Ексклюзивне інтерв'ю секретаря РНБО Олександра Турчинова агентству "Інтерфакс-Україна" Запитання: Як Ви охарактеризуєте нинішню ситуацію в зоні АТО? Відповідь: Будемо говорити об'єктивно – у нас не було жодного дня після підписання Мінських угод, коли б російські війська та терористичні угруповання не порушували домовленості про припинення вогню. Фактично щодня відбувається досить інтенсивний обстріл наших позицій. Зрозуміло, що в критичних ситуаціях ми змушені відповідати, і ми це робимо досить успішно, але щодня у нас є або поранені, або навіть убиті, і рідко бувають дні, коли ми обходимося без втрат. Понад два роки Україна продовжує платити кров'ю за агресію Росії. Плани Росії потрібно оцінювати не за їхніми брехливими заявами, а за їх конкретними діями. Ми фіксуємо активізацію логістичних схем із перекидання техніки та озброєнь на окуповану територію в Донецькій і Луганській областях. Ми бачимо, що немає ніякого зменшення контингенту російських окупаційних військ, відбувається нарощування на складах кількості боєприпасів, і це робиться не для того, щоб салютувати на честь мирних переговорів. Водночас багато залежить від того, як розвиватимуся події на Близькому Сході, оскільки Росія не зможе одночасно вести активні бойові дії на кількох фронтах. Серйозними стримувальними чинниками для проведення наступальних операцій РФ проти нашої країни є створення нами ешелонованої активної оборони на трьох укріплених рубежах, зростання професіоналізму та боєготовності нашої армії. Але як розвиватимуться події на Близькому Сході і на сході України – на жаль, поки що прогнозувати складно. Єдине, що ми маємо розуміти, – це те, що вони готуються у будь-який зручний для них момент відновити активні бойові дії, і ми маємо бути до цього готові, діяти адекватно та рішуче. Запитання: Скільки, за нашими підрахунками, нині на Донбасі російських військових? Відповідь: Специфіка ситуації на Донбасі така, що вже до літа 2015 року російський Генштаб на окупованих територіях сформував два повноцінні армійські корпуси. При цьому цими армійськими корпусами управляють російські генерали та офіцери, вони повністю діють за статутами ЗС РФ, тобто це фактично боєздатні підрозділи російської армії. Окрім цих двох армійських корпусів, чисельність яких близько 34-35 тис. осіб, на окупованих територіях Донбасу перебуває також резерв, що складається виключно з російських підрозділів, – до 8 тис. людей. У Ростовській області створено Центр територіальних військ – це штаб управління цими корпусами і російськими частинами, розташованими на окупованій території. Він входить до складу і підпорядкований Південному військовому округу Збройних сил РФ. Що показово – коли нещодавно в РФ проводилися навчання Південного та Західного військових округів якраз неподалік наших східних і північних кордонів, то в цих навчаннях були задіяні і ці два армійські корпуси. Хочу ще раз наголосити, що це вже не ширма, коли на першому етапі Росія прикривала свою агресію найманцями, так званими "ополченцями", "повстанцями" тощо, – це регулярні частини окупаційної російської армії. Так про них і треба говорити. Окрім цього, не менша кількість російських військ розташована у безпосередній близькості до наших кордонів у Ростовській, Воронезькій та Бєлгородській областях. Усі ці підрозділи можуть бути оперативно задіяні у разі активізації військових дій. Запитання: А з чим пов'язані зміни, які бувають на лінії фронту? Наприклад, ситуація в Широкиному... Відповідь: Ми зміцнюємо свої позиції, ми не здаємо жодного метра нашої землі. Більше того, були спроби атакувати в Мар’їнці, контратака призвела до серйозних втрат окупаційних військ. Намагалися вони також сунутися в Зайцеве, де отримали відсіч. Це – наша територія, і якщо ми очищаємо від окупантів якийсь населений пункт, то, вибачте, ми робимо це у рамках Мінських угод. Тому що, нагадаю, за Мінськими угодами, жодного російського військового не повинно бути на нашій території. Більше того, все це українська земля, і на ній мають діяти українські закони. Запитання: Як Мінський процес впливає на ситуацію уздовж лінії розмежування? Відповідь: Безумовно, Мінськ – це той майданчик, де чиниться політичний тиск на РФ. Ви ж розумієте, що Мінський процес підтримує і Європа, і Америка. Це реальна можливість тиснути політичним і дипломатичним шляхом на Путіна. Цей процес потрібен, але йде він досить важко. Проте навіть сьогодні в Мінську досягнуто домовленості, що буде здійснено маркування всіх мінних полів. Це дійсно необхідно зробити, тому що, на превеликий жаль, окрім втрат військових, багато втрат серед цивільного населення саме від мін. І якщо з нашого боку всі поля чітко визначені та маркіровані, то з того боку мінування відбувалося хаотично, жодних позначень. У результаті – жертви серед мирного населення. З іншого боку, є рішення щодо припинення так званих навчань у 15-кілометровой зоні уздовж лінії розмежування. Причина, думаю, зрозуміла – під виглядом навчань агресор зазвичай здійснював просто відстріл боєприпасів по наших позиціях. Подивимося, наскільки росіяни ці домовленості виконуватимуть. Адже, на превеликий жаль, усі домовленості, яких було раніше досягнуто щодо припинення вогню, розмінування території, все це було перекреслено нахабно та цинічно російськими окупаційними військами. Запитання: Усіх зараз цікавить питання мобілізації та демобілізації. Чого нам варто очікувати найближчим часом? Відповідь: Це дійсно дуже гостре для всіх питання, адже люди з великим напруженням стежать за цією темою. Для нас дуже важливо мати сильну боєздатну армію, готову перемагати. І, безумовно, основна частина цієї армії має воювати на професійній основі. Чим більше саме професійна складова, то ефективніше діють війська. Це – аксіома, і я думаю, що ніхто з цим сперечатися не буде. Для того, щоб посилити професійну складову в армії, незважаючи на всі економічні проблеми, ми пішли на значне збільшення оборонного бюджету у 2016 році. Мінімум 7 тис. (7 тис. грн зарплати – ІФ) – це отримає контрактник, який потрапляє на позицію рядового солдата. Це той мінімум, який у ЗСУ і Нацгвардії мають отримувати ті, хто підписує контракт. А ті, хто служить у зоні проведення АТО, хто бере участь у бойових діях, повинні отримувати ще й додаткові надбавки. Саме такі кроки призвели до того, що різко збільшилася кількість охочих підписати контракт. Я хотів би, користуючись нагодою, звернутися до всіх ЗМІ з проханням підтримати цю тему. У нас березень місяць є контрольним місяцем для ухвалення рішення щодо мобілізації. Якщо ми побачимо, що зростання кількості контрактників відбувається на достатньому рівні, щоб забезпечити необхідний рівень чисельності нашої армії, то ми не поспішатимемо з мобілізацією і не триматимемо її як резерв на випадок активізації агресії з боку РФ. Додатковий резерв, який у нас є, – це також наші призовники, молодь, яку у нас призивають на строкову службу в армію. Але тут тверда установка – призовники не служать в зоні АТО. Генштаб і Міноборони чітко цього принципу дотримуються. Отже, до кінця березня ми ухвалюватимемо рішення, подивимося на тенденції, на кількість тих, хто підписав контракт, і тоді вже визначимося, проводити мобілізацію чи ні. Демобілізація обов‘язково відбудеться в намічені строки. Наше завдання, щоб більшість демобілізованих бійців замінили професіонали, тим самим посилюючи, а не зменшуючи бойовий потенціал нашої армії. Запитання: Ви вже згадали ситуацію з бюджетом ЗСУ на 2016 року. Чому підвищення грошового забезпечення обійшло стороною Держприкордонслужбу? Відповідь: Ви знаєте, дійсно виникла серйозна проблема з прикордонниками. Згадайте, як приймали бюджет, спонтанно, вночі. Якщо брати загалом усі силові структури, то тут ми забезпечили необхідний бюджетний ресурс для зростання зарплат, і це об'єктивно виправдано. Але з прикордонною службою виникла дійсно проблема, яку треба виправляти. Тому ми зараз опрацьовуємо питання використання фінансових резервів, і такі резерви у країни є, але вони, на превеликий жаль, заблоковані. Якщо я не помиляюся, сім чи вісім разів у парламенті безрезультатно ставили на голосування закон про спецконфіскацію величезних грошових ресурсів, вкрадених у країни колишнім президентом Віктором Януковичем та іншими екс-чиновниками з його оточення. Ці ресурси вже заарештовано, і їх достатньо (близько $1,5 млрд.), щоб забезпечити не лише приріст зарплат прикордонникам, а й профінансувати через спецфонд нові розробки та виробництво сучасного озброєння. Думаю, частину цих коштів можна буде спрямувати і на збільшення пенсій та бюджетних зарплат. Для нас це питання дуже важливе, адже це живий ресурс, і необхідно законом прийняти рішення про передачу його до бюджету. Це важливо і для оборони держави, і для наповнення реальним змістом такого поняття, як справедливість. Запитання: Ви раніше вже заявляли про необхідність розвитку ракетних технологій. Що робиться в цьому напрямі? Відповідь: Свого часу Україна була одним із центрів ракетобудування, і весь ракетно-ядерний щит, який використовував Радянський Союз, фактично був спроектований і побудований нашими підприємствами ОПК, такими як "Південмаш", КБ "Південне", Павлоградський хімзавод та багатьма іншими. Протягом багатьох років, починаючи з відмови від ядерної зброї в Україні, не лише армія, а й підприємства оборонно-промислового комплексу, зокрема сфера ракетобудування, свідомо руйнувалися. На сьогодні для нас найбільш пріоритетне завдання – не просто відродження і розвиток військово-промислового комплексу країни, але насамперед, безумовно, відновлення нашого ракетного потенціалу. Ми, з одного боку, маємо розвиватися як космічна держава, виробляючи високотехнологічні космічні апарати, але при цьому ми також маємо відновити всю необхідну нам лінійку бойових ракет, які дадуть змогу захистити країну. Хочу зазначити, що в цьому напрямі дуже багато робиться. Нещодавно я проводив нараду з провідними конструкторами і керівниками оборонних підприємств, що спеціалізуються на цій темі. Підбивали попередні підсумки, звіряли плани й уточнювали деталі. Постукаю по столу, робота йде без зривів. У чому була складність відновлення ракетної галузі? До 2014 року була дуже тісна кооперація з підприємствами РФ. У нинішніх умовах, після окупації Криму, після початку агресії на сході, ніякої кооперації у військово-технічній галузі з РФ бути не може. Це принципово. Наші науковці, конструктори та інженери забезпечили виробництво на наших українських підприємствах усіх необхідних компонентів, які ми отримували раніше за кооперацією з РФ, що дозволяє нам не лише на виставках показувати ракети, а й використовувати їх у бойовому застосуванні. І найближчим часом ми плануємо вже здійснювати пробні запуски ракет, повністю українського виробництва, створених у кооперації виключно українських підприємств. Запитання: Що це за ракети? Відповідь: На жаль, більш детальної інформації я дати не можу, але щоб не напружувалися наші стратегічні партнери, хочу наголосити, що Україна зміцнює свою оборону, не порушуючи жодного взятого на себе міжнародного зобов'язання. Запитання: Найближчим часом – це протягом року, найближчих місяців? Відповідь: Значно ближче. Запитання: Ви раніше озвучили свою позицію щодо можливих консультацій із західними партнерами про розміщення на території України систем ПРО. Чи відбувалися вже такі консультації? Відповідь: Це складна тема. Я говорив про можливі консультації з цього питання, коли Росія почала готуватися до розміщення в Криму наступальних засобів, зокрема тих, які можуть нести ядерні боєголовки. Я наголосив, що це проблема не лише України, це проблема Європи, всього цивілізованого світу, і тому Україна не може тут одна протистояти цьому дуже небезпечному процесу. Адже був Будапештський меморандум. Україна добровільно відмовилася від свого одного з найпотужніших у світі ядерних арсеналів, і коли на окупованій території планують розміщувати ядерну зброю, то це дуже серйозний виклик. Саме тому я вважаю, що має бути не формальною, а дієвою система безпеки в Європі. Зокрема, і надійна система протиракетної оборони, частиною якої має стати і Україна. Зрозуміло, що для росіян тема ПРО дуже чутлива, – вони реально цього бояться. Одразу після моєї статті Держдеп для заспокоєння росіян зробив заяву, що ми, мовляв, не плануємо розглядати питання розміщення в Україні. Висловлю свою особисту позицію. Після того, як Україна підписала Будапештський меморандум, держави-гаранти, звичайно ж, окрім агресора-Росії, яка демонстративно відмовилася від узятих на себе зобов'язань, зобов'язані забезпечити захист України від можливих ракетних і авіаційних ударів із боку РФ. Необхідна єдина система протиракетної оборони в Європі, яка захистить і нашу країну, і всю Європу. Повинен бути створений непроникний для авіації та ракет, а також нездоланний для сухопутної техніки "Східний вал". Він має проходити від Норвегії через Україну та закінчуватися в Туреччині. Назвіть цю систему не ПРО, а, приміром, ЄСБ (Європейська система безпеки) або тим же "Східним валом", – річ не в назві, а в суті. Це моя позиція, і на всіх міжнародних переговорах я намагаюся її доводити. Не скажу, що завжди знаходжу розуміння, але дедалі частіше, особливо після сирійських подій, і політиків, і військових починають замислюватися на цю тему. Запитання: Який варіант миротворчої місії на Донбасі, на Ваш погляд, був би найбільш ефективним? Відповідь: Ми готові до будь-якої форми – і до того, щоб місія ОБСЄ мала стаціонарні пости на лінії розмежування, а її представники мали зброю, або нехай це буде поліцейська місія ЄС. Але це стане одним із тих чинників, який може реально забезпечити припинення вогню, припинення провокацій із боку окупаційних військ. Як тільки на нейтральній території уздовж лінії розмежування перебуватимуть представники третьої сторони, одразу буде зрозуміло, хто і по кому стріляє, і тоді припинення вогню може стати реальністю. Адже ви ж прекрасно розумієте, що коли настає вечір, спостерігачі ОБСЄ повертаються в місця свого розміщення, і саме в цей час розпочинаються активні обстріли. Це відбувається щодня, усі знають час відвідування і маршрути спостерігачів ОБСЄ, на цей час припиняється вогонь, а потім обстріли поновлюються. Тому існуюча формула неефективна. Тільки коли в усіх гарячих точках буде створено постійні пости, де перебуватимуть представники третіх країн, наприклад членів ЄС, цих провокацій можна буде уникнути. Доки цього не буде, нам постійно розповідатимуть байки про якісь дії у відповідь, про те, що вони начебто відповідають на українські обстріли тощо. А ми втрачатимемо найдорожче – людські життя. Запитання: Наскільки, на Ваш погляд, зараз можливе повернення українського контролю над кордоном із РФ? Відповідь: Теоретично це можливо, але це вже має бути другий етап. Перший етап – це режим реального припинення вогню на лінії розмежування, другій – це відновлення контролю українських прикордонників над кордоном, і лише це забезпечить локалізацію конфлікту. Адже ви розумієте, що ні в донецькому, ні в луганському сегменті окупованих територій боєприпаси та бойову техніку не виробляють, їх привозять із РФ. До речі, є у нас дані, що зі зброї вони роблять кустарні установки типу "Град-П" – це поставлена на штатив металева труба, призначена для одноразового пострілу ракетою системи "Град". У бойових діях проти нас застосовуються потужні системи залпового вогню російського виробництва, а ці кустарні, за нашою інформацією, продають на Близький Схід терористам ІДІЛ. Незаконна торгівля зброєю – тіньовий бізнес, яким займаються бойовики на окупованих територіях. І я переконаний, що це робиться з прямої згоди і під контролем спецслужб РФ як складовий елемент гібридної війни, яку Росія провадить проти Туреччини та європейських країн. Доки не перекрито кордон, триває постачання російської техніки, озброєнь, боєприпасів на окуповану територію Донбасу. Це, у свою чергу, постійно створюватиме небезпеку активізації масштабних військових дій. Лише після встановлення режиму припинення вогню, після виведення російських військ і перекриття кордону для постачання зброї, техніки і боєприпасів можна говорити про те, що конфлікт локалізовано, і почати обговорювати тему демілітаризації та декриміналізації території, відновлення на ній українського законодавства, а в перспективі і проведення виборів за участю всіх українських партій. Запитання: Західні ЗМІ писали про те, що офіційний Київ передав США пропозиції щодо можливого сприяння міжнародній коаліції у боротьбі з тероризмом. Чи дійсно це так? Які це пропозиції? Відповідь: Міжнародний тероризм – це загроза для всіх країн доброї волі, і Україна також не може стояти осторонь цієї глобальної проблеми. Ми підтримуємо антитерористичну коаліцію, яку створили США та до якої увійшли європейські країни. Зрозуміло, що, захищаючи свою країну від сильного і жорстокого агресора, яким є РФ, ми не можемо відривати наших військових і перекидати їх за межі держави. Це виключено, і на сьогодні так питання не стоїть. Україна може надати допомогу насамперед у контексті того досвіду, який вона отримала в протистоянні гібридній війні. Нам дуже багато чому ще самим треба вчитися, і ми вдячні тим інструкторам країн НАТО, які на наших військових полігонах навчають наших військовослужбовців. Але в питаннях протистояння агресії у рамках гібридної війни ми можемо дати серйозну консультацію. Повірте мені, що у гібридної війни, яка ведеться проти України, Туреччини та Європи, а також на Близькому Сході, одні й ті ж самі автори і організатори. У нас також є полігони і навчальні центри, які ми можемо запропонувати нашим союзникам. У разі потреби можемо відкрити наш повітряний простір для прольоту військової авіації, можемо обговорити можливість використання нашої транспортної інфраструктури тощо. Якщо наші союзники вийдуть із такою пропозицією, ці питання можуть обговорюватися. З міжнародним тероризмом необхідно боротися, об'єднавши зусилля всіх держав, за винятком тих, хто сам став центром, що продукує терористичну загрозу. Запитання: Тобто ці пропозиції передано західним партнерам? Відповідь: Ми з багатьох питань взаємодіємо з нашими стратегічними партнерами і перебуваємо з ними в постійному контакті. Запитання: Наскільки, на Ваш погляд, підриває безпеку країни внутрішньополітична нестабільність в Україні? Відповідь: Це колосальна проблема (політична нестабільність – ІФ), тому що ті виклики, які стоять перед країною, – потребують консолідації, консолідації і політикуму, і суспільства. Будь-яка соціально-політична дестабілізація, безумовно, грає на руку агресору. Навіть для економічно стабільних країн щорічні вибори – занадто велике потрясіння. Що тоді говорити про країну, яка знаходиться в кризі і на території якої не вщухають військові дії? Для нашої країни популізм і непрофесіоналізм так само небезпечні та збиткові, як і корупція. Зусилля, з якими намагаються розірвати коаліцію, я вважаю, працюють проти нашої країни, проти стабільності... Думаю, що парламентські фракції, які створили рік тому коаліцію, не вичерпали всього свого потенціалу і можуть швидко відновити демократичну більшість у Верховній Раді. Вони знайдуть вихід із кризи, вирішать будь-які кадрові питання, прийматимуть потрібні для України закони, якщо поставлять інтереси країни вище за свої вузькополітичні амбіції. Запитання: Чи надходили Вам пропозиції очолити Кабмін, і чи є наміри піти працювати в уряд? Відповідь: Я не обговорюватиму, які були пропозиції, але у мене немає намірів переходити на роботу в уряд. На сьогодні питання безпеки та оборони для нашої країни є пріоритетними. Я не знаю важливіших питань для України, ніж ті, якими я зараз займаюся. Тому продовжуватиму робити все можливе, щоб зміцнювати безпеку та оборону України. Запитання: Зараз звучить багато побоювань щодо того, що поділ ЄС питання надання безвізового режиму Україні та Грузії є негативним сигналом для Києва. Якою є Ваша думка з цього приводу? Чи є шанси реально Україні поточного року добитися безвізового режиму? Відповідь: Отримати цього року безвізовий режим шанси невеликі, але вони є. Але давайте говорити чесно, Європа побоюється більше не якихось нюансів і нестикувань у нашому законодавстві, а посилення міграційного потоку, особливо за рахунок величезної кількості переміщених осіб, людей, які втратили свої домівки на окупованій території. Ви знаєте, що 1,5 млн. людей у нас внутрішніх переселенців, більшість з яких потребує і роботи, і житла. Це реально лякає багатьох європейських політиків. Звідси і спроби якось ускладнити для нас домашнє завдання. Я переконаний, що Україна готова виконати будь-які завдання, особливо в питаннях боротьби з корупцією, де треба демонструвати реальні дії, а не проводити дискусії. Думаю, що в питаннях законодавчого забезпечення реформ, прозорості влади та відповідальності Україна рухатиметься вперед незалежно від того, коли у нас буде безвізовий режим. Це наші проблеми – за нас їх ніхто не вирішить. З іншого боку, я переконаний, що Європа має все-таки ставитися з більшим розумінням до України попри всі наші проблеми та складнощі. Адже Україна зупинила агресора, який рухався не на схід, а на захід. Україна прийняла на себе удар, незважаючи на те, що мала міжнародні гарантії своєї безпеки. І наші громадяни героїчно, ціною багатьох життів захистили свій європейський вибір. Підтримка України, я вважаю, – це не лише моральний обов’язок наших партнерів. Європі потрібна Україна не менше, ніж Україні потрібна Європа. Інша річ, що не всі європейські політики усвідомили, що Україна – це та країна, яка здатна захистити не лише себе! Ви ж бачите, що європейські та американські інвестори не поспішають в Україну. Чому? Воююча країна. Але ми ж воюємо не лише за нашу свободу, ми воюємо за те, щоб припинилося руйнування системи колективної безпеки в Європі, щоб відновилися європейські кордони, щоб не було можливості силою та зброєю впливати на міжнародні процеси. Запитання: Як рухаються справи на шляху введення візового режиму з Росією? Відповідь: Ви знаєте, ще в 2014 році було рішення РНБО доручити Кабінету Міністрів запровадити візовий режим із Росією, і, на мій погляд, в уряду було достатньо часу, щоб до цього підготуватися. Настав час приймати рішення. Я переконаний, що візовий режим дасть нам змогу захистити себе від проникнення на нашу територію тих, хто їде сюди займатися далеко не мирними ініціативами, а розвідувально-підривною діяльністю. І візовий режим у цьому контексті є досить ефективним фільтром. Крім того, Росія високими темпами спалює свої ресурси на посилення свого військового потенціалу, при цьому ціни на енергоносії падають, санкції діють, а криза неефективності управління, властива будь-якій авторитарній і тоталітарній державі, лише посилює всі ці руйнівні процеси. Настане час, і ми ще зіткнемося з колосальною міграційною хвилею, яка може хлинути з Росії в Україну. Тому, я переконаний, що нам краще зараз себе захистити, ніж це робити постфактум.