Приход к нам нового зарубежного инвестора является позитивным сигналом для Украины - председатель правления СК "Княжа ВИГ"
Интервью с председателем правления СК "Княжа Виенна Иншуранс Групп" Дмитрием Грицутой
Автор: Лидия Гришан
(текст интервью подается на языке оригинала)
- У найважчий період для країни ви залишили керівництво компанії та пішли воювати. Чим було викликано таке рішення і як у компанії поставилися до відсутності керівника?
- Мій військовий шлях почався у 207-му батальйоні територіальної оборони. Коли небезпека підійшла впритул до Києва, для людини, яка все життя прожила в цьому місті, іншого рішення просто не могло бути. Це був вибір, який тоді зробили тисячі – захистити свій дім, місто, країну. Усвідомлення того, що без цього кроку внутрішній тягар залишався б назавжди, лише підтвердило правильність рішення.
Спочатку здавалося, що це ненадовго: місяць, максимум два – і ворога буде вибито, а всі повернуться до нормального життя. Проте реальність виявилася значно складнішою. Продовжуючи службу, разом із побратимами ми увійшли до окремого спеціального батальйону Сухопутних військ "Берлінго", де я вже обіймав посаду заступника командира роти.
Весь цей час паралельно за можливості я виходив на зв’язок з компанією: переглядав пошту, долучався до обговорень, консультував щодо ухвалення рішення там, де це було критично важливо. Фактично на той час мені довелося відповідати одразу за два колективи – військовий та цивільний.
Компанія ж працювала за чітко вибудуваними процесами. Є просте правило: якщо система налаштована правильно, відсутність керівника не повинна бути помітною. У нашому випадку це правило спрацювало – команда, регіони, всі співробітники продемонстрували надзвичайну злагодженість. Попри те, що це був найважчий період для країни і для кожного з нас, компанія вистояла й подекуди навіть стала сильнішою.
- Так, початок війни був надзвичайно важким періодом. Як ваша компанія його пройшла?
- Пам’ятаю, що 24 лютого з самого ранку я написав листа на всю мережу. Головне, про що тоді просив – керуватися виключно міркуваннями власної безпеки. Рятувати своє життя, життя рідних і діяти відповідно до цієї логіки: рухатися туди, де на той момент здається безпечніше. Адже з Києва об’єктивно оцінити реальну ситуацію в регіонах тоді було просто неможливо.
Надзвичайно сильну підтримку з перших днів надала наша материнська компанія. Уже 24 лютого у Варшаві було орендовано близько 100 квартир для наших співробітників. Людей із сім’ями зустрічали на пунктах перетину кордону, доправляли до Варшави та розселяли. У ці квартири були доставлені всі необхідні речі, щоб люди могли жити. Буквально наступного дня до цього процесу долучилися Чехія та Австрія, а згодом і інші країни присутності Vienna Insurance Group. Там так само орендували житло й приймали наших співробітників. Це все працювало як єдиний, добре злагоджений механізм.
Надалі компанія функціонувала у змішаному форматі, частково віддалено, частково з офісів. Уперше я приїхав до центрального офісу на початку квітня 2022 року, вже після того, як безпосередня загроза для Києва відступила. Наш батальйон тоді перебував на етапі формування та злагодження, і з’явилася можливість заїхати до офісу. Фактично забіг з дороги, у формі, зі зброєю, просто щоб побачити колег, обійнятися, переконатися, що всі тримаються.
Починаючи з осені 2022 року, компанією було ухвалено принципове рішення: всі працівники мають повертатися в Україну. Це було одне з найскладніших, але водночас ключових рішень. Здавалося несправедливим, що частина команди працює в Києві – вночі під обстрілами, тоді як інша частина перебуває у Варшаві чи Празі.
Частково через це довелося змінити склад команди, адже не всі погодилися повернутися, але для компанії це питання було принциповим. Важливо, щоб усі працювали в однакових умовах – це і про справедливість, і про справжнє відчуття команди.
- Війна не закінчилась, як зараз допомагає ваша материнська компанія?
- Із 2022 року материнською компанією було створено спеціальний фонд VIG Family Fund, до якого долучилися як сама Група, так і наші сестринські компанії з інших країн. Загальний обсяг внесків склав близько 7 млн євро. Кошти спрямовуються на відновлення житла наших працівників, які втратили свої домівки внаслідок війни.
Уже здійснено низку виплат співробітникам "Княжа VIG" та "USG", чиє житло було зруйноване або суттєво пошкоджене в Бучі, Ірпені, Чернігові, Миколаєві та інших містах. Ця робота триває й надалі: співробітники готують документи, що підтверджують факт завдання збитків унаслідок обстрілів, після чого з фонду надається фінансова допомога на відновлення житла. Для нас це не разова акція, а постійна підтримка людей, які є частиною команди.
Окрема й щира подяка нашим акціонерам за цю принципову позицію та реальну допомогу.
- За 20 років роботи на страховому ринку, ви очолюючи дві найбільші компанії України СГ – "ТАС" та "Княжа ВІГ". Коли було складніше працювати тоді чи зараз?
- Однозначно зараз. Оскільки зараз зійшлися два процеси в одну точку, які взаємо ускладнюють один одного.
Перший – це дуже стрімкі зміни, які страховий ринок проходить під керівництвом регулятора в контексті наближення законодавства та практик регулювання до європейських стандартів. Трансформації відбуваються у вкрай стислі строки, багато процесів запускаються паралельно, що суттєво підвищує навантаження на компанії та управлінські команди.
Другий момент, що це все ускладняється відчутним дефіцитом персоналу. Відтік кадрів помітний не лише у фінансовому секторі, а й по всіх галузях країни. За різними оцінками, близько 10 мільйонів українців перебувають за кордоном, і значна частина з них – це працездатні, кваліфіковані фахівці, яких сьогодні критично не вистачає на ринку праці.
Окремо варто зазначити, що трансформація системи корпоративного управління в Україні відповідно до європейських стандартів призвела до одночасного зростання попиту на комплаєнс-менеджерів, корпоративних секретарів, ризик-менеджерів. І це стосується не лише страхового ринку – за ці ж кадри конкурують банки, агрохолдинги та великі корпоративні групи. В результаті кількість спеціалістів, які відповідають навіть базовим вимогам, є вкрай обмеженою. На цьому етапі питання вже не зводиться до рівня заробітної плати. Питання в іншому – банально не вистачає людей, щоб фізично встигнути зробити весь обсяг роботи.
Саме поєднання цих двох процесів і призводить до того, що у мене однозначно відповідь – зараз працювати складніше. Але це в жодному разі не скарга – це констатація реальності. Нам важко, проте ми точно це пройдемо. Більше того, всі ці зміни ведуть до кращого. Ми будемо сильнішими, будемо прозорішими і зрозумілішими для інвестора, регулятора, клієнта, контролюючих органів, будь-кого.
Ми це все зробимо, пройдемо.
- За останній період ринок сильно скоротився. Як це позначилося на роботі компаній?
- Загалом із ринком стало простіше. Компаній стало менше, залишилися ті, хто працює прозоро, адекватно і справді орієнтується на розвиток як кількісний, так і якісний.
В історії страхового ринку не раз траплялися ситуації, коли з’являлася гучна компанія з агресивним піаром, завищеними комісіями й сумнівними практиками. Зазвичай такі гравці так само гучно й зникали, але наслідки цього доводилося розгрібати всьому ринку. Сьогодні подібних історій значно менше.
Натомість з’явилося інше – більше взаєморозуміння між керівниками страхових компаній. Ми дедалі частіше спілкуємося не як жорсткі конкуренти, а як партнери, які разом будують український страховий ринок європейського зразка.
Більше того, я переконаний, що в окремих аспектах цей ринок буде навіть сильнішим за європейський. Українці не вміють працювати без інновацій. Ми як країна вже сьогодні суттєво випереджаємо багато європейських держав за рівнем цифровізації та доступності сервісів – у логістиці, ритейлі, фінансовому секторі, і страхування тут не є винятком. Зручність для клієнта, цілодобова онлайн-доступність і мінімізація бюрократії стають пріоритетом для українських компаній.
Особливості Європи у тому, що чим далі на захід, тим більш ортодоксальним є страховий ринок. Там навіть такого рівня проникнення агрегаторів у систему продажів продуктів немає, а домінує класичний спосіб продажу: агент приходить до клієнта, вони спілкуються, укладають угоду, виписують страховий поліс. Можливості за кілька хвилин онлайн порівняти пропозиції різних компаній, обрати оптимальну ціну та одразу оформити договір фактично не існує. У цьому сенсі Україна є унікальною, тому, з точки зору розвитку нашого ринку, зараз ситуація, звичайно, краща.
- Цей рік можна назвати складним для компаній, що здійснюють ОСЦПВ. Як ви пережили цей період, із якими основними проблемами довелося зіткнутися?
- Загалом цей період ми пройшли краще, ніж очікували, хоча рік був надзвичайно насичений змінами й суттєво трансформував ринок. Найбільш відчутним нововведенням для нашої компанії стало запровадження прямого врегулювання – потерпілі у ДТП з договором ОСЦПВ, укладеним у нашій компанії, мають тепер можливість отримати виплату безпосередньо у нас, а не у страховика винуватця, як це було до цього. Для наших клієнтів це, безумовно, позитивна зміна, однак для нас вона означала додаткове операційне навантаження.
Ми отримали суттєве зростання вхідного потоку: кількість заяв на відшкодування збільшилася приблизно на 35%. Особливо це було помітно у великих містах – Києві, Львові та частково в Одесі. Попри інтенсивний режим роботи та дефіцит кадрів, ми зберігаємо стабільність та якість сервісу. І головне, для нас це радше позитивний сигнал: коли наші клієнти обирають саме нас для врегулювання, це свідчить про довіру до компанії.
- Зараз у страховому портфелю "Княжа VIG" більшість приходиться на моторне страхування. Будете переглядати цю тенденцію у майбутньому?
- Так, безумовно, такі плани є. Уже зараз ми активно розвиваємо корпоративний сегмент і плануємо послідовно нарощувати його частку в портфелі. Довгий час на ринку існував стереотип, що компанії, які історично сильні в Автоцивілці, не працюють із корпоративними клієнтами. Ми цю логіку свідомо змінюємо.
Сьогодні компанія активно заходить у корпоративне страхування – зокрема, у страхування майна, відповідальності, вантажів. Потенціал цього напрямку для нас очевидний. З огляду на майбутню відбудову країни та очікуваний приплив інвестицій, розвиток корпоративного страхування є для нас стратегічно важливим і довгостроково перспективним напрямом, адже інвестори традиційно приділяють велику увагу захисту своїх ризиків.
Цього року частка корпоративного страхування в портфелі могла бути більшою, однак суттєвим чинником стала Автоцивілка. Від початку року вартість цього виду страхування зросла на ринку більш ніж удвічі, що призвело до автоматичного пропорційного збільшення премій, з урахуванням пролонгації полісів. Якщо раніше частка ОСЦПВ у структурі компанії становила близько 32%, то зараз вона вже сягає 61%. Інші види страхування фізично не встигли компенсувати цей стрибок.
Важливо розуміти: цей рік унікальний, і він не повториться. Не буде ситуації, коли наступного року ціни знову зростуть у два рази. Автоцивілка – це премії сьогодні, а виплати протягом наступного року і навіть довше. Уже зараз ми бачимо стрімке зростання середнього збитку: якщо торік він становив близько 37 тис. грн, то нині перевищує 50 тис. грн. До цього додаються зміни самого продукту ОСЦПВ, які об’єктивно підвищують собівартість надання послуги: пряме врегулювання, відсутність франшиз та збільшення загальних лімітів відповідальності за договором, зміни у процесі врегулювання та нарахування виплат без урахування зносу автомобіля.
Саме тому ринку важливо зберігати зважений підхід і не орієнтуватися лише на поточні, відносно позитивні показники. Виплати поки що не зросли пропорційно доходам, однак це питання найближчих місяців – починаючи вже з січня-лютого, з урахуванням сезонної зимової збитковості, інфляційного тиску та валютних коливань.
Вкрай важливо, щоб усі учасники ринку спільно та системно моніторили частоту й розмір середніх збитків за ОСЦПВ і чітко усвідомлювали: нинішня ситуація є унікальною та не повториться в такому вигляді. Завдання ринку втримати щонайменше фінансову збалансованість цього виду страхування і не допустити повернення ОСЦПВ у зону збитковості, в якій, на жаль, він перебував протягом багатьох попередніх років.
- А постраждалі у ДТП зараз більше ремонтують на запропонованих СТО, або забирають грошима?
- Вже помітно, що все більше клієнтів обирають ремонт на СТО. Ми маємо широку мережу СТО-партнерів, доступних у кожному регіоні України, що дозволяє організувати ремонт автомобіля швидко, у перевіреного підрядника та за адекватною вартістю. Загалом ситуація з доступністю ремонту позитивна. Водночас певні обмеження залишаються через мобілізацію в Україні, СТО мають обмежені ресурси, тому фізично не встигають обробляти всі звернення так швидко, як хотілося б.
Попри це, зміни у поведінці клієнтів вже очевидні. Все більше людей кажуть: "Мені не потрібні просто гроші – я хочу, щоб автомобіль відремонтували". Це чіткий тренд, який сформувався і продовжує посилюватися.
- Можна ваш прогноз цін на ОСЦПВ – буде збільшуватись, зменшуватись, чи залишиться на рівні 2025?
- Думаю, що ціни на ОСЦПВ будуть зростати, але не стрімко. Очікуємо збільшення приблизно на 10-15% від поточного рівня протягом наступного року, передусім для компенсації впливу інфляції, яка прогнозується у цих межах.
Запровадження вільного ціноутворення дало можливість страховикам самостійно встановлювати та регулювати вартість, враховуючи поточну ситуацію на ринку та рівень збитковості власного портфелю. Як економіст за освітою, я завжди орієнтуюся на базові закони попиту та пропозиції, які рано чи пізно самостійно врегулюють ринок.
При наявності системи постійного контролю достатності капіталу з боку регулятора (що ми вже маємо в Україні), висококонкурентний ринок ОСЦПВ фактично демонструє зваженість ринкових механізмів ціноутворення. До того ж, стрімкий ріст страхових платежів впливає на показники Solvency, що може призвести до необхідності залучення додаткового капіталу тією чи іншою компанією. Протягом цього року було помітно як окремі гравці, швидко наростивши долю ринку на початку року, далі фактично стримували продажі шляхом підняттям цін та/чи зниження комісійної винагороди.
- Попереду страховиків очікує ще одне випробування: імплементація директиви ЄС Solvency IІ. Ваша компанія готова до цього?
- Наші акціонери давно приділяють увагу виконанню показників Solvency II. Якщо раніше це сприймалося скоріше як завдання майбутнього, то з минулого року ми почали активно приміряти на себе європейські стандарти Solvency II у їх нинішньому вигляді.
За підсумками дев’яти місяців цього року компанія пройшла внутрішній тест на відповідність показникам Solvency II, ми перебуваємо в межах нормативів. Водночас, незважаючи на міцні позиції по капіталу, ми плануємо його додаткове нарощування, що дасть ще більше впевненості, що з Solvency II у нас усе буде стабільно.
Згідно із законодавством, впровадження вимог Solvency II заплановане на наступний рік. Разом із тим ринок очікує, що закон ще буде скореговано, і перехід на нові показники буде менш стресовим для страхових компаній.
- У вас з’явиться новий акціонер. Чи вже були переговори щодо його бачення майбутнього компанії?
- Про прихід нового інвестора я вперше дізнався рік тому, коли нам повідомили, що з нами хоче зустрітися віце-президент IFC (Міжнародна фінансова корпорація) у Києві. Вони зацікавлені у можливому інвестуванні в наші компанії та український страховий ринок.
Моя перша думка була, що це надзвичайно позитивний сигнал для України. Це означає, що Україна буде, що наша держава не втратить свою незалежність. Те, що IFC обирає український ринок як один із ключових для інвестицій, безумовно, є головним позитивним сигналом.
Другий важливий момент проявився вже протягом року: перед прийняттям рішення IFC ретельно аналізувала нашу компанію у всіх аспектах – фінансова звітність, результати діяльності, договори. Ми фактично пройшли ще один величезний додатковий аудит з боку IFC. І те, що вони у результаті прийняли рішення інвестувати, це теж такий позитивний меседж. Це значить, що ми все робимо правильно і є цікавими для потужних міжнародних інвесторів.
При щорічному перегляді нашої трирічної стратегії ми з поточними акціонерами, Групою VIG, фокусувалися на збільшенні частки інших видів страхування у портфелі та враховували можливість залучення нового акціонера. Під час консультацій з IFC, ми обговорювали цю стратегію та подальші плани розвитку компанії. Проте навіть без зовнішнього інвестування ми планували збільшення немоторної частки портфелю.
Це не означає, що ми відмовляємося від автострахування – ми чудово в ньому працюємо. Але зараз у нас є можливість стати більш універсальною страховою компанією, ефективною і в корпоративному сегменті.
Наші ключові пріоритети залишаються незмінними: перегляд портфелю, підвищення ефективності бізнесу, прибутковість та соціальна відповідальність – те, що завжди було для нас важливим і залишається актуальним сьогодні.
- Хочу ще спитати у вас про страхування військових ризиків. Зараз ви не активно займаєтесь цим видом. Чи будете у майбутньому цим займатися?
- Ми вже зробили перші практичні кроки в цьому напрямку. Паралельно з угодою з IFC ми підписали договір з Американською корпорацією з фінансування міжнародного розвитку (DFC), відповідно до якого DFC надає нам перестрахувальне покриття воєнних ризиків у межах визначеного ліміту.
Водночас ця програма має доволі обмежене застосування. Вона доступна виключно для малого та середнього бізнесу, не поширюється на окремі види діяльності та передбачає низку додаткових обмежень у межах цього напряму страхування. Тому, безумовно, ми будемо пропонувати цей продукт на ринку, але він не вирішує системно питання страхування воєнних ризиків. Ключова проблема полягає в тому, що міжнародний, зокрема європейський, перестрахувальний ринок сьогодні не готовий повноцінно працювати з Україною у частині воєнних ризиків. Інтенсивність війни, яку ми спостерігаємо, фактично не залишає простору для класичного страхування: у зоні активних бойових дій часто не залишається жодного вцілілого об’єкта.
Окрема складність – це вартість такого покриття. Котирування, які надходять з європейського ринку, є надзвичайно високими й фактично непідйомними для бізнесу. Теоретично часткову компенсацію таких витрат могла б забезпечити держава, однак це потребує значних бюджетних ресурсів. Фактично питання системного страхування воєнних ризиків може бути вирішене лише в перспективі, зокрема в контексті майбутніх репарацій з боку країни-агресора.
На сьогодні, з огляду на надзвичайно високу ймовірність настання страхових подій, можливе лише часткове покриття у чітко визначених лімітах. Деякі компанії вже працюють у цьому форматі, йдеться про страхування квартир, офісних приміщень, пошкоджених автомобілів або інших об’єктів із відносно невеликими сумами ризику. Однак збитки на рівні сотень мільйонів або мільярдів гривень залишаються надто складним викликом для будь-якої страхової компанії.
- Якими ви бачите вашу компанію і ринок в майбутньому?
- Ми плануємо зростати, і переконані, що страхування поступово набиратиме обертів, особливо в період відновлення України, після завершення бойових дій та відновлення інвестиційної активності. Уже зараз багато країн і міжнародних інституцій готуються до цього етапу, усвідомлюючи масштаб руйнувань і обсяг робіт, які потребуватиме відбудова. Саме ці інвестиційні потоки стануть одним із ключових драйверів розвитку страхового ринку, адже іноземні інвестори приносять із собою культуру страхування, звичку захищати вкладений капітал і чітке розуміння необхідності страхового покриття.
Паралельно відбуватиметься і повернення трудових ресурсів в Україну: частково це будуть українці, частково – спеціалісти з інших країн, які приїдуть працювати над відбудовою. Це, у свою чергу, також сформує додатковий попит на страхові продукти.
Фактично після завершення війни має з’явитися своєрідна "точка відліку", з якої почнеться більш динамічне зростання ролі страхування в економіці країни. Що стосується компанії, ми продовжуємо зростати навіть у часи невизначеності та турбулентності. Від початку мого приходу до "Княжа VIG", компанія піднялася з 21-го на 8-ме місце серед страховиків України, і ми маємо як потенціал, так і чітке бажання розвиватися далі.
Наші плани амбітні, але головна умова їх реалізації – завершення війни. Без цього будь-які довгострокові прогнози виглядають надто умовними. Як і більшість українців, ми не плануємо на багато років уперед: приймаємо рішення, виходячи з поточних реалій, водночас зберігаючи позитивний погляд у майбутнє. Саме ця віра й дозволяє нам рухатися вперед.
