У четвер, 9 листопада о 12:00 у пресцентрі інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" відбулась пресконференція на тему "Розвиток грального бізнесу в Україні: проблеми і тенденції".

У заході взяли участь представники найбільшої профільної асоціації легальних організаторів українського ринку азартних ігор – Громадської спілки "Всеукраїнська рада гемблінгу" (Ukrainian Gambling Council, далі – UGC): голова UGC – Антон Кучухідзе; координатор UGC із розвитку наземних гральних закладів – Сергій Іваненко; заступник голови UGC з юридичних питань – Михайло Коваль.

Головними темами виступів стали підсумки роботи ринку азартних ігор в України впродовж другого року повномасштабного вторгнення російських військ в Україну та основні загрози його існуванню з боку, насамперед, вітчизняних можновладців.

За 10 місяців 2023 року, за інформацією Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), завдяки сплатам за ліцензії, які надійшли від легальних організаторів гемблінгу, державна скарбниця поповнилась на 1,52 млрд грн. З огляду на те, що річні видатки на діяльність КРАІЛ визначено в розмірі 86,8 млн грн, то за співвідношенням доходів та видатків Комісія є найефективнішим державним регуляторним органом (станом на 1 листопада доходи держбюджету в 17,6 більше, ніж видатки на адміністрування КРАІЛ).

Проте зазначені позитиви ризикують незабаром зійти нанівець через діяльність лотерейних лобі, спрямовану проти легальної сфери гемблінгу, та ігнорування проблеми зростання рівня поширення тіньового грального бізнесу насамперед в онлайн-сегменті.

Третій рік поспіль парламент відкладає ухвалення питання щодо впорядкування фіскального законодавства. Через це сьогодні в оподаткуванні грального бізнесу використовуються норми Бюджетного Кодексу в редакції 2016 року, які не відповідають положенням Закону №768-IX "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", який парламент ухвалив 14 липня 2020 року.

Замість вирішення поточних проблем, лотерейні лобі через парламент намагаються відкинути розвиток легального ринку азартних ігор до того стану, який існував у часи його заборони. Тобто, коли попри чинні законодавчі норми, які не дозволяли працювати організаторам гемблінгу, нелегальний гральний бізнес продовжував спокійно та майже безперешкодно функціонувати в сірій зоні як різновид лотерей.

Саме така загроза є зараз, завдяки черговому законопроєкту №10101 за авторства Данила Гетьманцева, яким не лише передбачено встановлення строків видачі ліцензій лотерейним компаніям на 10 років (для гемблінгових компаній – поновлення ліцензії щорічно), а й фактично дозволяється лотерейникам проводити букмекерську діяльність (лотереї тото), організовувати діяльність залів гральних автоматів (без обмеження кількості й прив’язки до готелів) та онлайн-казино (без обмеження кількості сайтів-розповсюджувачів).

Якщо цей законопроєкт буде ухвалено, то лотерейники зможуть проводити паралельно чотири види діяльності (організація лотерей, онлайн-казино, залів граних автоматів, букмекерська діяльність), але сплачувати будуть лише за один – організацію лотерей. Коштує така ліцензія (18,76 млн грн на рік) майже в 6 разів менше, ніж, наприклад, букмекерська ліцензія (120,6 млн грн на рік). Окрім того, діяльність лотерей не підпадає під низку обмежень щодо реклами, потреби впровадження відповідальної гри, обов’язкового попередження лудоманії та ідентифікації віку гравців тощо. Внаслідок чого державний бюджет зазнає мільярдних втрат через зменшення доходів від податків та сплати за ліцензії, а ризики для гравців – збільшаться.

Досить дивно, що в парламенті народжуються подібні законопроєкти на користь лотерей. Вочевидь, це є наслідком наявності у ВРУ лотерейного лобі, яке намагається скористатися ситуацією, коли увага вищого керівництва країни та суспільства прикута до вирішення проблем, що виникли через війну з росією. Подібні дії лотерейного лобі спрямовані на те, щоб поховати одну з найуспішніших реформ щодо детінізації економіки.

Водночас залишаються поза увагою народних депутатів низка термінологічних неузгодженостей в гемблінговому законодавстві, що призводить до постійних проблем із обрахуванням рівня оподаткування як доходів компаній-організаторів, так виграшів гравців. Наразі залишається чинним старе податкове законодавство, яке містить абсолютно безграмотне визначення валового ігрового доходу (Gross gaming revenue – GGR) як всієї загальної виручки компанії. Тоді як в реальності GGR – це різниця між отриманими та виданими грошима від організаторів азартних ігор, а не весь дохід. Чи, наприклад, оподаткування всього виграшу гравця включно із сумою повернутих ставок. Це призводить до того, що споживач послуг легального гемблінгу, отримавши замість виграних коштів лише частину, наступного разу йде до нелегалів, сподіваючись на кращий варіант.

Вирішити проблему використання застарілих та неадекватних термінів, а також впорядкувати фіскальне законодавство та привести у відповідність норми Бюджетного Кодексу до положень ЗУ "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" має законопроєкт №2713-д, що після ухвалення в першому читання майже два роки не може з’явитися у сесійній залі парламенту.

Невпорядкованість податкового законодавства є однією з головних причин, чому досі немає суттєвих іноземних інвестицій у легальний український гральний бізнес. Адже за таких умов ведення бізнесу інвестори не можуть спрогнозувати час повернення інвестицій. Також вони край негативно ставляться до регулярних "маски-шоу", які влаштовують правоохоронці в офісах легальних організаторів гемблінгу.