ЮНЕСКО мобілізувало понад 70 мільйонів доларів США для потреб України після повномасштабного вторгнення - Голова Офісу ЮНЕСКО в Україні
Ексклюзивне інтерв'ю з головою Офісу ЮНЕСКО в Україні К'ярою Децці Бардескі інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Марія Ступак, Ірина Дорош
Повномасштабній агресії Російської Федерації проти України виповнилося три роки. Як ЮНЕСКО допомагає Україні весь цей час?
ЮНЕСКО надає допомогу українським інституціям та населенню з часу подій після 24 лютого 2022 року. Спочатку ми працювали переважно через місії та дистанційно з Парижа, тому що ми не мали присутності, офісу в країні. А з початку жовтня Генеральна директорка ЮНЕСКО призначила мене бути присутнім тут.
Ми відкрили представництво, і з того часу маємо антену, вже понад 40 співробітників працюють у Києві, а також є колеги у Львові та в Одесі. Ми надаємо допомогу Україні у трьох основних напрямках: по-перше, з самого початку головна увага була зосереджена на забезпеченні безперервного доступу до навчання для учнів; по-друге — на захисті культурної спадщини; і по-третє — на безпеці журналістів та підтримці постійного доступу до інформації.
Від початку наш підхід був подвійним: з одного боку, зосередитися на тому, як допомогти українцям впоратися з надзвичайною ситуацією, спричиненою воєнними руйнуваннями та ширшим контекстом — наприклад, підтримуючи засоби до існування журналістів і митців; а з іншого боку — інвестувати в професіоналів, надаючи необхідне навчання та зміцнюючи потенціал.
Війна також підсвітила важливість професіоналів у певних сферах — наприклад, потребу впроваджувати нові методології, щоб впоратися з ситуацією, забезпечити охорону музеїв та гарантувати наявність належної документації та інвентаризації.
Чи можуть українці брати участь у вашій роботі на волонтерських засадах?
Абсолютно. Усі наші дії відповідають цьому інклюзивному підходу.
У підході ЮНЕСКО ми завжди зосереджені на випереджальних інвестиціях у людський вимір, розвиток потенціалу та навчання. Ми також завжди дивимося вперед — готуючись до відновлення та реконструкції.
Наприклад, нещодавно ми навчали 64 школярів віком від 11 до 17 років проводити дослідження. Вони провели опитування серед своїх однолітків про те, що є важливим для молоді сьогодні, як вона бачить свою участь не лише в наших заходах, а й у надзвичайній ситуації загалом, а також у процесі відновлення.
Я вважаю, що це одне з перших подібних масштабних досліджень, адже на запитання відповіли понад 23 000 молодих людей. Це дослідження нещодавно було представлено 25 січня. Незабаром воно буде доступне повністю. Але це лише певна віхa, оскільки вперше ми маємо таку широку реакцію, і водночас це перший крок до реалізації проєктів, які конкретно заохочуватимуть залучення молоді до цієї роботи.
Тому безперервне проведення таких консультацій і збір зворотного зв’язку є дуже важливими в нашому підході — для того, щоб інклюзивний процес тривав.
Скільки коштів ЮНЕСКО залучила для допомоги Україні з 2022 року та які фінансові програми ми матимемо цього року?
Якщо говорити про ресурси, то з початку повномасштабного вторгнення ЮНЕСКО мобілізувала понад 70 мільйонів доларів США.
Цього року ми продовжуємо використовувати уроки, винесені з наших програм.
У червні ми також запускаємо новий напрям: план дій у сфері науки для підтримки наукових екосистем, адже наука, дослідження та інновації є ключовими для України — як у тому, щоб справлятися з поточною ситуацією, так і в підготовці до відновлення та реконструкції.
Це ґрунтується на двох дослідженнях, які ЮНЕСКО підтримала в Україні, щодо пошкоджень наукової інфраструктури внаслідок війни, а також щодо впливу на самих науковців.
Які регіони України зараз у вас в пріоритеті?
Наші програми, як правило, є національними та охоплюють всю країну. Водночас ми маємо програми, які спеціально зосереджені на підтримці територій залежно від потреб.
Ми, безперечно, не зосереджуємося лише на Києві, а працюємо також у багатьох інших регіонах України — залежно від потреб. Наприклад, у сфері освіти деякі області мають пріоритет відповідно до роботи, яка виконується у координації з іншими партнерами та зацікавленими сторонами. Отже, наприклад, у напрямі психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в системі освіти зараз ми зосереджені на таких регіонах, як Житомир і Одеса, але не виключно.
Ще один приклад: ми проводимо кілька, скажімо, ремонтів та робіт у таких місцях, як місто Харків та область, у Запоріжжі, Одесі, Києві, Житомирській, Чернігівській, Львівській областях та у Дніпрі.
У Львові ми маємо важливий проєкт, у межах якого ми допомогли створити Львівський культурний хаб. Його офіційно відкрили наприкінці січня за присутності Генеральної директорки ЮНЕСКО та міністрів закордонних справ України й Іспанії.
Іспанія є країною-партнером, яка підтримувала цей проєкт.
Чи має ЮНЕСКО доступ до інформації про події на окупованих територіях?
Як і всі інші агенції ООН, ми не маємо фізичного доступу до окупованих територій. Але завдяки нашій програмі аналізу супутникових знімків ми здійснюємо моніторинг пошкоджень культурної спадщини. Ця програма охоплює й окуповані території, зокрема Крим. Завдяки цьому ми маємо регулярну інформацію про стан об’єктів культурної спадщини.
Давайте поговоримо про освіту. Тож скільки наукових установ було знищено за три роки повномасштабної війни?
Згідно з нашими дослідженнями, майже 50% наукових установ у країні було пошкоджено. Це понад 10 000 установ, і значна кількість науковців постраждала. Близько 20% з них виїхали з країни, а ті, хто залишився, стикаються з труднощами у продовженні своєї роботи. Багато з них продовжують працювати в переміщених установах всередині країни або дистанційно. Зараз ми зосереджені на просуванні Плану дій у тісній координації з Міністерством освіти і науки України, а також з багатьма іншими зацікавленими сторонами у цій сфері, з метою досягнення більш ефективних дій у галузі науки.
Чи має ЮНЕСКО якісь програми для підтримки цифрової освіти в Україні, наприклад, для дітей, які були змушені перейти на неї через війну?
Так, у сфері цифрової освіти з початку повномасштабного вторгнення ми працюємо на двох рівнях, щоб забезпечити доступ до навчання та його безперервність.
На самому початку ми зосередилися на розповсюдженні пристроїв Chromebook, щоб вчителі могли з’єднуватися зі своїми учнями. Ми передали понад 50 000 пристроїв вчителям і 8 000 — учням, особливо на сході та півдні, поблизу зон активних обстрілів, щоб учні могли продовжувати навчання онлайн.
Ми також підтримуємо спільноту практиків для вчителів, щоб ділитися найкращими практиками та набутим досвідом, і зосереджуємося на педагогічному навчанні вчителів, щоб допомогти їм впоратися з надзвичайною ситуацією.
У 2022 році ми також працювали над тим, щоб забезпечити функціонування онлайн-платформи, через яку учні, які завершують середню школу, могли складати вступні іспити до університетів онлайн.
Ця платформа функціонує з 2022–2023 років і досі використовується.
Ще один важливий напрям нашої роботи — підтримка українських дітей за кордоном. Ми прагнемо забезпечити їм можливість продовжувати доступ до української освіти онлайн, зберігаючи зв’язок із системою та забезпечуючи визнання їхнього навчання, щоб вони могли безперешкодно продовжити освіту після повернення в Україну.
Паралельно ми оцінюємо, як українських учнів приймають та інтегрують у європейських країнах, і досліджуємо способи забезпечити визнання їхнього навчання.
Це важливі напрями, які ми продовжуємо відстежувати та моніторити з часом.
Згідно з вашими даними, понад 12% науково-педагогічного персоналу були змушені емігрувати. Скажіть, чи маєте ви якісь плани або проєкти, які могли б покращити наукову роботу в Україні та залучити молодих фахівців?
Так, як я вже згадувала, ці цифри взяті з двох досліджень, підтриманих ЮНЕСКО, що були проведені щодо пошкодження наукової інфраструктури та ситуації науковців.
Ці результати відображено в плані дій у сфері науки, який ми розробили й незабаром офіційно представимо тут, у Києві.
У цьому плані ми включили коротко- та середньострокові дії, наприклад, можливість надання грантів для підтримки науковців — не лише в аспекті психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, а також, наприклад, через віддалений доступ до лабораторій.
Це частина програми, яку ЮНЕСКО вже реалізувала в кількох інших країнах, і тепер ми хочемо зробити її доступною для України, щоб допомогти науковцям продовжувати свою роботу в цих складних умовах.
Ми також вивчаємо, як ця програма може сприяти фізичному відновленню пошкодженої інфраструктури.
У довгостроковій перспективі залишається багато важливої роботи — зокрема щодо сприяння реформам, які створять сприятливіше середовище.
Це включає підтримку мобільності науковців відповідно до стандартів ЄС та міжнародних стандартів, а також до рекомендацій ЮНЕСКО щодо відкритої науки, мобільності дослідників і захисту науковців.
Які програми у сфері психічного здоров’я для дітей і дорослих в Україні ви впроваджуєте?
Психічне здоров’я є ключовим елементом програм ЮНЕСКО в Україні. Раніше я вже підкреслювала його важливість у сфері освіти — це справді центральний аспект нашої роботи.
Ми працюємо з учителями, шкільними психологами, а також з батьками — кінцевими отримувачами допомоги є діти. Але наша увага до психічного здоров’я виходить за межі освітнього сектора. Наприклад, ми також займаємося потребами у сфері психічного здоров’я журналістів. Це важлива частина навчань, які ми проводимо — вони охоплюють не лише фізичний захист і безпеку контенту, але й психологічне благополуччя та способи його підтримки.
Пілотно ми нещодавно запровадили послуги з психічного здоров’я приблизно в 30 публічних бібліотеках, і ми працювали з бібліотекарями, щоб навчити їх надавати підтримку громадам і ветеранам. Але потрібно значно більше, і ми прагнемо розширювати цю підтримку.
Ми також працюємо в межах культурного сектора. Наразі ми співпрацюємо з представниками культури та митцями — щодо того, як вони можуть сприяти через арттерапію та пов’язані методики. Це включає тісну співпрацю з психологами, щоб допомогти громадам опрацьовувати й долати травму.
Хочу наголосити — це не замінює роботу фахівців із психічного здоров’я. Водночас мистецтво може відігравати важливу підготовчу та допоміжну роль, особливо у роботі з певними травматичними станами, спричиненими війною.
Усі ми розуміємо потужну роль культури. Культурні практики — особливо живі традиції та нематеріальна спадщина — можуть бути ключовими для зміцнення соціальних зв’язків, підтримання згуртованості громади та повернення відчуття нормальності, що сприяє зціленню.
Чи підтримуєте ви державні реформи у сфері освіти, таких як Нова українська школа (НУШ)?
Безумовно, так. Як ви знаєте, це те, що розпочалося ще до повномасштабної війни. Ми підтримуємо Міністерство в цьому процесі, зокрема щодо навчальної програми для 7–9 класів. Ми вже надали підтримку для підготовки тренерів, які, у свою чергу, навчатимуть учителів, залучених до реформи, і ця робота триватиме протягом цього року.
Зараз ми впроваджуємо комплексний курс у межах цієї ініціативи. Крім того, ми підтримуємо Міністерство в ширших аспектах реформи — наприклад, у розширенні поняття безпеки в школах, яке включає психічне здоров’я та психосоціальну підтримку.
Цей ширший підхід також зосереджений на зміцненні практичних навичок: підвищенні спроможності вчителів, шкільного персоналу та учнів реагувати на надзвичайні ситуації — включно зі стихійними лихами, пожежами та іншими кризами.
У 2024 році, наприклад, ми вже провели кілька навчальних сесій у школах за участі як вчителів, так і адміністративного персоналу.
Тож так, реформа освіти дійсно є ключовим елементом нашої поточної роботи.
Як ЮНЕСКО допомагає в охороні об'єктів культурної спадщини?
Для захисту об’єктів ми працюємо через широкий спектр заходів.
Спершу ми діємо у форматі превентивного захисту, що включає нормативну роботу — наприклад, нанесення маркування об’єктів знаком "Блакитного щита" згідно з Конвенцією 1954 року, яка є конвенцією ЮНЕСКО про захист культури в контексті збройного конфлікту.
Наразі Україна має 27 об’єктів, включених до списку Підвищеного Захисту — це міжнародний список об’єктів Підвищеного Захисту, відповідно до Другого протоколу до тієї ж Конвенції 1954 року.
Це допомагає, певним чином, поінформувати міжнародну спільноту про важливість цих об’єктів, а також дає можливість подавати звернення у випадку пошкодження або порушення, трактуючи це як серйозне правопорушення, щоб забезпечити відповідальність у межах міжнародного права.
Але також є і фізичні заходи — наприклад, захист, який ми забезпечили в Одесі для пам’ятників просто неба, використовуючи захисні укриття для пом’якшення потенційного впливу обстрілів.
Після цього ми працюємо над документацією об’єктів і терміновими ремонтами. Ми надавали матеріали для термінового ремонту — наприклад, у Харкові, Запоріжжі, Одесі та Львові — також після того, як стався випадок пошкодження.
Наприклад, у 2023 році — для комплексу Вчительського політехнічного училища на вулиці Стрийській або в Дублянах для факультету Національної академії довкілля, де ми надали тимчасове укриття для будівлі, оскільки дах був повністю зруйнований.
Крім того, ми надаємо технічну експертизу для документування — включно з новими технологіями, як-от 3D-лазерне сканування, неруйнівні випробування й навіть моделювання для розуміння структурної поведінки будівель.
Це здійснюється безпосередньо на об’єктах, але ми також працюємо з фахівцями та університетами, з широким колом учасників, зокрема в контексті навчання — щодо того, як здійснювати такого типу роботу.
Як ви підтримуєте українських митців, які були змушені залишити нашу країну або переїхати до безпечних міст в Україні?
Для митців ЮНЕСКО з 2022 року підтримує засоби до існування, зокрема через тимчасові мистецькі резиденції — особливо для жінок-мисткинь.
На початку підтримка надавалася жінкам-мисткиням як за кордоном, так і всередині країни, зокрема на заході України, де умови були більш сприятливими для такого типу роботи.
За ці два роки ми охопили майже 100 бенефіціарів завдяки цим ініціативам.
А також — через проєкт Львівського культурного хабу. Львівський культурний хаб був офіційно відкритий у січні цього року, але ще до офіційного відкриття, коли тривали ремонтні роботи для забезпечення доступності простору, ми вже розпочали проведення тренінгів.
Ці тренінги вже охопили понад 500 осіб з різних дисциплін — зокрема з мистецтва (з лабораторіями), музейної справи та інших культурних напрямів.
Ми також надавали підтримку через Фонд екстреної допомоги для спадщини — це багатодонорський інструмент ЮНЕСКО.
Завдяки цьому фонду ми підтримали понад 20 культурних проєктів різного типу — від театральних і візуальних інсталяцій до виставок — і в різних дисциплінах по всій країні: у Херсоні, Харкові, Дніпрі, Києві, Івано-Франківську, Львові та багатьох інших містах і регіонах України.
Які заходи ви вживаєте для відстеження незаконної торгівлі культурною спадщиною, викраденої під час війни?
Це важлива тема. У цьому контексті ЮНЕСКО діє в межах Конвенції 1970 року щодо боротьби з незаконним обігом культурних цінностей.
Як вам відомо, така діяльність важлива як на національному рівні, всередині країни, так і в контексті зв’язків із сусідніми країнами та міжнародного співробітництва.
З метою підвищення ефективності регіонального співробітництва та взаємодії, минулого року ЮНЕСКО організувала навчальний семінар із країнами-кластерами в Польщі. Друге регіональне навчання було організоване в Молдові цього року — з 1 по 3 квітня 2025 року.
Воно знову зібрало разом українських представників правоохоронних органів, Офіс Генерального прокурора України та фахівців у сфері культури для обговорення й взаємодії з фахівцями з сусідніх країн, таких як Молдова та Угорщина.
Ми також співпрацюємо з UNIDROIT, Інтерполом та іншими.
Цього літа ми вже провели кілька тренінгів для зміцнення механізмів відповідальності та покращення процедур документування пошкоджень культурної спадщини й проведення належного розслідування.
Як вам, можливо, відомо, ми не проводимо розслідування самі — це не входить до нашого мандату — але згідно з нашою конвенцією, ми маємо мандат на проведення навчання та підтримку такого типу втручань.
Якщо говорити про цифрові технології, як ЮНЕСКО оцінює їхню роль у просуванні української культурної спадщини, особливо під час війни?
Дякую за це запитання. ЮНЕСКО приділяє особливу увагу інноваційним рішенням і технологіям.
Як я вже зазначала, ми використовуємо дистанційне зондування, супутникові знімки для аналізу пошкоджень і моніторингу. Це відбувається у співпраці з UNITAR-UNOSAT — агентством ООН із супутникового аналізу. Ми також працюємо з 3D-лазерним скануванням для точного документування пошкоджених будівель.
Це дозволяє нам, у співпраці з компетентними органами, визначати пріоритети й підтримувати термінові втручання — і робити це належним чином, з усією необхідною документацією.
Крім того, це дає змогу моніторити стан будівель, оскільки ми можемо робити це неодноразово та поступово з часом.
Наприклад, ми також застосовуємо неруйнівні методи для оцінки конструкційного стану, а також моделюємо будівлі, щоб зрозуміти їхні вразливості, що дозволяє нам коригувати наші майбутні втручання й відповідно їх планувати.
Хочу також нагадати про роботу, яку ми ведемо на підтримку Міністерства культури та інформаційної політики в цифровій трансформації — переведення паперової документації в цифрові реєстри: ми підтримуємо цей процес, зокрема через навчання персоналу й стратегічне планування, а також шляхом надання серверів і відповідного обладнання для його реалізації.
Ви долучаєте якісь українські компанії до ваших цифрових проєктів?
У нашій роботі з технологіями ми тісно співпрацюємо з українськими фахівцями та університетами. Наприклад, ми працювали і продовжуємо працювати з Київським архітектурним університетом, Львівською політехнікою, Чернігівською політехнікою, а тепер також і в Одесі.
Це, без сумніву, один із принципів ЮНЕСКО: підтримувати й надавати можливості для того, щоб більше українських фахівців виконували цю роботу, спиратися на них і зміцнювати їхні спроможності.
Ми також співпрацювали з громадськими організаціями та приватним сектором з різних галузей, зокрема в сфері технологій.
Наприклад, минулого року ми організували хакатон, присвячений штучному інтелекту, розглядаючи цю тему з точки зору прав людини. Це відбувалося в межах Рекомендацій ЮНЕСКО 2021 року щодо штучного інтелекту й етики.
Ми провели хакатон за участі багатьох учасників протягом двох днів активного змагання у фізичному просторі, але йому передувала серія зустрічей із учасниками, під час яких ми пояснювали та обговорювали важливі аспекти того, як нові технології — особливо штучний інтелект — можуть бути корисними й завжди мають зосереджуватися на забезпеченні захисту прав людини, інтеграції й захисту гендеру, а також дотриманні ключових етичних стандартів.
Для нас це був дуже цікавий досвід, адже це була пілотна ініціатива, але відтоді ми активно працюємо з Україною над проведенням відповідного дослідження щодо того, як це може бути реалізовано на рівні політики, аби зробити це стійким.
Сподіваємося, що в майбутньому ми зможемо організувати подібні заходи, і ми дуже на це розраховуємо.
Які заходи вживає ЮНЕСКО для збереження культури різних народів, що проживають в Україні?
ЮНЕСКО підходить до культури в межах своєї Конвенції 2005 року, яка охоплює культуру у всьому її розмаїтті, зокрема з повагою до різноманіття.І ми знаємо, наскільки багатою є Україна в цьому аспекті. Як приклад, я хотіла би згадати, що нещодавно ми розпочали дворічний проєкт, який стартував у березні 2025 року тут, у Києві, за підтримки Європейського Союзу. Це проєкт зі збереження та документування єврейської архівної спадщини, і він слугує прикладом того, як ми підходимо до різних складових культурної спадщини в Україні.
Якщо говорити про інформацію, про журналістів - можливо, у нас є якась інформація про кількість злочинів проти українських журналістів за останні три роки, і зокрема тих, хто опинився на окупованих територіях?
Перш за все, варто зазначити, що, як вам, можливо, вже відомо, ЮНЕСКО на глобальному рівні відстежує кількість журналістів, убитих під час виконання своїх професійних обов’язків.
На сьогодні в Україні ми зафіксували 22 медійників, які загинули. Однак це не означає, що кількість убитих журналістів обмежується лише цією цифрою. Ця цифра базується на процедурі визнання журналістів, убитих під час виконання службових обов’язків при висвітленні війни.
Ми також ведемо важливу роботу з прокурорами. Наприклад, цього року, у партнерстві з Інститутом розвитку регіональної преси (ІРРП) та Тренінговим центром прокурорів України, ми запустили онлайн-курс щодо міжнародних стандартів свободи вираження поглядів. Курс доступний для всіх 5000 прокурорів в Україні. Лише за один місяць на нього вже зареєструвалися майже 200 прокурорів.
Це продовження заходів, розпочатих у межах партнерства у 2024 році, включно з очними тренінгами для 50 прокурорів.
Тематика охоплювала різні види загроз, з якими стикаються журналісти, методи оцінки доказів, кримінальну наклепницьку діяльність, захист джерел журналістів, забезпечення безпеки жертв і свідків, а також сприяння міжнародному співробітництву у справах, що стосуються злочинів проти працівників медіа.
Щодо окупованих територій, як я вже згадував раніше, ми не маємо прямого фізичного доступу, але ми глибоко стурбовані станом свободи вираження поглядів і умовами роботи журналістів у цих регіонах.
Ми продовжуємо надавати підтримку журналістам через різні програми навчання, як я згадував раніше. Крім того, важливою складовою цієї роботи є увага до питань психічного здоров’я, а також правильного підходу до юридичних аспектів — це життєво важлива частина нашої діяльності.
Розкажіть нам більше про проєкти, які можуть допомогти журналістам покращити свої навички в зонах бойових дій.
Ми активно працюємо над забезпеченням безпеки журналістів і підтримкою їхньої роботи, зокрема в сфері репортажної журналістики. Минулого року, у 2024-му, ми надали гранти 200 журналістам. Із початку повномасштабного вторгнення загалом ми підтримали 540 журналістів, які продовжують висвітлювати війну.
Ми також проводили навчання з дуже специфічних тем. Зокрема, ми працювали з 65 журналістами над документуванням пошкоджень культурної спадщини в країні, організовували курси з міжнародної журналістики, а також курси англійської мови для журналістів у межах J-School у співпраці з медіа Kyiv Independent, де ми нещодавно провели тренінг для 52 журналістів. Щонайменше 60 журналістів пройшли навчання з місцевої журналістики, журналістських розслідувань і журналістики рішень.
Ми також працювали з 17 представниками медіа й керівниками редакцій над питаннями інклюзії осіб з інвалідністю та рівності в репортажах. Це стосується не лише висвітлення проблем інвалідності, а й того, як інтегрувати людей з інвалідністю в медіасектор. Ми опублікували серію посібників на цю тему, а також кілька інших посібників з етики та безпеки журналістів, які вже перекладені українською мовою.
Наразі ми також провели дослідження впливу онлайн-насильства проти жінок-журналісток в Україні. Це дослідження опубліковане на вебсторінці нашого партнера в цій сфері — ГО «Жінки в медіа». Воно показало, що 81% жінок-журналісток зазнали онлайн-насильства. Це й надалі буде ключовим напрямом нашої роботи, і ми продовжимо діяльність щодо підвищення обізнаності та проведення інформаційних кампаній на цю тему.
Ми вже провели тренінги для редакційних колективів щодо покращення протоколів безпеки та просування гендерної рівності в журналістиці — і будемо продовжувати цю роботу.
