Практично за рік президентства Володимира Зеленського в Україні поки що не відбулося глобальних проривів, але у нової влади і не було глобальних провалів, при цьому країна отримала певний імпульс для змін, вважають українські політологи.

"Якщо узагальнювати, то дива не сталося, але й катастрофи не сталося. Країна продовжує розвиватися, вона отримала імпульс для розвитку, дуже неоднозначний, але все-таки він був необхідний. Це був грандіозний експеримент, тому що вперше до влади в країні прийшла людина, яка ніколи не займалася політикою і не була в системі держуправління. Те, що відбулося, було реалізацією суспільних очікувань, такою народною мрією. Але, як виявилося, нове не завжди означає краще, нові обличчя не завжди виявилися кращими за своїх попередників, хоча оновлення і було необхідне", - сказав у коментарі агентству "Інтерфакс-Україна" голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

На його думку, помилки у кадровій політиці нової влади були неминучі, тому що мало хто з них мав політичний і адміністративний досвід, команда і парламентська, і урядова формувалися у великому поспіху. "Хоча не дуже вдалою, м'яко кажучи, була і кадрова політика всіх попередників Зеленського", - зазначив експерт.

Політолог зазначив, що Зеленський швидко сконцентрував владу в своїх руках, і можна вважати досягненням той факт, що цей рік президент, парламентська більшість і уряд загалом працювали в єдиній зв'язці, без конфліктів і протистоянь між собою, хоча і не без певних проблем.

Фесенко наголосив, що президенту вдалося розблокувати мирний процес із Донбасу, і з'явилося певне сподівання на мирне врегулювання конфлікту. "Прориву не сталося, але вдалося домогтися низки локальних успіхів: декількох обмінів утримуваних осіб, розведення військ у трьох точках. Той самий саміт "нормандської четвірки" у Парижі відбувся насамперед завдяки наполегливості Зеленського", - вважає він.

При цьому політолог звернув увагу, що Зеленський спробував низку базових системних проблем України вирішити шляхом швидких радикальних змін, "турборежиму", і локальні успіхи в цьому були, але в силу деякої слабкості нових управлінців і глибини проблем швидко вирішити їх не виходить.

"Буде потрібно набагато більше часу та сил. Тим більше, що з'явилися нові проблеми - пандемія коронавірусу, глобальна економічна криза, і тепер пріоритети змінюються. Якщо раніше президент хотів прискорити розвиток економіки, залучити інвестиції, то тепер завдання інше - мінімізувати наслідки економічної кризи", - вважає він.

Фесенко також зазначив, що за рік президентства було спростовано низку міфів навколо Зеленського, що він ухвалюватиме рішення в інтересах бізнесмена Ігоря Коломойського, що він готовий ухвалювати лише популярні рішення, і він не виявився "слабким" президентом. "Так, перший рік - це певна "учебка", він набрався досвіду, набив багато шишок, але він виявився досить рішучим, наполегливим і впертим у чомусь", - сказав експерт.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов також зазначив, що явних провалів у президента та його команди не було, але "і про великі успіхи теж говорити не доводиться".

"Очевидно, що і розраховувати на якийсь глобальний прорив не варто, оскільки обрання Зеленського мало лише один очевидний сенс, хоча багато, напевно, є і не очевидних, - це зупинити Порошенка. З цим завданням впорався масовий виборець. Що ми хочемо тепер від Зеленського, якщо ми йому і не ставили якихось масштабних серйозних завдань? Тому і закиди, які звучать сьогодні на адресу нової влади та президента, і такий скептичний настрій при оцінці його річної діяльності, - недоречні. Тому що перед ним ставилися перехідні завдання. Зупинити Порошенка, а потім думати, що робити далі. Ось і думаємо. Напевно, вже могли б додуматися, але тут дуже недоречно розпочалася пандемія", - вважає він.

На думку політолога, завдання Зеленського - не дуже "смикатися ні в одну, ні в іншу сторону, а знайти якусь рівновагу соціального, політичного та економічного розвитку країни".

"Щоб без перекосів ні в одну, ні в іншу сторону: ні в антизахідну, ні в прозахідну, ні в антиамериканську, ні в проамериканську. Ось цей баланс він якось намагається утримати, не надто захоплюючись різкими рухами. Що правильно. Якраз відсутність різких рухів, мені здається, основна поки що на цьому етапі перевага Зеленського, доки населення, суспільство, політики самі не вироблять більш-менш збалансований курс", - зазначив він.

Карасьов вважає, що у тій моделі, яка склалася в Україні в 90-ті роки минулого століття, Зеленський буде останнім президентом. "Тому що якраз його обережність і вміння не робити різких рухів говорить про те, що потрібно буде змінювати модель політичної системи, коли президент не має бути верховним правителем, а бути гарантом стабільності, символом країни і модератором рівноваги, враховуючи складність країни. А кермо правління поступово має передаватися на рівні місцевих органів влади, парламенту, Кабміну, партій, тобто влада має розосереджуватися", - зазначив він.

На думку експерта Українського інституту майбутнього Ігоря Попова, можна сказати, що це був "рік втрачених ілюзій, у кого вони були, а у кого ілюзій не було - вони і не зникли".

Він зазначив, що серед успішних моментів можна виділити, що президент зберіг комунікацію з населенням і свою харизму, і, незважаючи на втому, щодня готовий роз'яснювати громадянам кроки влади, і йому люди вірять.

Попов також вважає, що Зеленський нарешті знайшов "свого прем'єра", який, з одного боку, досвідчений менеджер, а з іншого боку, не претендує на конкуренцію в публічній політиці.

При цьому він наголосив, що не реалізовані обіцянки президента про "посадки навесні", є певна невизначеність з геополітичним вибором, відносини з олігархами поки що лише намагаються перезавантажити. "Більшість із важливих виборів для себе і для країни він ще не зробив", - вважає експерт.

Попов вважає, що Зеленський під час виборчої кампанії не до кінця усвідомлював всю складність викликів, із якими зіткнеться, але за цей рік він вже точно це все побачив.

"Тим більше він не міг передбачити "чорного лебедя" у вигляді епідемії та економічної кризи. Тому є об'єктивні обставини, але сподіватимемося, що на них не списуватимуться всі проблеми. Тому що є явно суб'єктивні проблеми, призначення не тих кадрів і ухвалення не тих рішень. І коли минув рік - уже не можна валити на попередників, потрібно відповідати за свої рішення", - зазначив він.