15:45 18.01.2021

"Дотиснути" Микитася: посібник від правоохоронців

7 хв читати
"Дотиснути" Микитася: посібник від правоохоронців

Автор - Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm 

 

 

Історія, де немає героїв.

Я – адвокат в одній зі справ щодо Максима Микитася. В тій, що більше схожа на голлівудський блокбастер з викраденнями, погрозами, великими грошима, "війною"  спецслужб та правоохоронних органів. Але…"завдячуючи" методам роботи окремих представників правоохоронної системи, реальність виявилася набагато прозаїчнішою за сценарій, "роздутий" у ЗМІ. Банальні прийоми, психологічний тиск, фальсифікація доказів. Та про все по черзі.

У цьому тексті я жодним чином не торкатимуся політичної складової, що можливо є підґрунтям підозр та обвинувачень щодо мого клієнта. Так само у цьому тексті ви не знайдете жодних ярликів на кшталт "святий"-"грішник". Ми ж знаємо, що у цій історії таких бути не може. Але є речі, які явно виходять за межі закону. І ці речі відбуваються з "легкої руки" правоохоронної системи.

Коротко про суть справи

На початку грудня 2020 року група осіб начебто викрала співробітника юридичної компанії, що надавала правничу допомогу моєму клієнту. Зловмисники начебто виманили цього юриста під приводом зустрічі, після "викрадення" вимагали у нього повернення боргу і змусили написати розписку на  800 тис дол на користь Максима Микитася. Згодом у потерпілого відібрали два мобільних телефони, гроші та технічний паспорт на автомобіль. За півтори години до Нового року, а саме 31.12.2020 о 22.30 Шевченківський районний суд Києва обрав для Микитася запобіжний захід – тримання під вартою без можливості внесення застави.

Кого ув’язнювати, а кого – ні?

Зі злочином, у якому підозрюють Максима Микитася, я вже неодноразово стикався у своїй  адвокатській практиці. Так, дії декількох моїх клієнтів правоохоронні органи кваліфікували як організацію вчинення злочину, націленого на позбавлення волі людини, вимагання і розбій. Щоразу основним аргументом у такого роду справах була відсутність належних доказів у правоохоронців. Так, наприклад, один з моїх клієнтів – працівник правоохоронного органу підозрювався в організації злочину – вимагання. Слідство наполягало на тому, що мій клієнт надав "виконавцям" інформацію про об’єкт, у якого слід вимагати кошти і керував їхніми діями, а тому був організатором. Основним доказом слідства, що особа є організатором, були слова свідка,  залученого до конфіденційного співробітництва.  Під час розслідування цього кримінального провадження не було здобуто жодного належного доказу організації особою вимагання. Іншого клієнта нашої  фірми також підозрювали у викрадені осіб для того, щоб надалі вимагати в них кошти в статусі організатора. У подальшому було з’ясовано, що клієнт не  організовував інкримінований злочин та не мав  відношення до виконавців цього злочину. Річ у тім, що виконавці злочину, колись  спілкуючись між собою, назвали  прізвище мого клієнта. Це, власне, і стало доказом сторони обвинувачення.

Простими словами, у наших реаліях розпочати процедуру притягнення до відповідальності можна щодо будь-якої особи, яка чимось вас не влаштовує. І при цьому навіть не потрібно мати вагомих підстав.

Наша стратегія захисту Максима Микитася на першому етапі, а саме – пом’якшенні запобіжного заходу – ґрунтується на двох основних тезах.

Перша. Відсутність доказів того, що наш клієнт був організатором, здійснював фінансування чи приховував злочин (відповідно до ст.27 ККУ). У смс-листуванні, яке правоохоронні органи представили як доказ, і достовірність та справжність якого також потрібно було б довести, немає і слова  про те, що Микитась наказує викрасти людину і вимагати з неї кошти.

Друга. Випливає з першого. Враховуючи вищезазначене, кваліфікація злочину, яку інкримінують Микитасю, явно завищена.

Перед тим, як перейти до найжорсткішої та найцікавішої частини цієї історії, хочу зазначити, що перед засіданням з обрання запобіжного заходу Микитасю у Шевченківському районному суді м. Києва, я спеціально проаналізував практику цього суду у подібного роду справах. І, чесно кажучи, готувався до куди більш позитивних сценаріїв для клієнта, адже в аналогічних ситуаціях слідчі судді Шевченківського райсуду часто застосовували менш тяжкий запобіжний захід, наприклад, нічний домашній арешт. Мої очікування на неупереджений суд навряд чи мали шанс  справдитися – незважаючи на час на годиннику, який нестримно наближував нас до новорічного вітання президента, клієнт ще не був "дотиснутий" психологічно.

Психологія неволі

Не буду приховувати, ставлення до мого підзахисного може бути різним. Але сумніваюся, що хтось всерйоз вважає його соціально небезпечним елементом, якого потрібно ізолювати від суспільства.  Він – невиїзний,  він виконує покладені на нього зобов’язання. Чому йому навіть не надають можливість обрати між ув’язненням та внесенням застави? Слідству вочевидь потрібно щось  таке, що психологічно стабільна та впевнена у своїх діях людина не може надати. Тому у хід йдуть "класичні" прийоми психологічного тиску.

"Святковий полон"

Уявіть особу, яка має міцні родинні зв’язки, двох неповнолітніх дітей,  комфортне життя. Але  раптом людину усього цього позбавляють. Прямо у новорічну ніч під пильним наглядом ЗМІ надягають кайданки та закривають в камері.

Зрозуміло, що психологічно людині дуже важко переживати такий період. Це додатково дає негативних емоцій, якоїсь злості, можливо навіть і розгубленість. І у разі, якщо особа, до якої застосовано запобіжний захід, є психологічно нестійкою чи морально  слабкою, то дуже  висока ймовірність того, що саме під тиском всіх цих обставин вона погодиться надати необхідні слідству покази щодо подій, яких насправді не було.

Місце ув’язнення: під наглядом "Старшого Брата"

Дуже часто  у подібних випадках до нашої, осіб утримують не в Київському слідчому ізоляторі, а в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Заради справедливості зазначу, що умови в ІТТ є кращими за СІЗО: чистіші та охайніші камери, як правило, не більше  одного сусіда по камері. Але до осіб, доставлених в ІТТ, а не у СІЗО дуже часто застосовується таке поняття як "ВКР" – внутрішня камерна розробка. Так, особа постійно перебуває під відеонаглядом, кожне її слово фіксується. Щодо спілкування з адвокатом, то про конфіденційність тут також не може йти і мови. У кімнатах, де відбуваються побачення,  відеокамери можна побачити неозброєним оком, а якщо бути уважнішим, то можна помітити і такі засоби фіксації, які на перший погляд не видно.

Проведення негласних слідчих розшукових дій в місцях позбавлення волі проводять з метою як отримання доказів  чи отримання зразків голосу, так і з метою дискредитації та шантажу особи.Якщо проаналізувати всі обставини та нюанси, то з великою долею вірогідності можна стверджувати те, що подібні заходи застосовуються і щодо мого клієнта. Скоріш за все,  саме через все вищенаведене його і було поміщено в ІТТ. 

Окрім цього, в ізоляторі тимчасового тримання  людина не має жодної (навіть теоретичної) можливості мати засоби  спілкування із рідними та близькими. Не відкрию таємниці, якщо скажу, що на відміну від ІТТ,  у київському СІЗО  люди майже безперешкодно спілкуються телефонами та хоча б якось взаємодіють із зовнішнім світом.

Неможливість побачити рідних

Питання про надання дозволу на відвідування ув’язненого родича вирішує слідчий на власний суб’єктивний розсуд. Якщо слідчий вирішив не допускати дружину, хоча така особа має право щонайменше на два побачення на місяць, то це також можна розцінювати як психологічний тиск. Річ у тім, що після довгої розлуки, коли ув’язнений побачить найближчу для себе людину, він може допустити безконтрольні зайві емоції та слова. Тому слідчі часто зловживають своїм правом допускати чи не допускати родичів на побачення.

Зазначу, що до сих пір дружина Максима Микитася так і не змогла відвідати свого чоловіка в ІТТ.

Жорстока логістика

Ще один метод тиску, який може зіграти не останню роль для того, аби "зламати" людину, - це доставка людини з ізолятора до суду.

Так, людина може бути навіть не попереджена, що на завтра приходить замовлення на її конвоювання до судового засідання або до слідчого. З самого ранку в день, коли має відбутися засідання, людину і ще пару десятків інших осіб зганяють в бокс в приміщенні СІЗО, після цього розподіляють – хто в якому автозаку їде  до суду. Причому, у когось засідання призначено на 10.00, у когось – на 16.00, але подорожувати вони будуть разом весь день.

А тепер уявіть маленький бокс, у якому поміщено десятки осіб. Всі ці особи різні: бізнесмен, який, прикладом, обвинувачується в економічному злочині, буде подорожувати з серійним вбивцею.  Вже це доставляє неабиякий психологічний дискомфорт. І це не все: прикладом, 20 з цих 30 осіб, яких конвоюють, запалили. А це літо і температура повітря +30, або зима з морозами до -20, а ззовні - безмежні київські затори. Після декількох годин такого "вояжу" людина готова багато на що…

Старе добре затягування процесу

Це класика, коли прокурори просто не відвідують судові засідання, через що справа затягується на довгий час. У справі Микитася призначено 12 прокурорів. На засідання в апеляційний суд 11.01 не з’явився жоден з них, через що апеляційна скарга сторони захисту не була розглянута. Ми з’ясовуємо, чому вони не прийшли у засідання, але всі підстави для того, щоб розглянути справу були: усі сторони були проінформовані, матеріали справи були, підозрюваний був доставлений до суду.

P.S.

Наша мета – змінити запобіжний захід клієнту на будь-який інший і нехай слідство доводить його винуватість без маніпуляцій та зловживань. Нам є, чим апелювати.

Загрузка...

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

Завантаження...
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА