Мистецтво, художнє сприйняття і людяність у час війни представили одеські художники у Києві
Виставка "Мови війни / War Languages" відбувається в рамках співпраці двох українських музеїв - Музею Ханенків та Одеського художнього музею.
Організатори виставки назвали її прикладом солідарності музейників. Адже обидва міста і їхні провідні мистецькі збірні переживають обстріли та постійну загрозу бути розбитими. Але бажання працювати і доводити сталість діяльності перемагають усі перестороги.
Учасники виставки "Мови війни"
"Увага до унікальності кожної окремої інституції, опіка, підсвічування один одного дасть нам можливість пізнати і свої інституції глибше, підтримати один одного і в цьому діалозі створити нові висловлювання. Так ми домовилися про обмін проєктами і почали зі виставки в Ханенках за кураторства команди Одеського музею" - розповіла директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова.
На виставці у Києві представлені роботи Євгена Баля, Васі Дмитрика та Миколи Лукіна, що являються рефлексіями на тему "мови війни".
Кирило Ліпатов, куратор виставки "War Languages" у Музеї Ханенків, завідувач наукового відділу Одеського художнього музею поділився під час великої екскурсії по експозиції у музеї Ханенків своїми спостереженнями про те, що за час війни музеї перестали відігравати звичну роль зберігання, а стали провідниками сучасного, актуального мистецтва.
За його словами, парадокс, але останні два роки сучасне мистецтво переживає підйом. І роботи одеських авторів, які представили у Києві - свідоцтво того, як художники перетворюють свої переживання війни у процесі війни.
У цьому плані роботи Миколи Лукіна, українського художника, живописець, графік, автор об’єктів та інсталяцій, викладача Одеського художнього коледжу імені М.Б.Грекова є поєднанням двох світів, двох концепцій, які мають великий розрив у часі - у століття, але поєднані важливою складовою - людяністю, яка тримає кожну душу у воєнний час.
Микола Лукін, художник, графік, викладач Одеського художнього коледжу ім. І.Б. Геркова
"Стерті обличчя" - серія портретів військових, які переживали реконструкцію обличчя після важких поранень під час Першої Світової війни. В експозиції вони делікатно закриті чорними фіранками. Відвідувачі їх привідкривають й тут видно увесь спектр переживань - співчуття, болю за іншу людину, аналогій із тим, що відбувається з воїнами під час нинішньої російсько-української війни.
Експозиція "Стерті обличчя"
Микола Лукін розповів, що він випадково натрапив на світлини воїнів Першої Світової у різних джерелах, але в його свідомості вони об’єднані.
Друга концепція "Підземні води". Це серія сновидінь у час війни, які переживаємо ми всі, маючи стреси та щоденні травми від обстрілів, звісток про смерті та злочини російської армії. "Підземні води - це те, що точить будівлі й цілі міста, непомітно і тихо, але процес невідворотній і він триває", - розповів Микола Лукін про назву та ідею концепції.
20 та 21 століття у двох концепціях графічних робіт Миколи Лукіна емоційно сильні і їх образи не полишають відвідувачів виставки тривалий час після її відвідування. Вони змінюють погляд на оточуючих – адже всі українці сьогодні так чи інакше є травмованими війною, яка триває.
Виставка "Мови війни" працює з 10:30 до17:30 до 26 листопада, за адресою: вулиця Терещенківська, 15/17.
