Конституцію можна і потрібно змінювати за вимогами часу, але це може відбуватися тільки в життєвих інтересах українського народу, а не в результаті примх або зловживань когось "нагорі", наголошує другий президент України Леонід Кучма (1994-2005) у статті газеті "Голос України".

"Так сталося, що Конституція стала справою усього мого довгого, десятилітнього президентства. Лише через кілька тижнів після свого першого обрання я ініціював процес, який завершився прийняттям "президентсько-парламентської" Конституції 1996 року. А за кілька тижнів до кінця своєї другої каденції я добився прийняття "парламентсько-президентської" політреформи, яку часто називають Конституцією 2004 року. Мабуть, ніщо інше не може так показово продемонструвати, який довгий шлях пройшла Україна за те десятиліття, яких глибоких змін зазнала, який стрімкий злет здійснила. Час підтвердив, що я боровся за історично правильний вибір: сьогодні Україна живе за нормами, прийнятими саме 8 грудня 2004-го", – йдеться в статті другого президента, опублікованій на сайті "Голосу України" в суботу.

Кучма наголошує, що Конституція щодня захищає суспільство і кожного громадянина, але бувають моменти, коли суспільство має захистити Конституцію.

"Чи означає це, що Конституція має бути недоторканною? Звичайно, як і будь-який складний організм, Конституція має розвиватися, вдосконалюватися. Конституцію можна і треба міняти за вимогами часу. Але відбуватися це може виключно у життєвих інтересах українського народу, а не в результаті примх чи зловживань когось "нагорі", - зазначає Кучма.

Другий президент згадує, що шлях ухвалення Конституції був довгий, і процес був важким з самого початку, оскільки парламент не був "занадто зацікавлений" в ухваленні нового Основного Закону.

"Причин було кілька, але серед найголовніших варто назвати те, що у сьогоднішній "декомунізованій" Україні вже прозвучить як історичний анахронізм: Верховна Рада була переважно лівою, найбільша фракція належала комуністам. А вони не просто не були зацікавленими у реформах та не зичили успіхів незалежній Україні — вони розраховували повернутися до влади, вони прагнули свого реваншу", – міркує у своїй статті Кучма.

Він також згадав про Конституційний договір, підписаний 8 червня 1995 року, який став проміжним рішенням до прийняття нової Конституції і першим конституційним документом незалежної України.

"26 червня 1996 року, перебуваючи з візитом у Польщі, я повідомив про те, що у разі остаточної відмови парламенту прийняти узгоджений ним же проект Конституції я винесу «початковий» її варіант, підготований Конституційною комісією, на всенародний референдум, за яким логічно відбувався розпуск парламенту... Коли 27 червня о 21-й годині був оприлюднений мій указ про референдум і депутати зрозуміли, що все це серйозно, вони терміново поновили сесійне засідання, яке почалося ще вранці, і вже не розходилися до ранку наступного дня. Почалася історична Конституційна ніч", – згадує Кучма.

Конституція України була остаточно ухвалена 28 червня 1996 року о 9:18, і, як зазначає другий президент України, він "ніколи не забуде яскраві моменти того ранку".

"Депутати, які стрибають у проходах, як діти, коли на табло з'являються цифри вирішального голосування. Пляшка шампанського, з якої розливають і "своїм", і "чужим", – пише він у своїй статті.

Так, Кучма наголосив, що Конституція України була для своєї історичної епохи "не просто хорошою – вона була дуже хорошою".

"Кажу так не тому, що своє завжди найкраще, адже навіть прискіплива Венеційська комісія Ради Європи визнала її однією з найдосконаліших Конституцій континенту. Але ж я не випадково написав "для своєї історичної доби". Тому що доба стрімко, просто на очах змінювалася", – наголосив він.

Фото Валерія Соловйова