Тереза Мей обіцяє реформи в корпоративному управлінні

Новий британський прем'єр Тереза Мей має намір підвищити соціальну відповідальність бізнесу, обмежити зарплати топ-менеджерів, а також можливості для ворожих поглинань найбільших британських компаній.
Т.Мей вела свою кампанію на пост прем'єра під гаслом "країна для всіх, не тільки для обраних", після того як виборці на червневому референдумі ясно дали зрозуміти, що хочуть змін у суспільстві. Голосування показало роз'єднаність громадян за соціальними, регіональними, національними, віковими ознаками.
Під час передвиборчої кампанії Т.Мей, щоб підвищити соціальну справедливість у британському суспільстві, запропонувала ввести представників працівників до рад директорів, встановити обов’язкове для компаній голосування щодо винагороди менеджменту, посилити контроль за ухиленням бізнесу від податків. За її словами, більша зарплата топ-менеджменту "створює ірраціональний, нездоровий і великий розрив між тим, що отримують працівники компанії та її керівники".
Т.Мей пропонує зобов'язати компанії розкривати цільові показники, встановлені для CEO в рамках бонусного плану, а також підвищити прозорість даних про співвідношення між винагородою босів і середньою зарплатою працівників.
"Якщо я говорю, що бізнесу треба змінюватися, це не проти бізнесу", - підкреслила вона.
Британська організація CBI, що представляє інтереси бізнесу, закликала прем'єра обговорити спочатку її пропозиції, зокрема, ідею ввести робочих до рад директорів, із самою підприємницькою спільнотою.
Представництво співробітників у радах директорів не є новиною для багатьох країн континентальної Європи. Зокрема, в Німеччині у великих корпораціях таке представництво встановлено на рівні 50%.
У Великій Британії, як і в США, стандартною процедурою в останні роки стало необов'язкове голосування акціонерів щодо винагороди менеджменту. Однак воно проводиться тільки раз на три роки, і лише в невеликій кількості випадків акціонери дають CEO "чорну мітку". У Франції нещодавно було ухвалено закон, за яким таке голосування має бути щорічним, а його результати мають зобов'язувати до певних дій.
У Великій Британії, за даними High Pay Centre, середній керівник великої британської компанії заробляє понад 5 млн фунтів на рік, що в 183 рази перевищує середню зарплату в країні (в США аналогічний показник - 300, хоча ще в 1965 році він не перевищував 20 разів).
Питання про рівень винагороди CEO ще з більш гостро постало на порядку денному на тлі останніх даних про збільшення виплат менеджменту. Особливо це помітно в банківській сфері: зарплата (зокрема всі форми винагороди) 20 найбільш високооплачуваних банкірів у світі зросла в минулому році на 7,6%, в той час як прибуток їхніх організацій - лише на 4,2%, свідчать дані Financial Times. 2014 року зростання виплат було в 0,5%.
У США CEO найбільшого банку в середньому отримує $20,7 млн, в Європі - $10,4 млн. Глава компанії з індексу S&P 500 в середньому заробив $12,4 млн, на 8% менше, ніж у 2014 р.
За даними PwC, в компаніях з індексу FTSE100 середній рівень бонусних виплат порівняно з максимально можливим рівнем з 2012 р. незмінно становить 72%, що змушує засумніватися в ефективності зв'язків між преміями та показниками розвитку бізнесу.
Після фінансової кризи в США і Європі була проведена реформа системи винагород менеджменту, щоб більш жорстко прив'язати виплати до результатів роботи. У Великій Британії з цією метою, зокрема, частина преміальних виплат у банках може відкладатися тепер на термін до 10 років, в ЄС розмір бонусів був обмежений у 100-200% від розміру фіксованої зарплати.
На цьому тлі загальне обурення спричинила виплата EUR7 млн колишньому гендиректору Volkswagen Мартіну Вінтеркорну, коли розгорівся руйнівний для компанії дизельний скандал.
У Великій Британії вже діє вимога до компаній розкривати порівняльні дані про зарплату топ-менеджерів і співробітників. Однак на практиці це не вплинуло на скорочення розриву між виплатами (у 122 рази) і на підвищення прозорості бізнесу. Компанії намагаються розкривати дані в більш вигідному для них світлі, зокрема не подають даних щодо низькооплачуваного персоналу і співробітників з інших країн.
У США з цього року вводиться вимога про розкриття компаніями співвідношення середньої зарплати в компанії загалом і виплат топ-менеджменту.
Норвезький суверенний фонд, який є найбільшим у світі, оголосив, що публічно впливатиме на директорів компаній, зарплату яких він вважає завищеною.