Інтерфакс-Україна
13:50 06.06.2025

На зерновому ринку має бути чіткий баланс між інтересами фермерів, трейдерів і переробників - директор спілки "Борошномели України"

10 хв читати
На зерновому ринку має бути чіткий баланс між інтересами фермерів, трейдерів і переробників - директор спілки "Борошномели України"

Ексклюзивне інтерв'ю директора Спілки "Борошномели України" Родіона Рибчинського агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Оксана Руженкова


-  Як змінилася борошномельна галузь України з початку війни?

-  Якщо до війни в Україні працювало 678 підприємств, які спеціалізувалися на переробці зерна, то у 2022 році було знищено та залишилося на окупованих територіях 192 підприємства. Станом на кінець 2024 року 88 підприємств відновлено. Наразі галузь зернової переробки в Україні становить близько 8% усієї харчової переробки. На підприємствах галузі переробляють 9% усього вирощеного країною зерна, при цьому 23% продукції експортується.

Через проблеми із транспортуванням продукції Чорним морем, як відомо, контейнерні перевезення повною мірою досі не відновлено. Відтак географія збуту продуктів зернової переробки суттєво змінилася: 75% продукції надходить на європейський ринок, із яких 55% - країнам ЄС, 15% продукції прямує на Близький Схід, 4% - в Африку і 2% - в Азію.


- Скорочення виробництва також пов`язане з виїздом населення з України і падінням попиту?

- Це сукупність факторів: зменшення наявного населення, зупинка низки підприємств з безпекових та економічних причин і, звісно, зруйновані та невідновлені підприємства.

Скорочення експорту борошна і круп є логічним. Раніше ми експортували цю продукцію морем як контейнерні вантажі. Наразі такої можливості фактично немає. Експорт переорієнтований на Європу - Євросоюз та інші європейські країни. Зверніть увагу, ми прийшли на ринок, який був заповнений – це з одного боку, а з іншого - довелося зіткнутися з принципово іншою логістикою, зокрема автомобільною і залізничною, які дорожчі за морську. До речі, і ціни на зерно в Україні зараз дуже високі. Все це позначилося на обсягах поставок борошна і круп на зовнішні ринки.


-  Можете назвати приблизний відсоток скорочення експорту?

-  Так, можемо говорити про 50% скорочення у порівнянні з довоєнними показниками.


-  Який відсоток борошна купували і переробляли українські хлібопекарі, виробники макаронів тощо?

-  Внутрішнє споживання саме промисловими підприємствами можна оцінити в 85-90%. Цей баланс не змінила навіть війна. Частка торгівлі з населенням традиційно становить 10-15% залежно від підприємства.


-  Ви згадали, що частина підприємств залишилася на окупованих територіях. А є позитивні приклади тих, хто зміг релокувати свої потужності?

-  Один з великих млинів, який був відкритий в Харкові перед війною, релокувався  в Західну Україну, також один з невеликих млинів з Дніпра переїхав в Ужгород. Проте питання полягає не лише в механічному переносі підприємства - йдеться про людей, сировину, ринки збуту.

Є у нас в асоціації два промислових підприємства потужністю понад 100 тонн/доба із Сумської області. Їм потрібні сировинна база і ринок збуту. У них все це є на Сумщині. А якщо релокуються, що будуть зі збутом робити? Саме тому коли підприємство починає думати про релокацію, то усвідомлює, що до останнього буде знаходиться на своїй базовій території.

Борошномельний ринок є дуже висококонкурентним. Варто згадати, в Україні було кілька хвиль будівництва борошномельних підприємств. По-перше, це підприємства, які були побудовані ще до незалежності України. Велика їх кількість досі працює. По-друге, підприємства, які будувалися в кінці 1990-2000 роки, по-третє, підприємства, які будувалися між 2015 роком і до сьогодні. Млини відрізняються один від одного рівнем енергоспоживання, асортиментом, обсягами переробки. Найстарші орієнтовані на великих індустріальних споживачів. Підприємства, які будувалися в 1990-2000 роки, мають продуктивність у межах 100-150 тонн на добу. Вони більш економічно доцільні, але час пройшов, технології розвиваються. Млини, які будуються останні 5-7 років, - найсучасніші, мають різну продуктивність, більше орієнтовані на експорт, роздрібну торгівлю, подальшу переробку, наприклад в хлібопечення, макаронні вироби тощо.


-  Чи є вільні ніші в борошномельному бізнесі?

-  Звісно, є, тому що основна ніша – це умови торгівлі. Маєш покупця - можеш будувати новий млин або крупозавод тощо.

Коли говоримо про переробку зерна, треба пам`ятати, що це не лише борошно чи крупи. Це і комбіновані продукти: сухі сніданки, енергетичні батончики, крохмаль, суха клейковина, ферментні препарати на основі продуктів переробки зерна - дуже широка гама продуктів переробки.


-  Наскільки високий інвестиційний поріг входу в борошномельний і круп'яний бізнес?

-  Якщо говорити про класичну переробку зерна в борошно чи крупи, прямі інвестиції починаються від $3 млн, але в Україні є приклади бізнесів і верхньої цінової планки – в $15 млн. Тут ідеться про вартість обладнання, будівлі - основних фондів, без урахування оборотних коштів, які можуть сягати 50% вартості проєкту. Адже щоб запустити підприємство, потрібно придбати сировину, активно виходити на ринок, передбачити маркетингові витрати тощо.


-  В Україні в 2025 році можна чекати на появу нових проєктів із виробництва борошна і круп?

-  Наразі в Західній Україні будується підприємство з виробництва борошна твердих сортів потужністю до 150 тонн/доба із подальшою переробкою макарони, а в Полтавській області очікується запуск крупозавода комбінованою потужністю до 100 тонн/доба.


-  У медіапросторі та агросередовищі з початку війни постійно обговорюється ідея доцільності виробництва власного борошна, а не торгівлі на світовому ринку зерном. Україна зможе наростити виробництво борошна та експортувати його? Чи все ж таки наша доля торгувати зерном?

- Це процеси, які в усьому світі є паралельними: є торгівля зерном і є торгівля борошном. Ніхто ж не говорить, що давайте припинимо торгувати зерном, а будемо торгувати борошном, бо це нонсенс. Світовий ринок зерна пшениці - понад 700 млн тонн, а світовий ринок торгівлі борошном – 14-17 млн тонн, тобто на кілька порядків менше. Ці обсяги навіть порівнювати недоцільно.

З іншого боку, коли торгуєш готовою продукцією, - це додаткова вартість, заробітна плата, податки і продовольча безпека. Коли війна почалася, ми це дуже наочно побачили. Адже якщо сам щось не виробляєш, то не завжди є змога його придбати. Достатньо поглянути на наші проблеми з військовим обладнанням тощо. Це ж стосується і продуктів харчування. Ми або забезпечені цими продуктами у власній країні, або будемо залежати від когось. Якщо ж є забезпечення власними продуктами, то завжди буде надлишок продукції, який доцільно експортувати.

Має бути чіткий баланс між інтересами різних учасників ринка: фермерів, які вирощують, трейдерів, які експортують, переробників, які і переробляють, і експортують. Всі повинні мати рівні умови доступу до сировини, грошей, логістики тощо. На сьогодні бачимо (та й до війни так було), що можливості для експорту зерна значно більші, ніж продуктів його переробки.


- Чи правильно я зрозуміла, що Україна навряд чи повторить шлях Туреччини і не встановлюватиме борошномельні заводи вздовж узбережжя, бо не має можливості експорту? Ваш прогноз - цей оптимістичний сценарій колись відбудеться?

- У житті взагалі нічого неможливого немає. Бачите, дрони знищили стратегічні бомбардувальники. Хтось міг про це подумати? Ні. А в житті можливо все.

Ще один приклад. Узбекистан і Єгипет пішли тим самим шляхом, що і турки. Узбеки купують казахське зерно, перемелюють і перетворилися на основного експортера борошна в Афганістан, звідки витіснили Казахстан. Єгипет купує українське та російське зерно і став провідним постачальником борошна на африканському ринку, витіснивши звідти частково і турків, і французів. Усе це вказує на наявність державної політики. Якщо держава зацікавлена розвивати сегмент доданої вартості в країні, то вона формуватиме цю політику і діятиме, як Туреччина, Узбекистан, Єгипет.


- Одним із елементів такої державної політики є щорічне підписання меморандуму між виробниками зерна, борошномелами, хлібопекарями. Ви підписали меморандум у 2024 році?

- Ні, не підписали. Ми висунули свої вимоги, але їх відхилили. Пропонували зафіксувати обсяг експорту не просто продовольчої пшениці, а саме пшениці першого і другого класу, тобто тієї сировини, якою користуємося для виробництва борошна.


- Якщо говорити про державну політику, чим влада могла б зарадити борошномелам? Які кроки зробити, щоб допомогти галузі краще працювати?

- По-перше, встановити квоту на експорт пшениці борошномельної якості. По-друге, зробити певні преференції при експорті, наприклад, як робить Туреччина. Тут можна гратися і з внутрішнім, і з експортним ПДВ. Можна зробити зв'язані кредитні лінії для тих підприємств, які експортують, тобто надати дешевші кредитні ресурси для закупівлі зерна, яке перероблятимуть на борошно для подальшого експорту.

Якби держава бачила в сенс в розвитку переробки в цьому напрямку, вона б запросила представників галузевих асоціацій і поцікавилася, що зробити, щоб експорт замість нинішніх 60 тис. тонн становив, наприклад, 200 тис. тонн. Звичайно, ми б озвучили свої можливості і запропонували власне бачення.

Не хотілося б наводити приклад РФ, але скориставшись тим, що контейнерні лінії не заходять в Україну, і ми вимушено пішли з ринків низки країн, вони зайняли наше місце, тому що їхня клята держава їм допомогла.


-  Ваш прогноз на сезон-2025/26?

-  Ми хвилюємося через скорочення поставок борошномельної продукції до ЄС після завершення дії автономних торговельних заходів 5 червня. Дві третини нашого експорту наразі це ЄС.

Починаючи з 6 червня у нас є можливість поставити сумарно пшениці та пшеничного борошна на ринок ЄС до кінця року 583,3 тис. тонн. Але так як квота об’єднана, то не впевнений, що ми "втовпимося" в неї. Експортерам зерна пшениці значно простіше знайти собі покупця в ЄС і закрити квоту. Тому ми продовжуємо через всі можливі комунікаційні майданчики доносити  інформацію до єврочиновників про необхідність виділення українському борошну окремої квоти на експорт в ЄС або взагалі її зняти.

Щодо обсягів виробництва пшениці в 2025 році, то за різними оцінками, плюс-мінус, 20 млн тонн в Україні буде. Цього обсягу більше ніж достатньо, аби внутрішньої проблеми із борошном і хлібом не було. Адже для внутрішнього споживання, для харчових цілей Україні потрібно близько 3,5 млн тонн пшениці. Ці цифри зрозумілі – Україна вирощує значно більше, ніж сама потребує.

Про якість зерна сьогодні не можемо говорити, бо ще її не знаємо. Обговорювати це питання можна десь в середині вересня після збору зерна і після того, як воно пройде післязбиральне дозрівання. Обсяги переробки плануємо на минулорічному рівні - в межах 2 млн тонн бороша.

Посів круп`яних культур – проса, гречки, вівса, гороху – щойно завершився. Якою буде погода влітку і, відповідно, врожай ярових культур, говорити поки що складно.

Із упевненістю можна лише сказати, що на 100% в сезоні-2025/26 буде дефіцит жита. Уже зараз в Україні частково переробляється польське жито, а хлібопеки користуються балтийським житнім борошном. Це, на жаль, вже наші реалії. Причина – небажання сільгоспвиробників сіяти жито, оскільки його врожайність на третину нижча, ніж у пшениці - до 40 ц/га проти 60 ц/га відповідно. Попит на жито є лише на внутрішньому ринку. Проте наразі ціна на нього більше, ніж конкурентна: якщо 2024 року 1 тонна жита коштувала 6-7 тис. грн, то станом на травень 2025 року - 12-14 тис. грн. Раніше весь дефіцит покривався з Білорусі, що й призвело до скорочення обсягів виробництва жита в Україні – аграріям було складно конкурувати з поставками з Білорусі.


-  Чи може дефіцит жита призвести до подорожчання житнього хліба?

-  Однозначно. Наразі ціна українського житнього борошна – 18 тис. грн за тонну, з імпортної сировини - близько 20 тис. грн, тоді як торік у травні житнє борошно коштувало 10 тис. грн. Це не просто буде зростання ціни на житній хліб - багато виробників хлібобулочних виробів просто припинять його випікати.

Як я розумію, 2025/26 маркетинговий рік ми проживемо із дефіцитом житом і будемо купувати його на зовнішніх ринках за європейськими цінами. А це зробить жито цікавим для українських аграріїв. У 2026/27 МР, найімовірніше, сільгоспвиробники збільшать площі під житом, що зможе вирівняти ситуацію на ринку.

Принагідно хочу запросити всіх зацікавлених приєднатися до нашої конференції-виставки "Хлібна індустрія-2025", яка відбудеться 12-13 червня в Умані. В програмі інсайти, кейси та інструменти, які вже працюють в Україні та за її межами, від топових експертів із хлібопекарської, борошномельної галузей, машинобудування, HoReCa, ритейлу. А ще – профільна виставка і майстер-класи. Будемо раді поспілкуватися наживо. 

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

ОСТАННЄ

ДАХ є проєктом про зв’язки, що дозволяють життю тривати попри геноцидальну війну Росії - комісарка павільйону України на Венеційській бієнале

У 2025 році очікуємо на подальше зростання експорту в галузях з сильними позиціями України – президент ТППУ Чижиков

Я завжди мріяв про свій кампус у KSE, бо стільки можна зробити для всіх. Треба просто не жлобитися… – Милованов

Ставимо за мету увійти у трійку брендів на ринках країн Балтії, Румунії та Болгарії до 2028 р. - керівний директор CEE Kormotech Юрій Бикоріз

Наша мета — щоб кожен євро з нашого фінансування працював на місцях — голова регіонального представництва ЄІБ

Засновник клініки Lita Plus Сергій Дербак: Сьогодні естетична пластична хірургія в Україні є однією з найсильніших у Європі

Готель - стратегічна інфраструктура столиці та інвестиційний магніт для відновлення країни - CEO Ino.The Developer Валентина Кравченко

Дискусії під час Ради асоціації Україна-ЄС були дуже хорошими, очікується ще більше підтримки – посол Матернова

Спочатку слід визначитись з периметром регулювання ринку віртуальних активів, а потім щодо регуляторів – Рожкова

Nova Post Europe зосередиться на розвитку в країнах, в яких вже працює, та продовжить відкривати нові ринки - CEO Nova Post Europe

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новини з усієї України

РЕКЛАМА