Едвард Чоу,  старший науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), Вашингтон

 

Енергетика. Одна із базових, найважливіших та масштабних галузей української економіки, величезний потенціал якої, на жаль, належним чином не використовується.

За майже три десятиліття після здобуття незалежності Україна так і не скористалася можливостями, які вона має завдяки геологічним ресурсами та географічному положенню, щоб стати самодостатньо енергетичною країною. Численні плани реформування енергетичного сектора України, сформульовані урядами, які часто змінювали одне одного, так і не були реалізовані.

Так склалося, що протягом усіх років незалежності України цей сектор завжди гальмував модернізацію української економіки, замість того, щоб бути локомотивом цього процесу.

Україна вже давно могла сама забезпечувати себе газом, якщо б більш ефективно використовувала наявні ресурси та розбудовувала систему стимулів для залучення інвестицій у сектор.   

Україна також могла б зробити значний внесок у захист свого навколишнього середовища, а також у глобальну боротьбу із кліматичними змінами, якби зробила використання енергії більш ефективним та ощадливим. ВДЕ сектор в Україні має величезний потенціал для внутрішнього ринку та озеленення економіки. Розвиваючи ВДЕ сектор Україна робить свій внесок в Європейську Зелену Угоду.  

Але, на жаль, сьогодні ми маємо ситуацію, коли Україні не вдалося побудувати сучасний енергетичний ринок. Натомість українські політики віддають перевагу ручному управлінню, встановленню багатьох регуляторних обмежень щодо цін та торгівлі на різних сегментах оптового ринку, імпорту електроенергії, покладання спеціальних обов’язків (ПСО), тощо. Кероване регулювання значно переважає незалежне.

Було прикро нещодавно почути від вже попереднього міністра енергетики, що необхідно контролювати ціни на електроенергію через незаможність населення, яке не в стані оплачувати рахунки за електроенергію. Так, неплатоспроможних українців багато, але відповіддю на цю проблему повинно стати економічне зростання країни і підвищення рівня життя, а не ручне регулювання цін. Інакше ми потрапляємо в замкнуте коло, коли через втручання в функціонування ринку ми не можемо зробити його ефективним та прибутковим.

Зараз необхідність енергетичної реформи є максимально нагальною, оскільки енергетичний сектор є близьким до критичної ситуації. Ми бачимо провал виконання угоди з виробниками зеленої енергетики, що є дуже поганим сигналом для зовнішнього світу і негативно впливає на імідж України. Також критично необхідно інтегруватися з європейським енергетичним ринком. Європа – найбільший торговий партнер України. Зараз на порядку денному історія з податками на вуглецевий слід. Є ризик, що в майбутньому Україна не зможе торгувати з ЄС, допоки її товари не будуть відповідати європейським нормам щодо викидів.

Четвертий міністр енергетики за два роки – це однозначно поганий сигнал для ринку. Україна потребує не реформи заради реформи, насамперед необхідна кваліфікована дискусії про те, як ця реформа повинна відбуватись.

Відсутність короткотермінового і довготермінового бачення розвитку галузі, відсутність будь-якої стратегії, плану дій, і що на найголовніше – неспроможність побудувати сучасну енергетичну систему, всі ці деструктивні речі повинні залишитися в минулому.

Україні зараз як ніколи потрібна сучасна енергетична система. Особливо на фоні глобальної економічної кризи викликаної пандемією. Саме ефективна й модернізована енергетична система сьогодні може стати тією рятівною вакциною, яка допоможе відновитися українській економіці й вийти на постійний та динамічний розвиток. Енергетика може і повинна стати точкою опори для України в період змін. І українська влада повинна це добре розуміти.