Через війну в Україні не діагностують до 30% випадків туберкульозу
Через війну в Україні не діагностують до 30% випадків захворювання на туберкульоз.
Як розповіла агентству "Інтерфакс-Україна" лікар-фтизіатр, експерт відділу управління та протидії туберкульозу Центру громадського здоров'я (ЦГЗ) Ольга Сакальська, захворюваність на туберкульоз у доковідний 2019 рік становила 60,1 випадку на 100 тис. населення. населення, тоді як уже 2020 року, з початком пандемії COVID-19, - лише 42,2 випадки на 100 тис. Водночас у 2021-2023 рр. відзначалося незначне зростання виявлення захворювання - з 44 випадків на 100 тис. населення 2021-го до 48,4 - 2023-го.
Сакальська також повідомила, що наразі контроль за поширенням туберкульозу на окупованих територіях України відсутній, однак на прифронтових територіях такий контроль здійснюється.
За оперативними даними регіональних фтизіопульмонологічних центрів, на окупованих територіях залишилося близько 400 українців, які хворіють на туберкульоз.
При цьому, за словами Сакальської, ЦГЗ продовжує підтримувати людей із туберкульозом, які були змушені покинути свої домівки у зв'язку з війною.
Крім того, експертка повідомила, що станом на початок 2024 року загальна кількість тимчасово переміщених осіб (ТПО), які страждають на туберкульоз, становила 513 осіб. 227 українців із туберкульозом перебувають за кордоном (у Польщі - 94, Німеччині - 70, Молдові - 26, Чехії - 24, Італії 13).
Для забезпечення супроводу лікування пацієнтів-ВПО, за словами Сакальської, ЦГЗ розробив і довів до регіонів відомості щодо зміцнення профілактики, виявлення та терапії випадків туберкульозу в умовах гуманітарної кризи, спричиненої збройною агресією РФ.
Крім того, за підтримки та координації європейських інституцій зроблено низку кроків для забезпечення безперервного лікування пацієнтів з туберкульозом за кордоном. Зокрема, організовано міжнародну платформу обміну даними для пацієнтів, у Польщі було проведено 100 курсів з лікування мігрантів з туберкульозом.
Крім того, МОЗ уклало угоду про співпрацю з Міжнародною міграційною організацією щодо підтримки мігрантів з туберкульозом. Угода, зокрема, стосується проведення медоглядів для біженців та переміщених осіб, які виїжджають за кордон або переміщуються на території України.
Сакальська зазначила, що наразі в Україні забезпечується безперервний доступ до діагностики та лікування туберкульозу завдяки ефективному менеджменту та проведенню вчасної закупівлі лікарських засобів і медвиробів у рамках співпраці з Глобальним фондом боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Насамперед на проблеми, пов'язані з контролем поширення туберкульозу в Україні, реагує Глобальний фонд. Проєкти протидії туберкульозу в країні також реалізують громадські організації "Програма оптимальних технологій в охороні здоров'я", "Лікарі без кордонів" та ін.
Як зазначила Сакальська, війна, як і будь-яка інша надзвичайна ситуація, сприяє виникненню та розповсюдженню інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу, й історичні факти це підтверджують.
Водночас, за її словами, з ухваленням закону про подолання туберкульозу в Україні ми перейшли від намірів до реальних дій.
"Профілактика туберкульозу та систематичний скринінг є перепустками, пріоритетними напрямами в подоланні туберкульозу, що зазначається і в Плані дії із боротьби з туберкульозом для Європейського регіону ВООЗ на 2023-2030 рр.", - наголосила експертка.
