформування контрактної системи, це гарантуватиме виробникам стабільність фінансових потоків. Потрібно пропрацювати запровадження системи довготермінових контрактів з державою-замовником. Плюсом для розвитку ВПК буде й зменшення забюрократизованості та подолання корупційної складової.
Що вкрай важливо зробити — це подолати недофінансованість галузі. Як я вже згадував, 2022 року виробничі можливості ВПК були на рівні 1 млрд доларів, а нині виробнича спроможність українського ВПК — 35 млрд доларів. І ми знаємо, а нещодавно про це сказав і Президент Володимир Зеленський, що понад 40% зброї, яку використовують на фронті, нині виробляється в Україні, а за деякими позиціями, як-то БПЛА, показник наближається до 100%. До початку повномасштабного вторгнення частка вітчизняних боєприпасів у наших Збройних силах не досягала й 10%. А тепер очікуємо, що частка саме вироблених в Україні боєприпасів зросте на фронті до кінця 2025 року до 60%.
Проте галузі потрібні фінансові вливання. Так, тривають поставки зброї від наших партнерів за "данською моделлю" — це безпекові кредити ЄС, що дозволяють державам-членам фінансувати військові закупівлі для України, і Міністерство оборони працює над розширенням механізмів для масштабування цієї моделі. Тож дуже важливо, щоб ми продовжували активний діалог з європейськими партнерами, і більше країн долучалися до "данської моделі".
Але також слід активізувати діалог щодо закупівель озброєнь за цією моделлю саме в українських компаній. Адже це дозволить нашому ВПК реалізувати свій потенціал. Оборонна галузь України отримає інвестиції для розвитку, якщо кошти партнерів спрямовуватимуться на закупівлі озброєнь саме у вітчизняних підприємств. Це важливо і власне європейцям, адже йдеться про захист наших, спільних з ЄС, інтересів — посилення безпеки й обороноздатності Європи та створення потужної противаги актам агресії.
Чи є у вас конкретні пропозиції, як допомогти оборонному сектору?
Останній рік я перебував на лікарняному через хворобу після ДТП, і мав певний час для роздумів якраз щодо того, як саме має розвиватися наша оборонна галузь, як допомогти виробникам і зміцнити наш ВПК. Проте навіть на лікарняному я допомагав колегам у реалізації деяких важливих проєктів, формуванні законодавчих ініціатив, активно спілкувався та підтримував зв’язок з керівниками Координаційного штабу з питань звільнення військовополонених. Нині я вже у строю, майже щодня в парламенті, маю звичний активний темп роботи, відвідую сесійну залу, комітети й, звісно, також зустрічаюся з виробниками.
Тому в мене є розуміння, як саме можна діяти, і зараз у співпраці з профільними експертами й виробникам визначаємо, які зміни, потрібні оборонній галузі, можемо насамперед оформити в законодавчих ініціативах.
Нещодавно в медіапросторі Вас звинуватили у лобіюванні інтересів авіабізнесмена Романа Мілешка, якого обвинуватили, що він начебто співпрацює з країною-агресором. Можете прокоментувати?
По-перше, вважаю, що моє імʼя використали задля привернення уваги. Набагато активніше будуть читати матеріали, де згадується ім'я депутата, аніж про якогось бізнесмена. По-друге, як діючий народний депутат я знайомий із 80% підприємців, які працюють в галузях, що мають відношення до оборонного сектору. Зокрема і з Романом Мілешком. Але це частина моєї щоденної діяльності як депутата у рамках виконання моїх обов’язків. І на цьому все.
Я ніколи не лобіював нічиїх інтересів і ніколи не буду цього робити. Тому я не зручний для тих підприємців, які звикли вирішувати питання через корупцію.
Що стосується матеріалів у ЗМІ, то для того, щоб про щось говорити, треба проаналізувати, що і як там написано. Чи наводяться реальні факти та аргументи? Ні. Лише спроба зробити хейт на емоційних заголовках. Це не журналістика, бо ці матеріали жодним чином не відповідають професійним стандартам цієї професії. Але так, зокрема, будуються ІПСО, що їх проводить країна агресор. І мені шкода, що наші медіа на таке й досі ведуться. Метою російської пропаганди є деморалізація населення та зниження довіри до української влади.
Розкажіть, будь ласка, про деталі реалізації операції "Павутина", які зараз можна вже можна оприлюднити. Хто є її автором? Які спецслужби брали в ній участь? З яких етапів вона складалась і як довго вони тривали? Які новітні та нестандартні технічні рішення у ній були задіяні?
Операцію "Павутина" спланувала і реалізувала СБУ, підготовка до неї тривала близько півтора року. Це, дійсно, унікальна спецоперація з одночасного ураження чотирьох військових аеродромів у тилу РФ. У результаті операції дрони СБУ відпрацювали цілі відразу на чотирьох військових аеродромах РФ – "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново". І вдалося уразити найбільшу кількість ворожої авіації.
Не впевнений, чи варто вже зараз усе детально розповідати усі деталі, адже це точно не остання крапка. Наші спецпризначенці із СБУ та ГУР ще неодноразово здивують і нас, і увесь світ.
Детальне розуміння масштабу підготовки операції та всіх задіяних ресурсів ще чекає на свого літописця – думаю, що за цими матеріалами можна знімати буде в перспективі блокбастери та писати книжки. Цю успішну та неординарну операцію вже аналізують фахівці з усього світу.
Можу сказати, що її успіх багато в чому базувався на принципі несподіванки та нестандартних рішеннях. Власне, нестандартні рішення і несподіванка – це вже фірмовий почерк роботи наших спецслужб, зокрема ГУР і СБУ.
Важливо, що Україна нарощує потенціал та здатність проводити складні операції з використанням FPV-дронів та ударних БПЛА. Це ще більш стимулює розвиток вітчизняного виробництва безпілотників та засобів РЕБ. І також це привід для подальшого збільшення інвестицій в галузі. Тому що успіх операції, як ми бачимо, був високо оцінений та привернув увагу міжнародних партнерів. Це має стимулювати фінансування наших підприємств.
Звісно, такі операції - привід для поступової зміни військової доктрини у цілому. Тому що було продемонструвано, як українські військові можуть системно використовувати дрони для стратегічних ударів. А це змінює підхід до ведення бойових дій.
В розрізі впливу на світовий ОПК проведені СБУ операції мають стати ще одним свідоцтвом того, що дрони - один з найважливіших елементів сучасної війни. Це потягне за собою зростання попиту на БПЛА. І це серйозний привід для укріплення та посилення українського ВПК через нових замовників, інвестиції та контракти.
Ці операції стали важливим сигналом для всього світу: війна змінюється, і технології тепер відіграють ключову роль.