Сьогодні час мужніх героїв, які ціною власного життя боронять Україну і віддано виборюють вільне майбутнє. З початку війни перед багатьма українцями стало питання: "Їхати закордон та просити прихистку? Чи ставати самому в позицію захисника і допомагати в своїй країні так, як можеш саме ти?".

Cпільнота небайдужих людей Переяславщини в Київській області об‘єднались у прагненні допомогти українцям, що були вимушені покинути власні домівки, жити і далі розвиватися у своїй країні.

З перших днів березня 2022р., п’ять волонтерів почали допомагати у безкоштовному розміщенні та повному забезпеченні всім необхідним людей переселенців. Більше ніж 500 тимчасово переміщених осіб із регіонів, де йдуть або йшли активні бої з російськими окупантами, отримали прихисток.

Власними силами було розконсервовано приміщення на базі дитячого табору, проведений необхідний ремонт після тривалої консервації, підготовлені умови для проживання біженців, організована школа та дитячий садочок, медичний пункт, прихисток для тварин. Люди забезпечені повноцінним безкоштовним харчуванням та лікуванням.

Діяльність волонтерів набувала все більших масштабів та мотивувала людей і бізнес долучатися до цієї місії. І тому було прийнято рішення зареєструвати благодійний фонд "Переяслав", що дозволяє повноцінно звітувати перед законом та суспільством і надає можливість долучитися кожного до допомоги.

Керівник благодійного фонду "Переяслав" Павло Шкира розповів, чому вирішив займатися проблемами ВПО.

"Це і є наш фронт - фронт роботи для людей! В Україні два фронти - передова та тил, де країна відновлюється, бере сили та ростить дітей. Обидва фронти дієві тільки тоді, коли працюють віддано, в тандемі, їхні результати спільні, і труднощі також.  Неможливо бити ворога, знаючи, що твої близькі в біді, або люди мільйонами покидають країну.

Наша мета - зберегти людей, зберегти фізично, надавши їм прихисток, допомогу та, сховавши від біди, можливо, найстрашнішої біди, яку може бачити людина, надати потрібний час на відновлення, спокійне життя. Мета - показати прикладом, що вони важливі, що Даші із Лиману буде радий Валерій із Борщева, і в Дашиної сім’ї завтра буде щасливий день в Україні, так, поки що не в її Лимані, а в Переяславі, але в Україні, що буде і сніданок, і школа, і ролики для малечі, і мультфільми, і спокійний сон. Ми самі біженці, дехто вже двічі, дехто із Ірпеня, дехто Донеччини, декому це надто важливо, і він глибоко перейнявся ситуацією, але всі ми втратили звичний спосіб життя, який налаштовували з народження. Для всіх нас без винятку це - справа життя і ми хотіли дати цим людям, цим дітям відчуття безпеки і якоїсь "нормальності".

Наша команда – це звичайні українці. Це Павло, управлінець у сфері будівництва, що лишив свою справу, і має у фокусі лише допомогу людям у відновленні їхнього життя та домівок.

Це Анастасія, бортпровідниця,  що знає тепер відповідь на будь-яке питання наших ВПО та влаштує затишок для кожної тваринки,  а віднедавна ще й хрещена мама найменшого 6-місячного жителя табору. Це Ілля, професійний педагог - допомагає цілодобово родинам, виявляє їх потреби та скеровує допомогу. Це Валерій, промисловий альпініст, та Руслан, що 24\7 лікує тварин, та вирішує безліч адміністративних питань. Це кухарі, вихователі, слюсарі, медики, фотографи, маркетологи, студенти, спортсмени, співаки, менеджери, бізнесмени, ІТшники,  які відкрили в собі нові здібності – працювати нон-стоп, щоб бути корисним для таких же звичайних наших українців.

Руйнування інфраструктури знищує робочі місця, що штовхає людей шукати кращої долі за кордоном, або у великих містах. Щось подібне ми переживали на початку незалежності України, коли заробити можна було лише в Києві чи містах мільйонниках, ми ж прагнемо розвивати маленькі міста, перебудувати концентрацію.

Від початку війни Переяславщина прийняла більше 5000 українців, тільки наш прихисток зустрів більше 500 осіб, до яких ввійшла вразлива категорія - дитячі будинки сімейного типу, багатодітні сім’ї, мами з дітьми, які можуть перебувати у прихистку стільки, скільки потрібно для нового старту. Це люди із найбільш постраждалих куточків нашої країни - Краматорськ, Харків, Ірпінь, Буча, Ізюм, Костянтинівка, Запоріжжя, Маріуполь, Херсон та багато інших. За даними внутрішніх опитувань, більшість серед  них і досі не розуміють як жити далі, як почати працювати, де і ким, як виховувати своїх дітей та на що розраховувати.

Вважаю, що така наша ініціатива береже родини від виїзду закордон і допомагає зберегти нашу націю сильних, щирих та талановитих людей. Наша допомога не тільки екстрена, вона стратегічна. Ми супроводжуємо підопічних прихистку в організації роботи, навчання, стажувань, надаємо можливості для повної адаптації і хочемо втілювати мрії про нове житло.

Ми розуміємо, що прихисток - це лише тимчасове вирішення проблем, стратегічно це має бути капітальне будівництво. Але холодно вже сьогодні, руйнування рашистами домівок продовжується. Вирішення бачимо у відновленні житлового фонду, яким не користуються, більшість таких осель мають доступ до води та опалення. Так, багато вже надали своє житло, але потенціал є, і великий, а підготовчий період відносно короткий. Нині ми працюємо над формуванням бази таких будиночків, які плануємо відновити достатньо для проживання і запрошуємо волонтерських рух, що має схожу місію долучатися до проєкту. Ми зобов’язані якнайшвидше цю енергію руйнування перетворити на відродження, не чекаючи девелоперів що очікують на відновлення будівельного ринку та нових інвестицій.