Як в Україні намагаються змінити підхід до безпеки гуманітарних працівників?
Працюючи під обстрілами, українські гуманітарні організації вже понад рік розробляють стандарти безпеки для персоналу. Тепер, з підтримкою держави та міжнародних партнерів, ця робота перетворюється на системну державну політику.
У вересні 2025 року Україна приєдналася до понад 100 країн, підписавши на 80-й Асамблеї ООН Декларацію про захист гуманітарного персоналу. Цей крок став логічним продовженням масштабної роботи, яку українське громадянське суспільство розпочало ще більше року тому, об’єднавшись з міжнародними партнерами навколо ініціативи Duty of Care (Обов’язок турботи).
Статистика, що змушує діяти
Рішення пролунало на тлі рекордно трагічної статистики: лише у 2024 році в світі загинули понад 380 гуманітарних працівників. В Україні ж, з початку повномасштабної війни, загинуло понад сто працівників гуманітарних організацій – як національних, так і міжнародних.
За даними INSO (International NGO Safety Organisation), лише за останній рік в Україні сталося понад 160 інцидентів із залученням гуманітарних працівників: поранено щонайменше 58 осіб, 9 загинули. І це лише офіційна статистика, що не враховує всіх випадків.
Від ініціативи «знизу» до державної політики
Декларація про захист гуманітарного персоналу передбачає чотири ключові напрями: дотримання міжнародного гуманітарного права, гарантування доступу до допомоги, посилення захисту персоналу та невідворотність відповідальності за напади.

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
"МЗС готове працювати над реалізацією цих принципів у межах своєї компетенції, – заявила радниця Міністерства закордонних справ Маріанна Гребенюк під час дискусії в Інтерфакс-Україна. – Крім того, що ми підписали Декларацію, для системної роботи над цими питаннями створено Платформу з прогресивного розвитку міжнародного гуманітарного права, що об'єднує три кластери - людський, екологічний та інституційний, і ми запрошуємо представників громадянського суспільства долучитися до цієї роботи".
Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Ініціатива з розробки мінімального пакету Duty of Care стала відповіддю на критичну потребу в захисті тих, хто щодня ризикує, надаючи допомогу. Як зазначив Йозеф Ланг, заступник директора INSO, ключовим завданням є подолання інформаційної та ресурсної ізоляції. "Наш обов'язок – гарантувати, що механізми захисту не залишаються привілеєм великих міжнародних структур, а стають доступними для місцевих організацій, які найчастіше працюють на передовій. Саме вони повинні мати реальну можливість користуватися всіма наявними інструментами для забезпечення власної безпеки", – підкреслив він.

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Цю думку підтримує і Йохім Клейманн, керівник програм Nonviolent Peaceforce в Україні: "Коли ми почали працювати тут, побачили, що місцеві організації від початку війни включилися у допомогу громадам, практично не оцінюючи ризики для себе. Це нетипово для багатьох міжнародних НУО. Наша спільна з Альянсом конференція в Одесі минулого місяца саме була спрямована на те, щоб донести ці інструменти до тих, хто найбільше в них потребує".
Практичний результат: що таке мінімальний пакет Duty of Care?
Після року спільних зусиль посольства Швейцарії в Україні, Альянсу українських організацій громадянського суспільства та Платформи гуманітарних НУО в Україні було розроблено базовий пакет Duty of Care, який включає:
- Страхування життя та здоров'я.
- Психосоціальну підтримку.
- Індивідуальні аптечки
- Засоби індивідуального захисту (бронежилети, каски).
- Базові тренінги з безпеки.

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Як зазначив Олег Масик, координатор програм гуманітарної допомоги в Швейцарському агентстві з розвитку та співробітництва, завдання донорів — інтегрувати ці витрати в бюджети проектів. «Ми нагадуємо донорам: захищати тих, хто захищає інших, – критично важливо. І це треба закладати у бюджети проєктів. Завдяки спільній адвокації ми вже бачимо, як інші донори починають наслідувати цей підхід".
Людський вимір: чому це важливо?

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Головною цінністю ініціативи є турбота про людей. Анна Холодницька, керівниця напрямку HR в БФ "Карітас України", наголошує: "Найважливіше – зберегти внутрішній ресурс людей. Гуманітарні працівники хочуть служити тим, хто потребує допомоги найбільше, але вони теж живуть у війні. Наш обов’язок – створити для них можливості й простір підтримки. Бо серце гуманітарної відповіді – це люди, і ми маємо їх берегти".
Наступні кроки: від добровільного стандарту до законодавчої норми

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Незважаючи на прогрес, системні бар'єри залишаються. Найбільш вразливими, як і раніше, є малі локальні організації. Війна вимагає ширших і дорожчих рішень: броньованого транспорту, сучасних засобів індивідуального захисту. Міла Леонова, директорка Альянсу УКР ОГС, акцентувала на тому, що ця робота почалася саме з ініціативи "знизу" і підкреслила унікальність українського досвіду:
"Для нас Обов'язок турботи — це, перш за все, унікальний досвід, яким Україна вже сьогодні може ділитися зі світом. Ми розпочинали цю ініціативу як органічний, низовий рух — без зовнішніх наказів, керуючись лише внутрішньою потребою піклуватися про тих, хто рятує інших. Саме в цьому — ключова цінність: коли добровільна солідарність та практичний досвід переростають у системний стандарт, що закріплюється і в нормативних документах, і в свідомості кожного".

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Проте робота на державному рівні вже почалася. Олена Волкова, керівниця напрямку GR Альянсу УКР ОГС, зазначає: "Робота над цим ведеться. Зокрема, в українському законодавстві цього року з'явилися визначення, що таке гуманітарні організації й гуманітарне реагування. Це важливо, бо донині українське законодавство не містило таких понять. Після спільної роботи з Альянсом нам вдалося наблизити українські норми до міжнародних"

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Як підсумував Юрій Гончаров, радник з адвокаційних питань БФ "Рокада": "Duty of Care має бути не "бажаною опцією", а обов’язковим стандартом. Кожен грант, кожен контракт повинен містити чіткі витрати на безпеку, страхування, психосоціальну підтримку та навчання персоналу. Не як опцію чи додатковий бонус, а як невід’ємний компонент гуманітарної діяльності".

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
Водночас директорка Платформи гуманітарних НУО в України Каміла Коррадін підкреслила: рішення мають ухвалюватися не "в кабінетах", а з урахуванням реального досвіду людей, які щодня під обстрілами працюють у прифронтових громадах.

Фото: Interfax-Ukraine / Oleksandr Zubko
"Мені здається, що багато рішень можуть бути ухвалені — і сміливість для цього з’являється тоді, коли на власні очі бачиш, з чим стикаються гуманітарні працівники, коли стає очевидно, що, на жаль, їхні права на фізичний захист фактично не реалізовуються", - сказала членкиня правління БФ Схід SOS Оксана Куянцева.
Підписання Декларації ООН – не фініш, а старт нового етапу. І Україна підходить до нього з унікальним досвідом, який вже сьогодні рятує життя тих, хто рятує інших.
Що таке Duty of Care (Обов’язок турботи)?
Це обов’язок організації забезпечити безпеку, здоров’я та добробут свого персоналу. У гуманітарному контексті це включає управління ризиками, підготовку, психологічну підтримку та створення безпечного середовища. Це культура, що визнає: люди є найцінніший ресурс.
Про Альянс УКР ОГС
Альянс Українських Організацій Громадянського Суспільства (Альянс УКР ОГС) — незалежна платформа, що об’єднує 26 провідних українських організацій. Створений у 2023 році, Альянс працює над формуванням ефективної, відповідальної та безпечної гуманітарної системи в Україні, де місцеві організації мають рівні можливості впливу та ресурси.