Богдан Довженко, директор Департаменту казначейства ТОВ “ФК МАНІ РЕПАБЛІК”

Григорій Кукуруза, економіст Ukraine Economic Outlook

 

В нас погана новина: в нашій країні утворилась чорна труба, через яку прокачується не менше 8 мільярдів гривень на місяць. І це призводить до втрат державного бюджету щонайменше 10 млрд за рік.

Мова йде про тіньові операції, які проводяться через так звані дроп-картки. Оцінка у 8 млрд грн на місяць стосується лише сфери нелегального грального бізнесу. І це приблизно 100 млрд на рік, власне, нелегальних операцій. Звідси й щонайменше 10 млрд на рік потенційних втрат у бюджетних надходженнях. З цим на часі нарешті щось зробити. Тому що ці канали обслуговують не тільки нелегальний гральний бізнес, але й інші тіньові розрахунки.

Так, Національний банк України оцінює обсяги грального бізнесу в Україні на рівні 12-15 млрд грн на місяць (платежі по MCC коду 7995 – азартні ігри). Ефективне податкове навантаження на галузь (білий сегмент) складає ~ 10% від обороту. При цьому, лідери ринку підтверджують, що наразі від 40% до 50% ринку азартного бізнесу продовжує знаходитись в тіні (а це в середньому 12 млрд грн на місяць). Основний інструмент фінансової інфраструктури нелегальних онлайн-казино (близько 70%) – це саме "дроп"-картки.

Тому приблизно 100 млрд гривень на рік обороту через так звані "дроп"-картки – це жахлива новина.

Механізм дропів працює завдяки фінансової неосвіченості значної частини наших співгромадян та креативності тіньових ділків. Як це відбувається: ті самі ділки, а скоріше, їх представники шукають і легко знаходять громадян, які згодні за певну винагороду "здати в оренду" відкриту у банку картку. За це така підставна особа, на чиє ім’я відкрита картка, отримує десь 10-14 тисяч гривень на місяць. Хоча за скрутних умов люди готові задовільнитись в рази меншими сумами

Через таку дроп-картку приймають за місяць сотні та навіть тисячі платежів на суми підсумково у сотні тисяч гривень. Це доволі серйозний бізнес. Наприклад, створюють цілі мережі таких дроп-карток, на які, приміром, можуть приймати ставки або поповнення депозитів у нелегальних онлайн-казино. Далі ці кошти вже або отримують готівкою, або переказують на інші рахунки.

Небезпека від "дропів" - тотальна

Наполягаємо, що це явище – дроп-картки, є край небезпечним.

По-перше, це небезпечно для державного бюджету, який не отримує належно податків.

По-друге, це небезпечно для фінансової системи, оскільки "дропи" фактично грають роль "пральних", де відмиваються брудні кошти.

По-третє, це небезпечно для тих необачних громадян, які надають свої документи або платіжні картки "в оренду" для фінансових зловживань. Хоча б тому, що цих громадян очікують серйозні неприємності – від слушних запитань від податкової до звинувачень у сприянні відмиванню брудних коштів.

…І як із цим боротись

Звісно, можна ганятись за організаторами та учасниками цих схем, які хіба не найбільше популярні в сфері нелегального грального онлайн-бізнесу. Але значно ефективніше запровадити спеціальні заходи, які зроблять використання цієї схеми невигідною економічно.

Наші дослідження показали доволі цікаві факти та цифри. Ми опрацювали дані про приблизно мільйон операцій, проведених легальним онлайн-казино. І скоріше за все, у нелегальних казино структура операцій майже не відрізняється. Ці дослідження показали, що середній розмір платежу від гравця на адресу онлайн-казино, тобто поповнення грального депозиту або ставки, складає приблизно 600* гривень за один раз, а виплата призового фонду - близько 2600 грн.

 

 

*Джерело: знеособлені дані банків (сукупно більше 3), частка кожного з яких не перевищує 50% від сукупної вибірки, за період 2022-2023 роки

Витрати на "оренду" дроп-картки складають, як вже було зазначено, приблизно 10-14 тисяч гривень в середньому по цьому дивному "ринку". Прийнятним рівнем витрат на організацію прийняття та виплат нелегальних платежів на цьому ринку вважається десь 12-14% для кола “прийняття депозиту – виплата призу”.  

Далі доволі простий розрахунок свідчить, що така схема залишається економічно вигідною, якщо на "дроп"-картку отримується від гравців на нелегальному гральному ринку від 120 платежів на місяць  або більше. Насправді зазвичай на одну картку приймають сотні платежів за добу. Тобто, якщо зробити так, щоб на звичайну картку фізичної особи неможливо було прийняти більше ніж сотню платежів за місяць, то ця схема з "дроп"-картками піде у минуле.

Але все не так просто.

Головних питання, власне, два:

1. Як відстежувати виконання цього ліміту на кількість вхідних переказів на картку – сто вхідних переказів на місяць.
2. Хто буде відстежувати порушення того ліміту, що зазначений вище.

Кляті ці питання

Переведемо дихання, заспокоїмось і подивимось на ситуацію з точки зору реального життя. Ну, припустимо, ми доб’ємося того, що у кожному банку картку, на яку падає від ста переказів на місяць і більше, буде тимчасово, до отримання пояснень від власника, заблоковано. Давайте замислимось – чи не вдарить це по комусь, крім ось тих співгромадян, які віддали свої картки у "оренду".

Якщо подивитись навкруги, то виявиться: звичайна людина отримує в нормальному житті буквально десяток-півтора вхідних платежів на місяць, та й то багато. Продає людина через умовний OLX свої особисті речі? Ну так навряд чи по кілька десятків раз на тиждень. Отримує на свою картку перекази від друзів на день народження або весілля? Також навряд чи більше, ніж кілька десятків за один раз.

Так, ми тут зустрічаємось з ймовірними проблемами у волонтерів, які збирають кошти не на рахунок благодійного фонду, а на особистий. Але ми маємо згадати, що при волонтерських зборах на особистий рахунок є ризик отримати запитання від податкової. І щоб таких запитань не було, варто зареєструвати рахунок чи картку в якості волонтерських. Звісно, якщо рахунок або картка мають статус волонтерських, ліміти на них не повинні розповсюджуватись.

Так, ми можемо отримати заперечення від людей, які займаються наддрібним бізнесом, або від самозайнятих – тобто від таксистів та репетиторів, нянь та прибиральників, ремісників та перукарів. Але для них існує, зокрема, друга група єдиного податку. І тому для них, за умови відповідної реєстрації рахунку, вказані ліміти за кількістю зарахувань на місяць не створять проблем.

Кожен банк легко здатний відстежувати кількість вхідних переказів на картку свого клієнта. Причому, без витрат ручної праці. Для цього у банків вже є купа спеціальних програм, які використовуються для маркетингових цілей та для безпеки карток.

 

Також існує така структура, як Держфінмоніторинг, до якої банки подають відомості про підозрілі операції та навіть можуть тимчасово блокувати такі рахунки, через які ці операції відбувались. Якщо Держфінмон вирішить, що отримане повідомлення дійсно сигналізує про можливе відмивання брудних коштів, він навіть повинен сповістити про цю підозру відповідні правоохоронні органи.

Банки визначають підозрілість чи ризикованість операцій на основі певних ознак, які формулюють самі, а також використовуючи відповідні керівні документи НБУ та Держфінмону. Тобто для запровадження ліміту, припустимо, у 100 вхідних переказів на місяць навіть не потрібно приймати спеціального закону – чинного законодавства достатньо.

Та ми розуміємо, що така система спрацює лише для випадку, якщо зловмисники беруть в певної людини лише одну картку в "оренду". Тоді їм економічно невигідний цей гешефт, бо прокачати суттєву кількість операцій через таку картку не вийде – через ліміт.

Окей, а як щодо того, що певна людина віддасть в  "оренду" свій паспорт та індивідуальний податковий номер? Тоді зловмисники можуть відкрити купу рахунків у багатьох банках і випустити десятки платіжних карток. Цей випадок значно гірший в сенсі простежування, але не безнадійний.

Все одно навіть 60-70 вхідних переказів на місяць – це на межі раціональної поведінки звичайної фізичної особи, яка не використовує свій рахунок для заробітків. Але й блокувати за таких умов одразу, скоріше за все, не варто. Ось тут запит власнику картки від банку про мету такої фінансової поведінки – доволі помічна історія. Тому що тоді така людина має прийти до банку для пояснень, їй повідомлять про ризики такої поведінки. Та, кінець кінцем, просто повідомлять про обсяг та кількість операцій, про які такий "орендодавець" картки може навіть не здогадуватись.

Якщо вже зовсім до логічного кінця доходити, то про таку дивну поведінку, але без блокування рахунку, банк може повідомити та Держфінмон. Якщо Держфінмоніторинг на той момент вже буде мати хоча б півдесятка аналогічних повідомлень щодо такої людини з інших банків, це точно може стати сигналом для ретельного дослідження. А зіставляти повідомлення від різних банків про нетипову активність власників карток дуже легко – по індивідуальних податкових номерах.

Найголовніше: запропоновані засоби, звісно, не є єдино можливими. Але точно вони прийнятні як база для створення ефективної та дешевої системи заходів.

І замість підсумків:

Проблема "дроп"-карток є дуже важливою, дорогою і чутливою. Вирішувати її край на часі. Методи вирішення мають бути виключно делікатними та не зачіпати звичайного користувача банківських послуг взагалі. Можливості для вирішення цієї проблеми існують в межах вже наявної системи нагляду за банками, іншими фінансовими установами та системи фінансового моніторингу.  Власне, "бери та роби".