Ексклюзивне інтерв’ю голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафи Найєма агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Оксана Гришина, Дмитро Кошовий

- Яку роль, на вашу думку, має зайняти Агентство відновлення в загальній структурі відновлення? Десь рік тому розглядалася можливість створення в Україні організації за прикладом Агентства з реконструкції та відновлення (BRR) Індонезії. Хоча була й альтернативна модель — створення фонду як аналога банку відновлення, щось схоже на KFW у Німеччині?

- Від самого початку повномасштабної війни всі відомства та служби на той час ще Міністерства інфраструктури були залучені до відновлення пошкодженої інфраструктури. Йдеться про Укравтодор, Укрзалізницю, Адміністрацію морських портів і всі інші. За багатьма напрямами ми не розділяли, хто де працює і за що відповідав у мирному житті, працювали як одна команда. Мета була одна — зробити все, аби не зупинити галузь і забезпечити логістику необхідних вантажів та пасажирів. Чого б це не вартувало.

Тими днями цілі регіони могли залишитися без їжі та медикаментів. Не лише тому, що були проблеми з дорогами чи мостами, а й тому, що не було кому везти — багато хто пішов на фронт, інші не могли виїхати з країни, та й не було єдиної точки координації. Завдяки співпраці з перевізниками нам вдалось уникнути ізоляції цих регіонів. Буквально в ручному режимі організовували доставку їжі, пального та медикаментів. Окремо ми взяли на себе й досі ведемо велику частину логістики військових вантажів від західних партнерів до військових частин та сил логістики.

Усі ці функції — від оперативної оборони та відновлення пошкодженої інфраструктури до військової логістики та будівництва військових об’єктів — не були притаманні нашим структурам. І, що важливо, ми це робили не в певних регіонах і не тільки для підзвітних організацій, а в межах усієї країни для багатьох інших міністерств, відомств та регіонів.

Тому фактично ми стали командою відновлення задовго до створення Агентства.

Думаю, точкою відліку можна вважати наше залучення в захист енергетичних об’єктів. Від початку перших обстрілів у жовтні минулого року рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача, а також рішеннями РНБО та уряду захист енергетичної інфраструктури доручили міністерству. Роботи із захисту майже ста об’єктів від уламків ракет і дронів організовували наші служби (на той момент) Укравтодору.

Тоді стало зрозуміло, що потрібен центр управління, який спроможний координувати роботи з відновлення в національних масштабах у будь-якому регіоні. Остаточно ідея створення такого відомства була реалізована наприкінці 2022-го, коли відбулося об’єднання двох міністерств — Мінрегіонбуду й Міністерства інфраструктури.

Так з’явилось Агентство відновлення. Його створили, об’єднавши Укравтодор та ДП «Укрінфрапроект», яке займалося великими інфраструктурними проєктами.

Хоча, скажу чесно, і ми в Агентстві, і вся наша велика команда намагаємось зосередити увагу донорів і всіх наших партнерів на тому, що наразі ми займаємося радше виживанням, ніж відновленням. Спрямовуємо всі зусилля на підтримку деокупованих територій, військову логістику на фронт та експортні можливості країни. Та й загалом наше бачення Агентства за цей час змінилося.

- Чому?

- Під час створення Агентства в багатьох було очікування, що саме воно й буде здійснювати все відновлення в країні. Це не зовсім так. Дійсно, Агентство має максимально широкий мандат, який дає нам можливість та повноваження реалізовувати проєкти будь-якої складності, у будь-якому регіоні й у будь-якій сфері — житло, критична інфраструктура, енергетика, порти, об’єкти залізниці тощо. Так, наша команда спроможна реалізовувати такі проєкти. До того ж у нашої спільної з міністерством команди, мабуть, найбільший досвід у країні з роботи з іноземними партнерами й реалізації проєктів за процедурами міжнародних фінансових організацій.

Як це працює на практиці? Балансоутримувач (власник) об’єкта, який постраждав унаслідок воєнних дій, добровільно передає нам права замовника, і надалі за всі етапи робіт відповідаємо ми. Залежно від етапу передачі прав це можуть бути проєктні роботи, тендерні процедури й безпосередньо будівництво та здавання в експлуатацію. Що важливо: ми не є і не стаємо власником об’єктів, які відновлюємо, — подальше утримання та експлуатація залишаються за балансоутримувачем.

Зараз стає очевидним, що монополізації функції відбудови не може і не має бути. Так, політику в цій сфері формує один орган — Мінвідновлення. Але гравців, які займаються власне відбудовою, багато. Насамперед тому, що в нашій країні є складна структура державних органів і власності. Є органи місцевого самоврядування, є центральна влада і відомства, у кожної інституції свої об’єкти на балансі. Згідно із законодавством, саме вони можуть вирішувати, що і як робити. У країні тисячі балансоутримувачів, які самі здатні й займаються відновленням своєї власності.

- Ви вивчали досвід відновлення в інших країнах. Яка з моделей ближча до української реальності?

- Так, вивчали й постійно консультуємось, наприклад, з колегами з Агентства реконструкції у Японії та Управлінням інфраструктурних проектів (Infrastructure and Projects Authority, IPA) у Британії.

Ми розуміємо, що в баченні багатьох наших партнерів є три моделі того, як відбудовують країни після війн та масштабних катастроф.

Найбільш зрозумілий багатьом іноземцям приклад країн,де відбулася повномасштабна війна і які відбудовували зовнішні суб’єкти. Наприклад, Ірак, Сирія, Афганістан. Зовнішні гравці ухвалювали рішення, де, як і що буде реконструйовано, вони планували і відповідно фінансували ці проєкти. У багатьох випадках це відбувалося саме так не тому, що зовнішні партнери хотіли диктувати свою волю, а тому, що ці країни не були спроможні робити це самостійно. У таких випадках створювали єдиний центр прийняття рішень та планування всіх проектів, які потім погоджували дії на місцях.

Друга модель — це відновлення після масштабних катастроф. Таких як трагедія на Фукусімі або відновлення цілих регіонів США, зруйнованих внаслідок ураганів, або менш відомий приклад Пакистану, який постраждав від землетрусів та повеней. Ці країни мають можливість ретельно планувати відновлення самостійно. Вони не перебувають у стані війни, і держава має можливість створення єдиного координаційного центру з управління відновленням у регіоні, який постраждав.

Приклад України геть інший. Ми не Сирія і не Афганістан, у нас повноцінно діє уряд, усі державні інституції і, що важливо, усі рівні місцевих влад. Важливо враховувати децентралізацію, оскільки, з одного боку, органи місцевого самоврядування — це величезний ресурс, а з іншого — це більше бюрократії, а тому й навантаження.

Водночас країна все ще в стані війни. Майже половина областей або розташована впритул до прифронтових регіонів, або постраждала від бойових дій. У такій ситуації централізована координація всіх видів і напрямів робіт і, тим більше, монополізація реалізації таких проєктів є нереалістичною та неефективною.

Два приклади. Перший — Міністерство освіти. У нього немає притаманних функцій займатися будівництвом — зрозуміло, що хтось має допомогти на рівні держави, й Агентство готове бути таким партнером. На місцевому рівні дещо інша ситуація. Для другого прикладу порівняймо Львівську та Херсонську області. Зрозуміло, що наразі можливостей і спроможності у Львівської області з відновлення більше — там вдосталь контактів, ресурсів, людей, експертизи тощо. У Херсонській області ситуація гірша з об’єктивних причин. І, звісно, держава як центральний орган має прийти на допомогу. Тут Агентство є партнером: ми можемо робити, зокрема, локальні проєкти.

Тому найбільш ефективною для України є гібридна модель, коли створюють єдиний центр формування політики відновлення, а реалізацію проєктів розподіляють між спроможними суб’єктами.

Отже, роль та місія Агентства полягають у тому, щоби бути центром експертизи для втілення проектів національного масштабу, водночас — надійним партнером для тих, кому потрібна допомога. Наприклад, найбільш постраждалим регіонам або іншим відомствам, яким не притаманна функція будівництва. Останнє, але не менш важливе: Агентство має бути зрозумілим гравцем для міжнародних партнерів, адже вони в найближчі роки стануть основними донорами відбудови.

В ідеалі ми маємо стати чимось гібридним між британським IPA (Infrastructure and Project Authority), яке є головним замовником великих інфраструктурних проектів, та японським Агентством реконструкції, яке координує такі проєкти в регіонах.

Це модель, до якої ми зараз прагнемо. Всю нашу комунікацію і всю нашу роботу ми підпорядковуємо саме цій ідеї: потужна експертиза, сильна команда й робота з регіонами там, де це потрібно.

- Як впливає затягування війни на зміну пріоритетів, тактику та стратегію відновлення та роботи Агентства?

- Зараз головна мета — побудувати ефективну збалансовану модель, яка б допомогла дійти перемоги, не зупинити економіку й підтримувати життя в постраждалих регіонах. Зброя, медикаменти, їжа, логістика — мають працювати в повному обсязі. Навіть краще й більше, адже під час війни навантаження на інфраструктуру в галузі логістики набагато більше. Треба усвідомлювати: війна коштує грошей. І це не тільки про армію і зброю, але насамперед про логістику й інфраструктуру, яка дає змогу продовжувати воювати й жити.

З об’єктивних причин процеси відновлення зсередини країни й очами наших партнерів мають вигляд та сприймаються дещо по-різному. У багатьох, хто чує слово «відновлення» або «відбудова», природно постає питання: навіщо це робити, якщо продовжується війна. Тим часом люди, які перебувають в епіцентрі подій або стали жертвами руйнувань і потерпають від цього, мають геть інше питання: як вижити. І їм треба відновлювати, зокрема, медичні заклади, дороги, мости, соціальну інфраструктуру та деякі адмінбудівлі.

Ми працюємо як у постраждалих регіонах, так і в областях, яким пощастило уникнути масштабних руйнувань, спілкуємося з міжнародними партнерами й намагаємося зблизити позиції різних спільнот. Очевидно, що головна мета ворога — знищити нашу можливість боротись і зупинити життя, постійно тримаючи нас у страху повторних обстрілів. Успіх ворога в досягненні обох цілей напряму залежить від нашої спроможності підтримувати логістику до лінії фронту й відновлювати надання базових сервісів і доставку критичних товарів у постраждалі регіони.

Якщо руйнується дорога, якою пересувається важка військова техніка або евакуюються наші поранені, її треба відбудовувати тут і зараз, навіть розуміючи, що завтра її знову може бути зруйновано. Не буду називати конкретні локації, але в нас є приклади, коли швидкий ремонт дорожнього покриття та відновлення тимчасового мосту пришвидшувало доставку поранених від декількох годин до сорока хвилин. Це шанс для виживання сотень наших солдат. Запитайте військових і цивільних у Київській, Чернігівській, Житомирській, Харківський, Херсонській, Миколаївській областях, чи потрібно відновлювати десятки мостів, щоб транспорт не об’їжджав зруйновані ділянки годинами.

Ще один пріоритет — це економіка й можливість експортувати наші вантажі. Логістика до пунктів пропуску й облаштування самих пунктів пропуску на західному кордоні стали критичними.

Тому, якщо підсумувати, зараз у нас три пріоритети: військова логістика, критична інфраструктура (житло й базові послуги) та вся інфраструктура експорту вантажів. У такий спосіб ми зараз пріоритезуємо всі наші проєкти. Водночас, звісно, від регіонів та інших відомств є багато запитів щодо відновлення і соціальної інфраструктури, культурних та громадських закладів тощо. За всіма цими напрямами також ведуться роботи, але лише в частині проектно-вишукувальних та підготовчих робіт.

- Ви ставите за мету, щоб Держагентство стало центром експертизи. Розкажіть про ресурс експертності, який ви отримали після об’єднання — про людський та проектний.

- Після об’єднання Укравтодору та Укрінфрапроєкту ми повністю перезавантажили всю нашу структуру як у центральному апараті, так і в Службах відновлення на місцях. Насамперед це стосувалося нових функцій. Головна мета була не зупинити наявні проєкти з відновлення доріг, мостів і захисту критичної інфраструктури, підготуватися до реалізації нових функцій та повноважень у сфері відновлення.

Звісно, нам потрібні нові кадри й нова експертиза. Скажу чесно, з огляду на ті заробітні плати, що маємо зараз, знайти експертів відповідного рівня доволі важко, оскільки на ринку праці ми знаходимось у природній конкуренції з різними донорськими проєктами, які винаймають експертів та консультантів дещо на різні заробітні плати. Як тимчасове рішення ми звернулися до широкого кола наших партнерів — від міжнародних проєктів та фінансових інституцій до громадських організацій і навіть деяких приватних консалтингових компаній по допомогу й підтримку в найманні зовнішніх експертів, виконанні певних видів робіт та консультуванні.

- Ці експерти працювали про-боно на першому етапі?

- Було по-різному. Одразу після створення Агентства експертну допомогу запропонувало багато дружніх організацій. У нас не було часу формувати поруч із собою окрему структуру, тому звернулися до всіх партнерів, аби винаймати експертів у межах чинних донорських проектів.

- Про яку кількість зовнішніх експертів йде мова?

- У різний час їх кількість сягала до 20 експертів. Це вузькопрофільні спеціалісти у сфері закупівель, управління проєктами, енергетики, а також проєктанти. Але треба розуміти, що такий формат залучення експертизи не є сталим, це радше швидка допомога.

Тому зараз ми рухаємось одночасно двома шляхами — створюємо окрему постійно діючу структуру зовнішньої допомоги і одночасно будуємо спроможну модель самого Агентства, працівники якого будуть здійснювати основну роботу і, відповідно нести відповідальність за реалізацію проектів.

- Тобто в Агентстві є окремий проєктний офіс?

- Наразі вся наша команда є єдиним проєктним офісом. Але ми плануємо також створення своєї групи управління проєктами на базі колишнього Дорінвесту, який уже змінив свій статут і найближчими місяцями розпочне реалізацію міжнародних проєктів за міжнародного фінансування.

- Яка кількість людей зараз в Агентстві?

- За штатним розкладом у центральному апараті має бути 190 працівників. Зараз орієнтовно працюють 150, але набір триває. З огляду на останні зміни в майбутньому державному бюджеті нам треба посилити міжнародний відділ, тому будемо звертатися до уряду стосовно призначення ще одного заступника та розширення управління міжнародних відносин.

Втім, Агентство — це не тільки центральний апарат. Наші служби працюють у всіх областях, і саме ці команди управляють проєктами на місцях. Це важлива особливість Агентства, адже ми працюємо пліч-о-пліч з місцевою владою та громадами, відчуваємо, що відбувається на місцях. Функція Агентства — створювати загальну рамку, правила та процедури реалізації проєктів, загальний контроль за виконанням спільних завдань, а в разі необхідності — максимальне занурення та допомога місцевим командам.

- Найближчим часом має запускатися проєкт Мінвідновлення «Інклюзивне відновлення за лідерства громад», метою якого є підтримка на місцях залучених експертів у відновленні та розвитку. Це паралельна історія чи ці команди працюватимуть як частина Служб відновлення?

- Ми працюємо в повній координації з міністерством і знаємо про цей проєкт. Його фінансує уряд Канади. Наскільки мені відомо, ці офіси мають насамперед допомагати органам місцевого самоврядування під час закупівель та реалізації проєктів, а також у роботі з міжнародними донорами. Служби відновлення керують проєктами. Віце-прем’єр Олександр Кубраков ще у перші тижні після його призначення ініціював створення Команд підтримки громад – команд експертів, які можуть бути профінансовані різними донорами, об’єднані ціллю підвищити спроможність громад.

- Тобто зараз ваші Служби виконують те, для чого будуть створені офіси підтримки реформ?

- Ні, не так. Ми не експерти, не радники й не помічники. Ми ті, хто бере на себе відповідальність із самого початку проєкту до його здавання в експлуатацію. В Агентства й наших Служб є законом визначені повноваження та функції замовника. І на відміну від органів місцевого самоврядування, ми наділені повноваженнями й маємо можливості втілювати такі проєкти в національному масштабі, а не лише в окремо взятому регіоні.

- Що показав аудит Укравтодору та Держінфпроєкту, який мав зайняти три місяці?

- Ми одночасно проходимо багато перевірок.

Аудит, про який ви говорите, ми ініціювали одразу після створення Агентства. І я вдячний Державній аудиторській службі України за цю роботу. Однак вона все ще триває. Наразі маю попередню інформацію, що в багатьох областях аудит не показав істотних порушень — маю надію, це не стане причиною зриву перевірок. Ми уважно стежимо за процесом, і в жодній зі Служб не зафіксували перешкоджань перевіркам. Чекаємо результатів перевірки найближчими тижнями.

Одночасно із цим завершується перевірка фінансово-господарської діяльності Служб відновлення в областях. Також завершується перевірка Рахункової палати України. Паралельно триває наш постійний внутрішній аудит щодо закупівельних процедур, кадрових призначень тощо.

 - Які практики, методики, що були в Укравтодорі, перенесено в діяльність Держагентства?

- Усі процеси реформування, започатковані в колишньому Укравтодорі, буде продовжено. Натомість буде зміщено пріоритети, оскільки в Агентства більше повноважень та функцій. Насамперед через те, що на відміну від Укравтодору Агентство повноцінно має реалізовувати проєкти у сфері цивільного будівництва. Це інші підходи, інші процедури, інша експертиза й зовсім інший ринок генпідрядників.

Чималу частину нашої роботи зараз займає співпраця з місцевими органами самоврядування. Є багато завдань, які постають саме з документальним забезпеченням проєктів відбудови на місцях. Це потребує змін в організаційній структурі управління місцевими командами.

Ми зараз багато працюємо з міжнародними коштами й передбачаємо, що таких проєктів буде ще більше. На додаток до міністерства та уряду серед наших стейкхолдерів посилилася роль місцевих громад та іноземних партнерів. Тож маємо втілювати інші процедури та бути максимально зрозумілими на всіх етапах реалізації проєктів.

- Що це означає?

- Насамперед це прозорість і відкритість щодо того, як проєкти структуруються для іноземних партнерів, якотрі не завжди розуміються на нашій бюрократії. Ми маємо рухатися до втілення міжнародних стандартів закупівель і побудови спроможності такі проєкти реалізовувати. Задля цього прийняли рішення створити посаду окремого заступника, котрий займається лише двома питаннями — закупівля та антикорупційні практики.

Методика проведення закупівель у цивільному будівництві буде уніфікованою для всіх Служб відновлення, в усіх регіонах. Її вже розроблено, Служби проінформовано. Для нас це нова сфера діяльності, але ми ретельно підготувались і всі методики узгоджені з ринком та експертами у сфері цивільного будівництва.

І ми вже бачимо, що є величезна проблема вкрай негативного ставлення ринку до державних замовників у сфері цивільного будівництва. Більшість компаній, що займаються будівництвом комерційної нерухомості та житла, не хоче брати участь у державних тендерах на будівництво.

-Чому саме не цікавляться державними проектами?

- Проблем три. Перша й найбільша — негативний досвід бізнес у попередні роки. Часто кваліфікаційні вимоги в тендерній документації прописують під обрані компанії, які є наближеними до керівництва замовників. Ми це чуємо від багатьох гравців ринку, і це не додає іміджу державним замовникам.

Друга проблема — непартнерські стосунки між замовником та генпідрядником під час виконання контрактів. Ми спілкуємось із багатьма учасниками ринку й постійно чуємо про те, що державні замовники недисципліновані, не відкриті й часто намагаються вичавити з підрядника те, чого не було в проєкті.

Третя проблема — «знайомство» з правоохоронними органами після підписання договору або завершення проекту.

Усі ці ризики є настільки високими, що навіть зараз, коли на ринку обмаль роботи, більшість приватних компаній намагається оминати державні тендери. Подивіться: по всій країні недобудови, комерційні компанії потерпають від низького ринку. Але на державні тендери з відбудови приходять один-два учасники. Водночас на тендерах, які оголошують міжнародні організації (або українські, але за підтримки міжнародних), учасників набагато більше.

Ми проаналізували ринок: 20-30 % українських будівельних компаній працюють із державними грошима. Маємо величезний потенціал, який не використовуємо тільки тому, що вимоги не уніфіковані, і тому, що є конфлікт інтересів, недосвідченість та нерозуміння процесу.

Обсягів державного замовлення на відбудову в нашій країні в тисячі разів більше, ніж спроможності тих компаній, які зараз беруть участь у державних тендерах. Це означає, що в якийсь момент може статися колапс. Якщо ми не відкриємо ринок, не зробимо правильні тендерні процедури, станеться ситуація, коли компанії, які зараз працюють у бюджетному секторі, не витягнуть відбудову. Я вже не кажу про те, що є величезна проблема з людьми, адже велика кількість фахівців пішли на фронт.

- Що пропонуєте?

- Треба змінювати бренд державного замовника у сфері цивільного будівництва. Найближчими роками держава стане найбільшим замовником у цьому секторі.

Ми не мали прикладу в цій царині, тому вирішили піти від потреб ринку. Наша команда весь час спілкується з представниками ринку, намагаючись з’ясувати проблеми та аналізуючи їхні відгуки. Особливу увагу приділяли так званим «заточкам» — це цілком законні, але часто абсурдні вимоги або критерії, виписані під окремі компанії,які не дають змоги брати участь у тендері іншим учасникам.

Є безліч зайвих вимог у тендерних документах. Починаючи від довідок, які можна купити на кожному розі (про що знає весь ринок), завершуючи специфічними вимогами до досвіду, які не стосуються реального досвіду, але прописані тільки для окремого тендеру. Є зовсім абсурдні вимоги: наприклад, надати специфікацію пилососа на тендері на декілька десятків мільйонів гривень.

Є також проблема зі строками проведення тендерів. Якщо в тебе тендер проходить тиждень на об’єкт, який коштує 300 мільйонів, то до нього може підготуватися лише компанія, яка бачила проєкт і умови раніше і вже підготувалась. Є також проблема з прихованими роботами, що часто закладаються у проєкти будівництва і про які знають лише обрані компанії. Вони знають, коли виходять на тендер, що можуть спуститися на оці обсяги прихованих робіт і виграти тендер абсолютно легально.

І, на жаль, тут Prozorro не може нам допомогти, оскілки помилки, свідомі чи несвідомі, допускаються на стадії підготовки тендерної документації.

Ми ретельно проаналізували всі нарікання генпідрядників і окремо дослідили практику Антимонопольного комітету. За результатами цього аналізу розроблено уніфіковані рекомендації для усіх наших Служб щодо різних обʼєктів різного класу наслідків. Одночасно почали проводити відкриті консультації з усіма учасниками ринку щодо цих критеріїв.

Перед кожним тендером ми збираємо ринок і відкрито повідомляємо про об’єкт відбудови, розповідаємо про наші рекомендації. Звісно, від моменту початку тендеру ми вже не можемо втручатися, але до його початку ми консультуємо всіх охочих щодо умов та правил. На деяких консультаціях них було до шестисот учасників.

Першою реакцією ринку був подив: приватні компанії були здивовані, що з ними взагалі спілкуються. Думаю, таку практику треба впроваджувати по всій країні. Головна мета — змінити ставлення ринку до державного замовника.

- Чи вдається?

- Наші вимоги до учасників тендерів та загальні правила відкриті. Ми щиро радіємо, коли до нас приходять компанії, які ніколи до цього не брали участь у державних тендерах.

Сумарні результати будуть пізніше, але вже зараз маємо завершені тендери з падінням ціни на 15–20 млн грн, ба навіть на 70 млн. Тобто на 7, 8, 10, 15 % від очікуваної вартості. Ці заощаджені державні кошти є ресурсом для відбудови.

Це змінює ставлення до державного замовника. Це означає, що можна буде зробити більш ефективні, якісні й комфортні будівлі та інфраструктуру.

І я дійсно тішусь тим, що компанії, котрі ніколи не брали участь у державних тендерах, величезні компанії, заходять і виграють. І я точно знаю: для них репутаційно і фінансово буде вигідно зробити роботу гідно.

- Хто допомагає уніфікувати тендерні вимоги?

- Найбільше нам допомагають консультанти від партнерів, наприклад, із ЄБРР, Базельського інституту, і наші внутрішні експерти, яких ми найняли. Окремо плідно працюємо з Міністерством економіки, фахівцями Антимонопольного комітету. Але головне — це наша команда, наші державні службовці, які цю роботу виконують і несуть величезну відповідальність.

Я впевнений: Агентство має бути і буде зразком та лідером у цьому процесі. І це не просто амбіція бути кращими, це насправді дуже прагматична історія.

У найближчі роки нашого українського бюджету забракне для відбудови країни. Це очевидно. Наразі почалися перші кроки у бік фінансування проєктів відбудови з боку іноземних партнерів. І ми вже бачимо, наскільки для них важливо бути зрозумілими і прозорими в управлінні цими ресурсами.

Експертизу можна винайняти, можна залучити людей, які будуть будувати. Але винайняти процедури, традиції, правила та бізнес-процеси, що дають змогу прозоро керувати грошима, неможливо. Це неможливо зробити за один день, це неможливо зробити якимись костилями. Це можна лише створювати на прикладі конкретних реалізованих проєктів, коли команда спільно проходить кожну ланку і вибудовує ці правила та традиції.

- Міжнародні тендери передбачають окреме замовлення проєкту, потім послуг компанії, яка буде супроводжувати проєкт, і лише потім замовлення будробіт. Держагентство передбачає ланку супроводження проєкту?

- Так, коли міжнародні гроші заходять у країну, міжнародні банки й інституції виділяють 1,5-2 % бюджету проєкту на супровід. Ви питали, які практики Укравтодору ми намагаємось наслідувати — це приклад. Мало хто фіксував на цьому увагу, але Укравтодор наймав для супроводу проєктів інженерів-консультантів.

Ми нещодавно зібрали найбільші компанії інженерів-консультантів, які працюють у країні, - Miyamoto International, Egis, Mott MacDonald, iC consulenten, CES тощо. І вже є декілька контрактів, які вони погодилися супроводжувати. До речі, проблеми є і в них. Насамперед через необхідність сертифікації інженерів технічного нагляду. Для іноземних компаній це не зовсім зрозуміла практика.

- Повернемося до тендерів. Агентство буде обирати компанію, що контролюватиме якість проєкту й нестиме відповідальність?

- Ужереалізуємо. Обов’язковий технічний нагляд за будівництвом передбачено законодавством України. У наших найбільших проєктах ми винаймаємо інженерів-консультантів, які супроводжують роботи від початку й до кінця - керують проєктом, організують процеси, консультують, приймають від нашого імені рішення, виконують інші рішення, передбачені договором. Приклад: водогін у Дніпропетровській області, який ми почали будувати одразу після підриву дамби Каховської ГЕС. На кожній із трьох ланок водогону працює окремий інженер-консультант, який несе відповідальність.

Додатково буде технічний аудит водогону. Компанію-аудитора обере й оплатить наш партнер - USAID. Гадаю, робити такі аудити треба. Насамперед для тих проєктів, які реалізуємо із залученням донорських компаній чи кредитних коштів.

- Винаймати окрему компанію керування проєктом перед тим, як замовляти будівництво, — це стала практика в Україні?

- Це передбачено законом. І ми вже робили це чимало разів — для енергетики, для інфраструктурних проєктів. Зокрема, коли будували Запорізький міст. Тому для нашої команди це не вперше.

- В Укравтодорі впроваджувалася практика тендерів «проєктуй — будуй». Чи продовжується вона?

- Модель «проєктуй — будуй» є у всьому світі. Це так звана «Жовта книга FIDIC», за якою працює багато країн. І це нормальна практика. Тут головним є питання контролю та звітності.

Ми зараз впроваджуємо додаткові інструменти контролю на етапі проєктування та будівництва. Тобто «проєктуй — будуй», дійсно, буде реалізовувати одна компанія: вона сама замовляє проєкт, він проходить експертизу і так далі. Ми залишаємо за собою право проводити рецензію на експертизу таких проєктів. У разі виникнення суперечності — це вже питання буде й до підрядника, і до проєктанта, і, звісно, до експерта, який підписав ту експертизу.

Ми вже почали цю практику.

- А на яких проєктах?

- Це проєкти з будівництва захисних укриттів різного ступеня для електричних підстанцій. На жаль, не можу розкривати всіх деталей, оскільки здебільшого інформація за проєктами є конфіденційною. Це один із найбільших і надважливих наших проєктів. У проєктів доволі стислі строки реалізації. І саме на них ми заздалегідь орієнтували підрядників, що в разі сумнівів робитимемо рецензію на всі експертизи, які будуть виходити вже під час реалізації проєкту.

- Якщо ми вже звернули на тему безпеки, одне із завдань Агентства стосуєтьсяспоруд цивільного захисту. Ви замовляєте розроблення типових проєктів укриттів?

- Насамперед є чинні ДБН — державні будівельні нормативи, вони стосуються об’єктів цивільного захисту. Ці нормативи доопрацювало й оприлюднило наше міністерство.

Звісно, ми плануємо проєктувати, зокрема, укриття для дитячих садочків та шкіл. Маю надію, що регіони також будуватимуть соціальну інфраструктуру та житло з повноцінними укриттями.

У серпні Мінвідновлення також оприлюднилло проєкти дизайну повторного використання для впровадження проєктів відновлення центрів надання адмінпослуг, закладів дошкільної та шкільної освіти, які обладнані підземними приміщеннями подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття. Розробка цих проєктів ведеться в рамках Програми з відновлення України (URP), рамкової позики від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ).

With the participation of CFI, Agence française de développement médias, as part of the Hub Bucharest / Residency Yak Vdoma Project