Емфітевзис - це альтернатива довгострокового використання земельних ділянок фермерами та агрохолдингами. Вони й так роками користуються землями пайовиків й не завжди платять їм відповідну ціну. Таким чином стають земельними феодалами,- переконаний Геннадій Лапіцький, фермер із Володарки на Київщині. - Завдяки емфітевзису власники паїв матимуть можливість отримати за довгострокове використання їхньої землі  повноцінну оплату. Справа в тім, що умови договору емфітевзису мають прирівнюватись до ринкової вартості земельної ділянки.

• Чи вигідний емфітевзис фермерам і агрохолдингам?
• Для них емфітевзис - це не найкращий варіант користування землею.  Агробізнесу краще купівля землі, тоді це їхня власність і вони мають право володіння. Договір про емфітевзис менш формалізований ніж  передбачає укладання стандартного договору короткострокової оренди. Це, з одного боку зменшує обмеження для землекористувача, але й несе певні ризики з огляду на тривалість таких договорів. Статистики укладання довгострокових емфітевзисів у нас немає. Хоча термін стає все більш відомим і кількість таких договорів збільшується. На мою думку, краще дочекатись зняття мораторію. Але перед відкриттям земельного ринку необхідно не тільки підготувати законодавчу базу, а й забезпечити гідну оцінку  вартості землі.
• Яким чином це можна зробити на думку Геннадія Лапіцького?
• З цим завданням справився б Державний земельний банк. Він не тільки встановить ринкову вартість землі, а й захистить простих людей, власників паїв, від продажу за безцінок й шахрайств земельних бандитів. Державний земельний банк мав би скуповувати за високу ринкову ціну в людей їхні паї, якщо вони хочуть їх продати. А потім проводити землю тим, хто хоче її купити, але на земельному аукціоні. Відкрито. Тоді можна буде уникнути корупції й забезпечити рівний доступ до земельного ринку всіх агровиробників.
• Чому земельний банк досі не функціонує?
• Забезпечити роботу земельного банку зможе лише зняття мораторію та прийняття Закону України «Про ринок земель» або Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення”. Поки цього не станеться, земельний банк залишатиметься пустишкою без жодної можливості існування.
• Як забезпечити рівні можливості у придбанні землі між середнім агробізнесом, який веде Геннадій Лапіцький і великими агрохолдингами?
• Питання обсягів щодо обігу українських земель має бути визначено Законом про регулювання ринку земель. Які саме це мають бути відсотки – це не просте завдання. Вирішити його мають працівники центрального органу виконавчої влади  відповідальні за цю сферу, а також нормотворці і аграрний комітет Верховної ради.
• Чи варто іноземцям відкривати доступ до українського ринку землі і на яких умовах?
• Іноземні компанії та нерезиденти України  можуть обробляти такі землі на правах оренди. Завдяки цьому українська земля залишиться українською. Наприклад, я, Геннадій Лапіцький, фермер із Володарки, не можу купити землю в Польщі. Бо вони захищають свою країну і своїх людей. Якщо ми не хочемо, щоб нашу державу «купила» будь-яка економічно сильніша держава, ми не повинні дозволяти скуповувати наші землі іноземцям. Щоб наша земля не опинилася перед загрозою потрапити до рук земельних феодалів. Наша конституція говорить, що «земля – є наше національне багатство».  Тож ми маємо навчитись лише ефективно нею управляти і розпоряджатись,- переконаний Геннадій Лапіцький.

 

Геннадій Лапіцький, фермер, в обробітку якого паї людей у шести селах Володарського району. Господарює на своїй землі, де й народився і нині живе.

Побудував елеватор, який працює на альтернативній енергетиці. Створив

ТОВ «Сільгосптехніка Нова» із сучасним парком сільгосптехніки.

Взяв у свій парк на повне безкоштовне обслуговування всі шкільні автобуси Володарки.

Працювати почав одразу після закінчення школи. Пройшов шлях від підсобника на будівництві до заступника директора Усть-Кутської нафтобази в Іркутській області. Закінчив індустріальний інститут.

Повернувся на Україну у 1987 році. З того часу працював на різних посадах у Володарці.

У 2000 році працював заступником начальника транспортного управління Державного Управління Справами.

Згодом зайнявся агробізнесом. Створив майже 50 робочих місць, оновив об'єкти місцевої інфраструктури.

Мають з дружиною, двох дітей і онуку.