Підписання документів щодо акваторії Азовського моря та Керченської протоки з Росією стало формальною поразкою України, хоча насправді концепцію "внутрішніх вод" ніколи не було реалізовано, а єдиним працюючим елементом була взаємна навігація в акваторії Азова, зазначають в українському МЗС.

Заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль та радник голови української дипломатії Тарас Качка пишуть у статті в тижневику "Дзеркало тижня. Україна" (ZN.UA), що всі інші суверенні права залишилися індивідуальними та реалізовуються кожною стороною у своїй частині Азова. І міжнародно-правовою базою для реалізації цих прав була саме Конвенція ООН з морського права, тобто "внутрішніх вод двох держав" і спільного суверенітету двох держав у акваторії Азовського моря як такого ніколи не було.

Як наголошують автори, Росія домоглася свого лише після відвертої погрози силою на Тузлі, й Україна підписала документи про те, що Азовське море та Керченська протока "історично є внутрішніми водами України та Російської Федерації" або "внутрішніми водами двох держав".

Автори статті додають, що в рамках роботи над делімітацією кордону сторони навіть визнали берегову лінію один одного і про порушення суверенних прав України, визначених Конвенцією ООН з морського права - від мису Киз-Аул до мису Хроні та в Керченській протоці від мису Хроні до кінцевої точки суходільної межі - в частині акваторії Азова, Київ заявляє у справі проти Москви.

У 2014 році Україна негайно висунула вимоги припинити порушення суверенних прав. "Оскільки ці спроби виявилися марними, Україна в 2016 році ініціювала судовий розгляд порушень морського права з боку РФ. З того часу було сформовано склад трибуналу, який розглядатиме справу і, головне, Україна подала свій Меморандум у справі, який містить усі правові докази та правові аргументи", - додають представники МЗС.

Як зазначають автори, в серпні цього року арбітри вирішили розділити процес на дві складових - юрисдикційну і по суті. Рішення щодо юрисдикції можна очікувати протягом 12-15 місяців. "Це найоптимальніший шлях до чіткості й однозначності в Азовському морі. Це те, чого Росія завжди уникала. Адже все, до чого вона прагнула, - це створити такий туманний стан, в якому мають перевагу лише політика та сила", - пишуть представники МЗС і зазначають: "Помиляється той, хто думає, що, денонсувавши угоду щодо Азова, ми легко та невимушено доб'ємося визнання належної нам акваторії з боку РФ".

Позбутися від усіх наявних між Україною та Росією договорів одним махом не вийде, пишуть автори. "Розвиток подій навколо Азова та вирішення подальшої долі Великого договору доводять, що поспішний розрив угод із Росією може, скоріше, створити проблеми, ніж припинити порушення суверенних прав України", - додають представники МЗС.

"Тому під час повідомлення Росії про непролонгацію договору ми ще раз наголосимо, що непролонгація не впливає на обов'язок усунути порушення договору, які виникли в період його застосування (1 квітня 1999 — 31 березня 2019 р.), на поточні судові та інші процеси мирного врегулювання суперечок і на обов'язок Росії дотримуватися інших норм і правил міжнародного права, зокрема інших чинних договорів між державами.

І тому ми знову запросимо Російську Федерацію дати свою згоду на розгляд усіх суперечок, які виникають із цього договору в Міжнародному суді ООН. Оскільки ми маємо постійно наголошувати: доки договори з РФ не дають можливості вирішувати справи в судовому порядку, вони справді не варті паперу, на якому надруковані", - роблять висновок представники МЗС.