Прогресу в будівництві блоків ХАЕС-5,6 наразі немає, але ми будемо готові швидко побудувати їх після війни - топ-менеджер Westinghouse Ден Ліпман
Ексклюзивне інтерв’ю з президентом бізнес-підрозділу "Енергетичні системи" Westinghouse Деном Ліпманом (Dan Lipman)
Текст: Ніна Яворська, Олег Кільницький
- Що зараз відбувається з проєктом будівництва блоків №5,6 Хмельницької АЕС, які мають бути першими в Україні, побудованими за технологією Westinghouse АР-1000?
- Насамперед, хотів би розпочати з того, що для мене дуже багато значить можливість допомагати Україні й підтримувати цей проєкт, бо моя бабуся родом з України. Що стосується проєкту на Хмельницький АЕС, на цей момент триває активна фаза планування. Власне, прогресу в будівництві, на жаль, наразі немає, тому що триває війна, і компанія не має можливості послати своїх співробітників в Україну. Але щойно війна завершиться, ми почнемо це робити, і можу вас запевнити, що я буду першим з представників Westinghouse, хто приїде в Україну.
- Отже, ймовірність того, що Україна стане першою країною в Європі, де буде блок АР-1000, низька через війну? Мабуть, ви знаєте, що наше Міністерство енергетики раніше заявляло про такі амбітні плани?
- Це ж не Олімпіада і не перегони! Як тільки завершиться війна, ми робитимемо все, щоб доставити енергоблоки в Україну. Польща і Болгарія також рухаються швидко, і в них немає таких викликів, з якими сьогодні стикається Україна. Тому їх ситуація інша. Побудова енергоблоків на Хмельницькій АЕС – це дуже складне завдання, яке потребує значного обсягу підготовки. Наразі ми працюємо разом з "Енергоатомом", щоб визначити дії, необхідні на початку проєкту, щоб він потім міг ефективно рухатися далі.
Наша робота зараз відбувається за трьома напрямками. По-перше, ми працюємо з "Енергоатомом", щоб передати йому симулятор для тренування і кваліфікації операторів, щоб компанія краще зрозуміла, як працювати з реактором АР-1000 і могла натренувати людей. Це ми можемо робити навіть в ситуації, коли наші співробітники не змозі приїхати в Україну.
Другий, сказати б, політичний напрямок – ми дуже тісно співпрацюємо з Американським експортно-імпортним банком в питанні фінансування ХАЕС-5,6. Це необхідно для того, аби розпочати наступний, інженерний етап проєкту, який ми здійснюємо в усіх країнах, де працюємо. Так відбувається в Польщі, в Болгарії, так буде і в Україні. На інженерному етапі ми маємо розробити й надати пакети даних про реакторні системи. Вони потрібні для ліцензування, для регулювання, а також будуть використовуватися для визначення вартості проєкту і подальшої співпраці з українським регулятором у ядерній сфері.
Третій напрямок, мабуть, найбільш конкретний з усіх. Раніше "Енергоатом" підписав угоду з купівлі обладнання для реактора АР-1000 з проєкту в США, який був скасований. Це обладнання наразі є в компанії, а "Енергоатом" покроково сплачує за нього відповідно до цієї угоди. Із завершенням війни компанія буде готова це обладнання надати. Таким чином, на момент завершення війни буде готова інженерна частина, будуть натреновані люди і буде готове до відправки обладнання.
- Скільки взагалі коштуватиме обладнання для кожного з блоків ХАЕС-5,6 і скільки "Енергоатом" вже сплатив Westinghouse?
- На сьогодні "Енергоатом" сплатив третину від загальної суми за обладнання зі скасованого американського проекту, про який я згадував. Кошторис для проєкту ще не визначений, тому що ми не маємо доступу до місця, де буде розташований об’єкт, не знаємо про стан будівлі й через те ще не розробили оцінку. Спочатку оцінка, а тоді вже розуміння загальної суми.
- Коли заливали перший бетон у фундамент ХАЕС-5, експрезидент компанії Патрік Фрагман сказав, що домовленість між "Енергоатомом" і Westinghouse – це весілля року. Ще він сказав про те, що цьому проєкту дуже сприяє уряд США. В чому зараз проявляється це сприяння?
- Як президент бізнес-підрозділу "Енергетичні системи" Westinghouse я багато спілкуюся й працюю з представниками уряду США, ледь не кожен день. Тому мої контакти в Адміністрації США, Департаменті енергетики, Департаменті комерції та в Білому домі – це люди, з якими я часто спілкуюся. І кожен з цих контактів детально знає про наші відносини з Україною, з "Енергоатомом". Вони чули про ті ж плани, про які я вам щойно розповів. І кожен з них підтримує майбутній експорт технології Westinghouse AP-1000 для України, щойно завершиться війна.
Я б сказав, що всі розуміють: коли війна закінчиться, Україні потрібно буде докладати значних зусиль для відбудови, а енергоінфраструктура, насамперед ядерна енергетика, буде важливою частиною цієї відбудови. Енергетична інфраструктура України була суттєво пошкоджена в результаті незаконних атак, незаконного вторгнення Росії в Україну. І мої контакти підтримують наші плани з розбудови ядерної енергетики у вашій країні.
- Уявімо, що війна закінчилася. Яка все-таки кількість реакторів АР-1000 може бути побудована в Україні? Меморандум між "Енергоатомом" і вашою компанією передбачає дев’ять.
- Це такий процес, який потребує багато планування. Питання не тільки і не стільки в самому будівництві, як у плануванні. Як тенту потрібен стрижень, щоб його підтримувати, так і нам потрібне планування. Це ланцюжок поставок, це обладнання, це компоненти – великі й малі. І треба мати план, хто, як і коли буде це все поставляти в Україну, що вироблятиметься тут. І коли цей план буде розроблено спільно з "Енергоатомом", буде зрозуміло, скільки енергоблоків можливо будувати одночасно. Крім того, ви як громадяни України маєте додаткові пріоритети щодо відбудови, і це не тільки ядерна енергетика.
Але хочу ще раз підкреслити, що тривалість зведення АР-1000 визначається не тривалістю безпосередньо будівництва, а тривалістю виробництва й доставки обладнання. І це одне з питань, з яким я працюю з "Енергоатомом" вже понад рік. Треба вирішити, яке обладнання може й має вироблятися в Україні паралельно з виробництвом обладнання за її межами. І це паралельне виробництво могло би пришвидшити процес будівництва АР-1000.
Варто зазначити, що сусідні країни – Польща та інші – також будуть здатні виробляти чи допомагати виробляти це обладнання, зокрема для підтримки майбутньої ядерної програми в Україні. Тобто ідея така, що не тільки в США і в Україні можуть вироблятися ці компоненти, але, наприклад, в Польщі й інших європейських країнах. І це все теж могло би пришвидшити процес будівництва.
- А зараз вже можна сказати, що може вироблятися в Україні?
- Філософія Westinghouse така: ми купуємо там, де ми будуємо. Ми намагаємося купувати чи виробляти значну частину обладнання і компонентів в тій країні, де ми працюємо і будуємо наші реактори. В наших дискусіях з керівництвом "Енергоатома" ми дійсно обговорюємо виробництво певних модулів в Україні.
Що таке модулі? Це набір обладнання, яке збирається з кількох компонентів. Трохи схоже на лего. Це може бути щось менше, наприклад, як кухонний комбайн у вас вдома, це може бути щось більше, як половина кімнати. Але модульне будівництво – це так, як будують літаки, підводні човни чи кораблі, і так само ми будуємо реактори АР-1000. І абсолютно багато типів цих модулів можуть будуватися в Україні, навіть зараз.
Це означає, що Україна може потрохи почати будувати ці компоненти. "Енергоатом" казав, що є місця в Західній Україні, де такі компоненти можуть вироблятися навіть під час війни, і, відповідно, якщо це станеться, то після її завершення можна буде поєднати ту частину обладнання, яку "Енергоатом" купує у Westinghouse, з тією, яка на той момент буде вироблена локально. І це так само пришвидшить строки, будівництва, про які ви питали.
- Як ви знаєте, у нас виникла затримка з купівлею у Болгарії обладнання двох реакторів ВВЕР-1000 радянського зразка для ХАЕС-3,4. Можливо, у Westinghouse були переговори з нашим Міненерго чи урядом про те, щоб добудувати ті блоки за вашою технологією? І чи взагалі це можливо?
- По-перше, будь які розмови щодо блоків №3-4 Хмельницької АЕС поставлені на паузу, поки не завершаться дискусії між Україною і Болгарією. По-друге, ми, чесно кажучи, ніколи не думали про те, щоб завершити ці блоки, використовуючи на 100% технологію Westinghouse. Але водночас ми маємо можливість підтримувати блоки типу ВВЕР за допомогою новітніх систем Westinghouse, які набагато просунутіші технічно, ніж те, що мають росіяни. Це інструменти контролю, системи моніторингу тощо. І вони вже працюють на інших реакторах типу ВВЕР, в тому числі за межами Росії й України.
Крім того, як ви, звісно, знаєте, компанія Westinghouse постачає ядерне паливо для реакторів типу ВВЕР як в Україні, так і на інші енергоблоки цього типу за її межами. Фактично в усі європейські країни, де є такі реактори, окрім Угорщини, що, мабуть, є єдиною країною, куди Westinghouse наразі не поставляє своє ядерне паливо.
- Тобто я правильно розумію, що не можна інтегрувати реактор Westinghouse в стіни, побудовані під ВВЕР?
- Я не думаю, що неможливо. Будь-який інженер завжди знайде варіанти з неможливого зробити можливе. Але це питання теоретичне. З точки зору практичності це не був би найефективніший спосіб будівництва чи встановлення АР-1000. Реактори цього типу по-хорошому мають встановлюватися на нових сайтах.
Це простіше, це більш ефективно з точки зору ціни, це дешевше для українців. Тобто загалом краще реактори компанії Westinghouse ставити на нових сайтах, ніж намагатися їх втиснути в ті стіни, які вже побудовані. Не сказав би, що це є повністю неможливим, але ми це навіть не обговорювали, тому що, в принципі, очевидно, що краще будувати новий сайт.
- Скільки взагалі проєктів будівництва АР-1000 Westinghouse наразі реалізує у світі? Які перебувають в активній фазі виконання робіт?
- Станом на зараз в Сполучених Штатах Америки вже працюють два енергоблоки типу АР-1000, і вони працюють дуже добре. Наприклад, нещодавно реактор у Воглі, штат Джорджія, вийшов у плановий ремонт, і до цього він працював з показниками понад 96% потужності, що є чудово. Ще чотири реактори вже працюють в Китаї. Це вже шість. Ще 14 реакторів знаходяться на етапі будівництва, і теж в Китаї. І нещодавно розпочався процес підготовки до проєкту будівництва ще додаткових реакторів в Сполучених Штатах. Як коментував президент США Дональд Трамп, це може бути 10 реакторів, хоча найімовірніше, їхня кількість буде ближче до 12-14 додаткових реакторів.
Окрім того, проєкт трьох енергоблоків AP1000 у Поморському воєводстві в Польщі перебуває на етапі надання інженерних послуг та розбудови ланцюга постачання, а початок будівництва очікується після підписання контракту на інжиніринг, постачання та будівництво (EPC) у середині 2026 року. У Болгарії проєкт двох енергоблоків AP1000 на Козлодуйській АЕС також перебуває на етапі надання інженерних послуг і формування ланцюга постачання, при цьому підписання EPC-контракту заплановано на 2026 рік.
- Розкажіть про переваги технології АР-1000, зокрема, про можливості балансування енергосистеми.
- Для відбудови України буде необхідна величезна кількість енергії, щоб повернути економіку на довоєнний рівень. Це, зокрема, великі обсяги електрики. І реактор АР-1000 зможе надати понад 1200 МВт такої енергії. Інше питання – надійність. Коли ви вибираєте технологію, встановлюєте потужність певного енергетичного обладнання, ви маєте бути в ньому впевнені навіть до того, як почнете його використовувати. Кілька хвилин тому я вже згадував про надійність реакторів АP-1000, які працюють в США на рівні 95-96% потужності.
Розуміємо, що, на жаль, у минулому в Україні були випадки аварій, коли використовували примітивну російську технологію. Технологія Westinghouse від цього відрізняється. Зокрема, реактор АР-1000 має новітні пасивні системи безпеки, які можуть безпечно його вимкнути навіть без втручання оператора. Реактор АР-1000 доволі гнучкий. Він може видавати як більше, так і менше потужності, залежно від потреби. Наприклад, в США в певних регіонах використовується велика кількість відновлюваних джерел енергії – вітер чи сонце, і АР-1000 може використовуватися комбіновано разом з ними. Наприклад, якщо раптом ВДЕ перестають генерувати необхідну кількість електроенергії, оскільки вони, зрозуміло, не такі надійні, як ядерна енергетика, то у відповідь на це наш реактор може додати потужності. Або, навпаки, зменшити її, якщо знову засвітило сонце, подув вітер тощо. Така гнучкість дозволяє оператору енергетичної системи балансувати ядерну енергетику з іншими типами генерації.
- Оскільки ви працюєте з Україною, то вивчали фінансові спроможності "Енергоатома". Як ви вважаєте, наскільки вони достатні для будівництва АР-1000 без особливих надзусиль і проблем? Чи варто залучати якісь додаткові фінансові механізми для реалізації проєктів? Можливо, продати частину акцій компанії чи створити СП з інвестором?
- Це дуже хороше питання. Я можу висловити свою думку, але ви маєте розуміти, що в мене немає повної інформації про фінансовий стан і можливості "Енергоатома". Також я не хочу робити якихось провокацій на українському ринку. Тому це буде просто думка.
Якщо дивитися на технічні можливості, то для мене зрозуміло, що "Енергоатом" - це дуже хороший оператор атомної енергетики з дуже довгою історією роботи. Він розуміється на ядерній безпеці. І я впевнений, що з технічної точки зору він може втілити великий проєкт з будівництва нових ядерних реакторів.
Щодо фінансової сторони питання, то ви, мабуть, більше обізнані, аніж я. Але треба розуміти, що в умовах, коли понад 50% генерації знищено або суттєво пошкоджено внаслідок війни, відповідно й запит на капітал, і обсяг капіталу, необхідного для відбудови нової генерації, з точки зору ядерної енергетики доволі великі. Також я знаю з розмов з "Енергоатомом", що керівництво України вирішило занизити ціни на електрику для громадян, щоб вони мали можливість платити нижче ринку протягом цього важкого воєнного періоду.
Тож, враховуючи все сказане, дійсно існує суттєва потреба в зовнішньому фінансуванні для відновлення генерації й побудови нових програм її розвитку. Ця потреба критична. Саме тому Westinghouse тісно співпрацює з Ex-Im Bank США та організацією DFC (Development Finance Corporation). Ця співпраця спрямована на те, щоб американське фінансування було доступне, аби підтримувати відбудову енергетичної інфраструктури в Україні. Я також певен, що ця ініціатива знайде підтримку й з боку європейської спільноти. Зазвичай, це відбувається через Європейський банк реконструкції та розвитку. Тож, без сумніву, є потреба в зовнішній підтримці, зовнішньому додатковому фінансуванні для відбудови енергетичної інфраструктури в Україні.
- Наскільки близька компанія до запуску в експлуатацію малого модульного реактора і коли вони будуть використовуватися операційно? За яких умов можна в Україні його побудувати?
- Сам дизайн і концепція SMR дають важливу можливість розмістити джерело енергії поряд з центрами споживання. Власне, його ідея полягає в тому, щоб він працював на 100%, надаючи всю енергію для дуже конкретно визначеного, близького використання. Це може бути якийсь великий дата-центр, концентрована громада, велика фабрика чи промзона.
Westinghouse також має реактор AP-300, який з точки зору інженерії, дизайну базується на тих же принципах, що й AP-1000. Але це менше 300 МВт проти майже 1200 МВт. Якщо Україна впровадить реактор типу AP-1000, то їй також буде доволі просто за аналогією впровадити і АР-300. Проте майже у всіх випадках SMR не настільки економічно ефективні, як великі. Тому з технічної точки зору компанія легко могла би будувати і реактори типу АР-300 після того, як буде побудований перший реактор АР-1000.
Але це не найкраща інвестиція, тому що наразі Україні треба саме великі обсяги ядерної енергії. Малі реактори – це вже, як ми їх називаємо, fast-following, тобто швидка послідовність. Якщо дуже теоретично припустити, що реактор АР-1000 будувався б зараз, то він міг би бути готовий орієнтовно до 2032-2033 року, а якби відразу після цього будувався АР-300, то він був би готовий вже до 2035 року. Тобто вони будуються швидше, але з точки зору інвестицій не таки вигідні. Спершу краще побудувати великий, щоб на його основі розвивати вже менші.
Також варто додати, що всі реактори, які обговорюються з нами сьогодні в Центральній і Східній Європі, включно з Україною, мають на меті викорінити російський вплив у сфері ядерної енергетики. Це означає, що більшість країн зацікавлені в реакторах АР-1000. Вони, звісно, зацікавлені в АР-300, але сьогодні пріоритет надається великим реакторам. І насправді такий самий пріоритет в США - спочатку великі реактори, потім маленькі модульні реактори.
- Запитання не політичне, а як до фахівця з реакторів. Як Ви оцінюєте стан справ на окупованій РФ Запорізькій АЕС? Чи побачимо ми її ще в роботі, враховуючи, що вона потрапила в таку тяжку ситуацію?
- Це дійсно дуже гарне запитання. Я був у Відні разом з українським міністром енергетики і з керівництвом "Енергоатома". Ми це обговорювали, і ситуація така, що ніхто на 100% не має реальної інформації, в якому стані перебуває ця атомна станція. Мені відомо, що Міжнародне агентство з атомної енергії ставило питання щодо безпеки її подальшої експлуатації через серйозні руйнування, які спричинили росіяни на території АЕС. У мене немає якихось унікальних технічних чи технологічних інсайдів, тож перш ніж визначити, чи можна буде надалі використовувати Запорізьку АЕС, потрібна детальна технічна оцінка. Але саме тому я вважаю, що треба рухатися швидко й встановлювати нову генерацію в Україні, в тім числі реактори АР-1000. Тому що саме через брак інформації треба враховувати, принаймні в плануванні, що ЗАЕС не зможе використовуватися. Відповідно, ту потужність, яку вона надавала, треба буде замінювати.
