Ексклюзивне інтерв'ю генерального директора Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ) Максима Доценка агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Єгор Болтрик, Олена Савченко

 

- Почнемо з банального питання. Досі в великій кількості аудиторії немає остаточного розуміння, хто такий Український Червоний Хрест (Товариство Червоного Хреста України)? Можете розповісти, що являє собою ваша організація?

- Перш за все, Товариство Червоного Хреста України, як його називають у народі: Український Червоний Хрест - це найбільша українська гуманітарна організація зі 106-річною історією, в якій зараз близько 5000 співробітників і близько 8000 волонтерів. І це накладає на нас певну відповідальність.

На жаль, так відбувається, що Український Червоний Хрест потрібен тоді, коли щось стається в країні. Через наш мандат ми працюємо, коли необхідна наша допомога населенню. Зрозуміло, що в такі часи кількість співробітників в рази зростає. Насправді краще б ми були маленькими і нічого не відбувалося. Але є як є. Ми зросли під час пандемії Ковіду, а після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, 24 лютого, два роки тому, УЧХ значно збільшився.

Маємо 24 обласних організацій і близько 200 районних і місцевих осередків. Тобто, наразі ми присутні у всіх регіонах України відповідно до адміністративно-територіального поділу, крім окупованих територій. Саме в можливості швидкого доступу до будь-якої точки України і швидкого реагування - наша сила. Тобто, нам не потрібно щось вирішувати в Києві і потім ще тиждень чекати, поки ми доїдемо, наприклад, до Кривого Рогу, щоб комусь допомогти. Виконавчим органом Товариства Червоного Хреста України (УЧХ) є Національний комітет.

Кількість співробітників УЧХ дуже часто залежить від імплементації певних програм. Наприклад, у нас зараз 126 мобільних медичних бригад, але ми плануємо що їх буде 150. А бригада - це мінімум 2-3 людини.

З'являється нова програма - відразу зростає і кількість персоналу. Але все залежить від того, наскільки масштабна наша діяльність і наскільки інтенсивно розвивається наш програмний напрямок.

Це і є Український Червоний Хрест, який вже за ці 700+ днів війни допоміг більш ніж 12,5 мільйонам громадян України.

 

- Але з 24 лютого 2022 року збільшилися не лише кількість співробітників Українського Червоного Хреста, напевно, збільшилися і змінилися напрямки роботи.  Як швидко ви адаптувалися під нові завдання?

- Тут, все було не просто, але все відповідно до плану, який ми пропрацьовували на випадок можливого вторгнення. Тобто ми готувались ще з початку листопада 2021 року, хоча звичайно, не вірили, що таке може статися. Я особисто не вірив саме в такий сценарій до 24 лютого. Разом з тим ми не ігнорували інформацію про можливе вторгнення, яка була у ЗМІ. В УЧХ є досить велика перевага перед іншими гуманітарними організаціями, тому що ми - частина Міжнародного руху (Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародна Федерація ЧХ і ЧП, 191 національне товариство) і має змогу залучати до експертизи фахівців зі всього світу. Завдяки нашим партнерам був розроблений план реагування. Ще в листопаді 2021 року було організовано оперативний штаб, розроблено три сценарії, один з яких, на жаль, виправдався. Наші дії з 24 лютого на 95 % відповідали плануванню, в якому було все: як реагуємо, що робимо, як підсилюємо області і які саме, по яким напрямкам.

Якщо наступ буде зі Сходу і з Півдня, - потрібно підсилювати прикордонні області - Запорізьку, Дніпропетровську, Харківську, Одеську, Миколаївську, Херсонську.

Ми усвідомлювали: якщо потік переселенців поїде на Захід, то там нам треба вже готуватися до їх прийому - спрямовувати туди більше необхідних продуктів харчування, організувати тимчасові прихистки… Прикордонні області на Сході потрібно було забезпечити запасами пального, води, їжі. Відповідно до плану - почали готуватися.

Дуже важливо було забезпечити координацію всієї роботи. Тому були визначені групи людей, які приймають рішення, які відіграють допоміжну роль. Ми чітко знали, що буде робити наш координаційний штаб, коли неможливо буде працювати в Києві. Наприклад, 24 лютого у нас всі знали, що якщо вони приїжджають в офіс, то вони вже додому не їдуть, тому що якщо вони поїдуть, далі ми людей просто не зберемо. Через це співробітникам було дозволено приїхати в офіс з сім'ями - оскільки ми знаємо, що перш за все людина буде переживати за своєю родиною. Ми також надали змогу нашим співробітникам евакуювати свої сім'ї, але з необхідністю обов'язкового повернення.

Були чіткі плани переміщення по Києву. Заздалегідь були відповіді на питання: що ми робимо в разі, якщо столиці нічого не загрожує, чи безпечний тут офіс, чи забезпечені в ньому всі необхідні комунікації? 

Був і план щодо трохи іншого сценарію: що ми робимо, якщо в Києві небезпечно, якщо в столиці немає зв'язку, куди ми переміщуємо офіс?

На початку березня, основна наша адміністративна частина переїхала у Вінницю. Там у нас були вже орендовані площі для логістичних складів. Відразу ж відкрили у Вінниці, Чернівцях, Закарпатті і Львові великі логістичні хаби, які за весь цей час прийняли десятки тисяч тонн гуманітарної допомоги.

Тож, як ми змінилися? Досить сильно виросли інституційно за останні 6 років. Ми змінили підходи, систему мобілізації ресурсів, імплементації проєктів. Розвиваємо нашу фінансову інституцію, робимо звіти більш прозорими з точки зору фінансового менеджменту. Це дуже важливо для залучення коштів надалі. Адже наша організація так чи інакше фінансується за рахунок партнерів, міжнародної допомоги і ми маємо відповідати їхнім вимогам. Тож ми були готові працювати у цих умовах і були готові до швидкого зростання.

Ми розуміли, що якщо щось станеться, маємо бути готові, що бюджет з 10 мільйонів гривень виросте в десятки разів. І це відбулося. Але нові програми і напрямки не заважали давно існуючим статутним завданням. Тому та стратегія, яку ми розробили у 2021 році, наразі є абсолютно релевантною. Тобто ми лише додали до п'ятирічної дорожньої карти нові напрямки. 

 

- Які саме напрямки?

- Раніше не було такого напрямку діяльності, як евакуація. Але на сьогодні евакуйовано більш ніж 310 тисяч осіб.

Ми не були залучені до будівництва прихистків для тимчасово переміщених осіб. Наразі вже збудовано прихисток у Чернігові на 112 квартир, який повністю укомплектований технікою та меблями. Схожі проєкти започатковані у Закарпатті, плануються - у Житомирі та Київській області.

Бачимо велику необхідність в такому напрямку як реабілітація ветеранів. Адже дуже багато воїнів, які повертаються з поля бою та цивільних, які постраждали від російських ракетно-бомбових атак, потребують реабілітації. І ця проблема з нами ще залишиться на 10-річчя. Тому ми і тут намагаємось знайти своє місце.

Під час війни ми, навіть, робили речі, які взагалі ніколи для Українського Червоного Хреста не були дотичні. Ми відновили в Горенці (Київська область - ІФ-У) майже 2000 метрів високовольтних ліній і, таким чином, надали можливість під'єднати 500 жилих будинків до електроенергії. На Херсонщині УЧХ закупило обладнання для відновлення електропостачання більш ніж на 40 мільйонів гривень.

Так, такі речі не властиві Червоному Хресту, але коли ми бачимо, що допомога дуже потрібна якійсь громаді, населеному пункту чи конкретній людині, то ми включаємось до цієї роботи.

Наприклад, у Львові ми побудували Центр матері та дитини «Незламні матусі» для  понад 100 вагітних жінок ВПО та відкрили новий семиповерховий корпус реабілітаційного центру «Незламні» UNBROKEN, де щороку понад 10 тисяч осіб зможуть пройти якісну реабілілтацію.  Минулого року у Лютежі на Київщині відновили Державну реабілітаційну установу «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю», пошкоджену на початку повномасштабного вторгнення.

Якщо говорити про допомогу громадам Дніпропетровщини, Миколаївщини та Херсонщині, то там зараз реалізовуємо проєкт із забезпечення населення доступом до води. Ми передаємо водоочисне обладнання та комплектуючі для реконструкції пошкодженої або зношеної інфраструктури.

Але ми також продовжуємо проекти, які реалізовували і до повномасштабного вторгнення рф в Україну, наприклад, догляд вдома. До речі, у нас цей напрямок зараз бурхливо розвивається: вже понад тисячу соціальних працівників працюють в Україні. Є мобільні медичні бригади, які їдуть у віддалені населені пункти, де обмежений доступ до медичних послуг. Є різні проекти у сфері охорони здоров'я: зокрема і  навчання першій допомозі. Більш того, ми є найбільшим провайдером тренінгів по першій допомозі. Близько 185 тисяч людей пройшли тренінги першої домедичної допомоги від лютого 2022 року.

У сферу нашої діяльності входить і мінна небезпека. Раніше вона у нас була лише в Луганській і Донецькій областях. Зараз цей напрямок вийшов на загальнонаціональний рівень, на жаль. Наші волонтери проводять інформаційні сесії по мінній небезпеці.

 

- Але це стосується виключно освітньої сфери?

- Так. Ми не робимо гуманітарного розмінування, наша частина - виключно інформаційна підтримка. Ми розповсюджуємо матеріали по цій тематиці, читаємо лекції.

 

- Наскільки відомо, ви допомагаєте громадянам зберігати і ментальне здоров'я, надаєте їм психосоціальну підтримку…

- Дуже часто ми навіть не згадуємо про цей напрямок, тому що це само собою має бути. Але це величезна робота сотень волонтерів, оскільки наразі так чи інакше кожен четвертий громадянин України потребує цієї допомоги. Навіть якщо він не розуміє, що ця допомога необхідна. І це такі базові речі: зниження стресу, робота з дітьми, робота з сім'ями. Але далі є ще Mental Health PSS (Mental Health and Psychosocial Support (MHPSS) -  підтримка ментального здоров'я. Тут йдеться про виявлення якихось більш глибоких психологічних проблем, коли пацієнта треба перенаправити до відповідного спеціаліста. У нас є навчені волонтери, які під час тренінгів і заходів, виявляють, чи потрібно людині далі звертатись до лікаря. І це також дуже делікатна річ, тому що необхідно правильно спрямувати, коректно пояснити. Це напрямки, над якими ми працюємо зараз. Ще один великий напрямок – це грошова допомога.

 

- Ви маєте на увазі кеш-програми?

-Так. І тут також є декілька векторів. По-перше, ми відійшли від мультифункціональних кеш-програм, коли кожна внутрішньо переміщена особа отримує 1200, 2500, 3700, 6800 гривен. Ми пішли більш централізованим шляхом.

Питання в тому, що багато організацій почали цю діяльність, але в результаті, в деякій мірі розподіл коштів виявився несправедливим: дехто отримав грошову допомогу вже від п'яти організацій, а якась бабуся від 75 років не отримала нічого. Тому ми вирішили уникнути дублювання і діяти більш прозоро - йти по загальнонаціональним програмам.

Я впевнений, що ви чули про програму “Прихисток”. Це державна програма Уряду, але її до кінця 2023 року повністю фінансував Український Червоний Хрест (бюджет 2022-2023 років - більш ніж 2,7 млрд гривень). Програмою передбачено виплати кожному домогосподарству по 900 гривень в місяць за одного переселенця, якого вона прихистила. Це гроші - для покриття витрат на комунальні послуги. Така сума передбачена на зимовий період, у весняно-літній -  близько 450 гривень.

Таким чином організована допомога дає змогу переселенцям комфортніше інтегруватися у суспільство, бо людина не в шелтері рік живе, а - в сім'ї, а це трішки інші речі. Ще це спонукає безпосередньо саму родину запросити до себе переселенців, тому що ми компенсуємо якусь частину їхніх витрат.

 

- Програма “Прихисток” діє лише на території України?

- Виключно.

Інший напрямок нашої роботи – це допомога ветеранам, один з проектів який ми реалізували з міністерством ветеранів минулого року – це виплати 25 тисяч особам по 16 000 грн, які отримали певну ступень інвалідності.

І третій напрямок кеш-допомоги - це вже безпосередньо готівкові виплати громадянам на деокупованих територіях Харківщини, частинах Луганської, Донецької, Херсонської і Запорізької областях.

Коли була деокупована Харківська область і ми зайшли туди другими  після військових, стало зрозуміло, що підхід щодо грошових виплат громадянам через банківські картки не працює, тому що немає ні банків, ні банкоматів, а людям кошти вкрай потрібні були. Тому ми швидко, разом з партнерами через “Укрпошту” в координації з Міністерством з питань реінтеграції деокупованих територій за тиждень запустили механізм, коли всі особи, які знаходилися в окупації (незалежно від віку, статі, соціального статусу), могли подати до своєї об'єднаної територіальної громади заяву і через мобільні точки видачі “Укрпошти” отримати виплати. Але якщо в Харкові працювали мобільні точки видачі, то в Херсоні - відділення “Укрпошти”. І це була все одно видача безпосередньо готівки людям. Цей напрямок фінансували ми. Наразі повний бюджет саме цих виплат понад 320 мільйонів гривень.

Як бачите, це досить великий і затратний напрямок.

 

- А що в планах на середньо- та довгострокову перспективу? 

- Реабілітація: ментальна, фізична, соціальна. Відбудова країни.

Ми концентруємося більше на медичних закладах. Наразі вже реконструювали 6 лікарень у Київській області і зараз залучаємо кошти на наступні проекти.  Звертаємо увагу вже на більш соціально-економічний розвиток господарств. Людям зараз вже не так потрібні якісь продукти харчування чи засоби гігієни. Вони мають розвиватися, жити далі, планувати своє майбутнє. Це курси підвищення кваліфікації, і по зміні професії, і гранти для відкриття бізнесу. Все, що дає можливість розвиватися і рухатися вперед.

 

- Мова йде лише про деокуповані території?

- Ні, це по всій Україні. У нас близько 5 мільйонів внутрішніх переселенців. І це як раз більш направлено на них, і частково - на людей, які втратили майно.

 

- Ви якось погоджуєте списки для виплат? Все ж таки це мільйони євро…

- Ми отримуємо дані, зокрема списки людей на виплати, від  місцевих органів влади. Верифікацією також вони займаються на місцях, бо краще знають, хто перебував в окупації.

 

- Ви згадали, що у вас бюджет майже в 10 разів виріс. А цифру бюджету ви взагалі озвучуєте?

- Починаючи з лютого 2022 року нам вдалось зібрати понад 15 млрд гривень. Всі ці кошти спрямовано на підтримку українців. Ми у цьому плані відкриті – всі дані є на нашому офіційному сайті.

 

- А на цей рік які плани?

- Тут дуже важко сказати. Ми на наступні три роки плануємо плюс-мінус такий самий бюджет. Звичайно, що інтерес буде падати, і можливо бюджет буде зменшуватись. Але, знову ж таки, процес залучення коштів дуже живий. Ми не плануємо так, як держава: запланували мільярд, і потім  - є видатки, є прибутки. У нас сьогодні немає коштів, а завтра ми знайшли донора, і працюємо.

Залучаємо і Європейську комісію - зараз отримали певне фінансування.

Ми працюємо з ООН, з більшістю наших партнерів по Міжнародному червонохресному руху, наприклад: з Британським, Люксембурзьким, Німецьким, Австрійським, Данським, Норвезьким, Швецьким Червоними Хрестами… Крім того, у нас є відділ мобілізації ресурсів, який працює над фандрейзеровими кампаніями, які надають нам можливість отримувати кошти у вигляді донацій.

Також залучаємо корпоративний сектор, з яким працюємо продуктивно, і значні кошти отримуємо від них. Це такі великі бренди, як Coca-Cola, Samsung, Bayer, але, насправді, їх сотні, більші, менші… 

 

- Це українські корпорації чи світові?

- Я би сказав, що більшість все ж таки – світові. Звичайно, це їхні українські представництва, але все ж таки вітчизняний бізнес наразі також переживає не найкращі часи. І тому ми залучаємо кошти з-за кордону, а наша політика закупівельна спрямована в основному на український ринок. Тобто те, що ми можемо придбати тут, ми не завозимо з-за кордону. Тільки якщо бачимо, що потреба є більшою, ніж ми можемо забезпечити, тоді просимо наших партнерів додавати якісь речі.

А якщо “буржуйки” можна виготовляти в Україні, то вітчизняні виробники їх роблять, а ми їх закуповуємо. За два роки  29 тисяч буржуйок передали в постраждалі регіони Київської, Сумської, Харківської областей. Для нас це участь у економічному розвитку держави в цілому і підтримка бізнесу. Люди мають роботу, бізнес працює, всі задоволені.

 

- Розкажіть, будь ласка, про роботу загонів швидкого реагування 

- Загони швидкого реагування це у нас окрема тема! Там працюють такі ”адреналінові люди”, тому що це найбільш небезпечна робота. Наразі у нас близько 500 постійних і близько тисячі спонтанних волонтерів, які залучаються до цієї діяльності. До речі, взагалі тема спонтанного волонтерства, його менеджменту вийшла на передній план.

 

- А що таке спонтанний волонтер? 

- Наприклад: ви ніколи не були пов'язані з Українським Червоним Хрестом, але сталося повномасштабне вторгнення росії в Україну і ви почали шукати, що робити, яким чином допомогти і, припустимо, долучилися до Червоного Хреста. І таких людей, які за покликом серця хочуть щось робити - тисячі. Вони ініціативні, але дуже часто вони не готові діяти відповідно до правил: використання емблеми, одягу, поведінки, етичний кодекс Українського Червоного Хреста. Тому менеджмент спонтанних волонтерів – це така окрема наука, яка є у нас.

Зараз у нас більше 20 загонів швидкого реагування. Вони з перших днів вторгнення рф у більшості випадків очолювали евакуаційні колони з Київської області (Ірпінь-Буча-Бородянка…) до столиці, з Сум до Полтави, з Маріуполя… На той час ми були впевнені, що емблема Червоного Хреста нас захищає. Як виявилося не зовсім це так…

 

- А можете подробиці, що саме не зовсім так?

- Червоний Хрест, його емблема знаходяться під захистом Женевських конвенцій. Емблема несе дві функції – захисну і розпізнавальну. Вона є на нашій уніформі, на автотранспорті, на наших об'єктах, наших офісах. Вона інформує, що це представники Червоного Хреста, що вони в жодному разі не несуть ніякої загрози і їхня задача – допомагати людям, які опинилися в скрутній ситуації.

Тому й існує закон України про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала. Але, на жаль, російська федерація не дотримується цих правил.

І наші загони швидкого реагування неодноразово потрапляли під їхні обстріли. Багато наших офісів зруйновано.

Але повернемося до теми евакуації… Ми постійно координували свої дії з урядом України, з місцевими обласними організаціями, з Державною службою надзвичайних ситуацій на місцях, з поліцією.

Наразі ми продовжуємо евакуацію вже на Сході і Півдні. Вивозили з Херсону, Бахмута людей, які не можуть самостійно виїхати. Ми співпрацюємо з “Лікарями без кордонів” (незалежна міжнародна медична гуманітарна організація - ІФ-У) і їхніми евакуаційними медичними потягами. Наше завдання - доставити людей до евакуаційного потягу.

Звичайно, військові не завжди дозволяють в деякі регіони заїжджати. Ми в певній точці забираємо людей і перевозимо їх в більш безпечні місця на території, підконтрольні Уряду. Передислокація пацієнтів з лікарень - це також сфера нашої діяльності. Були випадки коли по 10-15 людей з лікарень вивозили.

А буває просто людина телефонує і каже: “Моя бабуся десь у селі в Херсоні. Там до сих пір обстріли, нам дуже потрібно її доставити до Львова, тому що там її донька чи син”. І ми це також робимо. 

 

- Людина телефонує в регіональне відділення?

- А тут насправді немає різниці. Або це регіональне відділення, або гаряча лінія Українського Червоного Хреста, на яку можна звернутися з будь-якого питання, і далі звернення перенаправляється до відповідних відділів, спеціалістів, організацій: обласних, районних.

Є національний загін - він найбільший, а є загони у Миколаєві, Херсоні, Одесі. Ми координуємо їхню діяльність. Волонтери з Одеси залучаються в Херсон, Миколаїв.

 

- Є статистика, скільки виведено з ладу ваших офісів під час війни?

- У нас пошкоджені чи повністю зруйновані понад 20 офісів та складів. Наприклад, один із випадків –  офіс Херсонської обласної організації, в який вже після деокупації три рази було влучання, він знаходиться в центрі. На жаль, там загинула наша волонтерка під час виконання своїх посадових обов'язків.

А на сході, в Луганської, Донецької областях, там фактично всі офіси зруйновані. В Маріуполі ще на початковому етапі евакуації, коли ми виїжджали звідти, від офісу навіть фундаменту не залишилося. Горіли склади в Одеській та Херсонській областях.

Херсонщина, липень, 2023 рік, встановлені мобільні укриття від Українського Червоного Хреста

 

- А як стати волонтером Українського Червоного Хреста?

- Насправді все дуже просто. Найлегший спосіб через наш сайт. Там є спеціальна форма. Заповнюємо її, і далі вже працюють наші співробітники відділу волонтерського менеджменту. Звичайно, можна звернутися і до будь-якого відділення Українського Червоного Хреста, обласного чи районного. І там також нададуть всю інформацію.

Проте потрібно розуміти, що все не так просто  - я хочу стати волонтером - прийшов і от я уже волонтер.  Це певний процес, зокрема підписання волонтерського договору, внесення даних в волонтерський реєстр. В залежності від профілю волонтерства (догляд вдома, психосоціальна підтримка, загони швидкого реагування) існує певний набір тренінгів, які обов'язково необхідно пройти.

Звичайно, на початку війни, після 24-го лютого у нас був наплив людей. Вони працювали на вокзалах, кордонах, видавали продукти, намагалися якимось чином допомагати в інших справах. І це більш було спонтанне волонтерство. Але наразі все знову-таки повертається до свого стандартного циклу: звертаємось, заповнюємо договір і далі навчаємось.

Обов'язковий для всіх - курс першої допомоги. Єдине, що для загонів швидкого реагування це більш поглиблено.

Дуже важливий тренінг з психосоціальній підтримки, адже робота волонтера досить делікатна - з дітьми, з людьми, з персональними даними… Багато нюансів.

А насправді через те, що ми велика організація і маємо великий вплив, ми досить вразливі щодо публічної критики, якихось іміджевих проблем. Тобто наш основний прибуток – це наш імідж. І це працює не так, як в бізнесі. Чим кращий імідж, чим більш ми прозорі і ефективні, тим більше можемо залучати коштів від партнерів. Тому дуже важливо дотримання етичного кодексу та кодексу поведінки. Це навіть стосується і зовнішнього вигляду - завжди волонтер має бути охайним, викликати повагу і позитивні емоції, а не негатив. Тому що від цього залежить наш доступ до наших бенефіціарів, наша координація з іншими спонсорами, з державою на місцевому рівні. Тобто це такий досить великий комплекс, який має працювати без збоїв. Як тільки щось йде не так, то відразу намагаємось реагувати, надавати інформацію, роз'яснення, розбираємось. Були випадки, коли виключали волонтерів з наших лав. Насправді при такій великій кількості людей, персональний фактор завжди присутній.

2023 рік, червень, евакуація населення через знищення Каховської ГЕС

 

- А скільки часу в середньому йде на підготовку волонтера, на його освіту?

- Все залежить, наскільки він залучений в процес, наскільки у нього є можливості. Є волонтери, які на початку залучалися повноцінно, з ранку до ночі. Є - які залучаються раз на тиждень. 

По-перше, є ввідний курс волонтера, який включає в себе історію та інформацію про Український Червоний Хрест, про червонохресні принципи, про наші компоненти руху, як ми взаємодіємо один з одним.

Багато залежить і від бажання волонтера... Не завжди людина може пройти тренінг першої допомоги швидко - от прямо прийшов і вже все пройдено. В Українського Червоного Хреста понад 500 інструкторів по першій допомозі, які навчають населення, волонтерів. В  кожній області є певні графіки і періодичність тренінгів. Тому навчання може тривати від тижня до місяця - двох, а потім ти вже працюєш як повноцінний член команди.

 

- Чи проводяться якісь додаткові перевірки кандидатів при прийомі на роботу?

- Не проводили. Це дуже важко, але у зв'язку з випадком, який стався в нас в Київській області (у лютому 2023 р СБУ затримала колаборанта, який проходив випробувальний термін у ТЧХУ - ІФ-У) наша HR-служба додатково перевірила наших співробітників, зробила аналіз, де вони до нас працювали, де жили. Щодо волонтерів, то ми не запитуємо у них CV, окрім паспортних даних.

У нас працюють багато переселенців і ми сприяємо цьому, тому що це дає їм можливість отримати достойну роботу.

Зрозуміло, що додаткові HR-процедури ускладнюють процес найму, який і так триває довго, але зараз ми більше уваги стали приділяти відгукам від попередніх роботодавців, проводити більший аналіз біографії кандидата. Проте, знову ж таки, це дуже важко, ми не маємо якихось доступів до державних реєстрів, ми ж не спецслужби! Ну а якщо ми будемо все перевіряти через спецслужби, то взагалі не матимемо ніколи нікого.

Але ми робимо все, що можемо, щоб запобігти потраплянню в організацію випадкових людей, тим більш колаборантів. Ну і слава Богу, це був лише один випадок. Ми, звичайно, ту людину звільнили відразу.

 

- Які у вас взаємини з Міжнародним комітетом Червоного Хреста?

- УЧХ – один з трьох компонентів Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, в які входять національні товариства, Міжнародний комітет Червоного Хреста і Міжнародна Федерація Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Ми виконуємо різні мандати і тому уникаємо дублювання.

Міжнародний комітет працює там, де є військовий конфлікт. Він - нейтральний посередник між двома сторонами. Відповідно до Женевських конвенцій представники МКЧХ мають вести діалог з двома конфліктуючими сторонами для забезпечення доступу до постраждалих, надання допомоги людям, в тому числі на окупованих територіях. У нього достатньо для цього можливостей, експертів і  він працює завжди в цьому контексті у всьому світі. Якщо не міжнародний комітет, то я маю сумнів, що ще хтось може це зробити.

Міжнародний комітет якраз присутній вздовж лінії зіткнення, в Сумськой, Полтавськой, Харківськой, Запорізькой, Дніпропетровськой областях, на Півдні країни.

Зараз є багато суперечливих питань, багато критики, але так чи інакше, потрібно знаходити баланс, тому що присутність МКЧХ на непідконтрольній території, це такий, я би навіть сказав, безкомпромісний варіант. Він єдиний, хто має доступ до окупованих частин Луганської і Донецької областях.

Знаєте, за останні два роки дуже посилився напрямок міжнародного гуманітарного права, тому що після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, ми зрозуміли, що ні населення, по великому рахунком, ні державні органи до кінця не обізнані в цих моментах. На початку багато критики виникало з боку суспільства щодо принципу нейтральності організації. Це досить важлива і чутлива тема... І ми бачимо, як змінюється розуміння суспільства щодо цього принципу. Якщо раніше слово “нейтральність” взагалі не сприймалося в цілому, то після року пояснень, щодо необхідності принципу нейтральності в гуманітарному реагуванні (ми не говоримо про почуття до нашого ворога) нас стали в цьому питанні розуміти краще. Питання гуманітарної допомоги має бути побудоване на загальноприйнятих принципах нейтральності і неупередженості.

Український Червоний Хрест працює виключно на території, підконтрольній нашому Уряду, і не виходить за її межі.

 

- Тобто вас на непідконтрольних територіях взагалі немає?

- Так. Єдине місце, де ми були під час окупації, це був Херсон. Ми там практично весь період окупації працювали. Нам не чинили, скажімо так, будь-яких перепон. Так, там  не було можливості ні виїзду з міста, ні в'їзду до Херсону, але всередині ми були присутні. Закуповували на ринках, в магазинах продукти, засоби гігієни і передавали тим, хто цього потребував. Там був дуже великий дефіцит медикаментів, а у нас були можливості залучати невеликі партії певних ліків. 

Нам  тоді дуже допомагало населення. Люди приносили багато всього, а ми вже все це розподіляли. Працювали, наскільки це було можливо. Потім, після, так званого, референдуму, ми призупинили діяльність організації. Але буквально на другий день після деокупації, ми її відновили. 

 

- Не можу не поставити це неприємне питання: останнім часом з’являється багато звинувачень у тому, що «Червоний Хрест» є проросійською структурою. Чи можете ви прокоментувати це?

- Український Червоний Хрест не має жодних комунікацій та зв’язків  з російським Червоним Хрестом починаючи з 2014 року. З Білоруським Червоним Хрестом така ж історія. Не зважаючи на те, що ми є частиною Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, який складається з трьох незалежних одна від одної організацій (Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та  національних товариств, що діють у різних країн світу) у кожного з нас є своя місія, своя структура і свій менеджмент. Ми не філія, ми самостійна, українська  гуманітарна організація, яка проводить свою діяльність відповідно до українського законодавства. Наші співробітники та волонтери – це українці, вони так само як і решта громадян живуть щоденно під обстрілами, їх будинки також руйнуються, і вони також втрачають рідних та близьких людей. Тому говорити про проросійську структуру у нашій організації не має сенсу.

 

- Досить часто в Україну приїжджають з візитами ваші іноземні колеги. Це такі візити ввічливості? 

- Ні, це не просто візити ввічливості. Ми, якщо так жартувати, забороняємо візити ввічливості, ми ж не туристична агенція.

Наразі в Україні представлена велика делегація Міжнародного комітету ЧХ , присутній офіс Міжнародної федерації ЧХ і ЧП та 15 національних партнерських товариств зі своїми представниками, які допомагають імплементувати разом з нами певні проекти. Серед них, як раніше казали  – Британський, Канадський, Норвезький, Люксембурський, Шведський, Датський, Японський Червоні Хрести.

Кожен має якийсь свій пул фінансування. Між партнерами розподілені зони відповідальності по регіонам. Так, Шведський Червоний Хрест підтримує Сумську обласну організацію. Крім цього є великі національні програми. 

Є партнери, які не присутні фізично в Україні, але допомагають нам. Це Литва, Естонія, Латвія, Польща, інші національні товариства. 

Партнери по руху підтримували нас до війни,  підтримують зараз і будуть підтримувати далі. Ми не отримуємо фінансування від держави. Нас фінансують або міжнародні партнери по Червоному Хресту, або інші донорські міжнародні інституції, або індивідуальні і корпоративні донори.

Ми досить багато уваги приділяємо розвитку національного товариства, у нас це називається National Society Development. Ми робимо все, щоб відповідати критеріям донорів. Наприклад, у нас задіяні compliance (дотримання правил професійної етики, оцінка і моніторинг ризиків – ІФ-У)   і whistleblowing (інформування про порушення – ІФ-У) механізми. Ми використовуємо механізми для раннього виявлення проблем, чи то з корупцією, чи то з фінансовими питаннями… Це також стосується внутрішніх та зовнішніх аудитів.

Під час війни компанія Deloitte закінчила 4-річний аудит діяльності УЧХ з 2017-2020 роках, минулого року був аудит за 2021-2022 рр. І все це для того, щоб показати донорам і суспільству, що ми відкриті, прозорі, готові далі працювати.

Це величезна робота, яка потребує також і досить немалого фінансування. І воно залучається не з донорських коштів, не з індивідуальних чи корпоративних, а це завжди цільові кошті. 

Партнери по Руху підтримують всі наші системи, зокрема, діджиталізацію товариства. Ми зараз повністю змінюємо нашу фінансову систему, софт змінюється, ERP (Еnterprise Resource Planning -  система планування корпоративних бізнес-процесів – ІФ-У).  Це масштабні процеси і довгі, але вони нам дозволяють бути стійкими в подальшому.

Ми зараз адвокатуємо і в Україні, і у світі, що міжнародні донори мають приділяти більше уваги розвитку національних організацій. Адже українські громадські організації знають, як допомогти, добре обізнані з потребами громад, оскільки самі є вихідцями з цих громад, знають менталітет і можуть багато зробити.

Питання в тому, що потрібно не просто їх використовувати як робочу силу, а і закласти основу для того, щоб вони і в подальшому могли працювати…

Війна закінчиться нашою перемогою, але нікуди не дінуться ні підтоплення в Закарпатті і Івано-Франківську, ні якісь інші техногенні катастрофи. Це життя і ми завжди маємо бути готові допомагати у скрутних ситуаціях людям. Наші волонтери скрізь - в областях,  містах,  районах.

У нас є програма Bravo - це branch and volunteer development, розвиток волонтерства та місцевих організацій. Є певний пакет, який ми розробили, і ми чітко розуміємо, що якщо Шведський Червоний Хрест відповідальний за Сумську область, то він розвиває місцеві організації, плюс імплементує якісь загальнонаціональні програми.

А Норвезький Червоний Хрест працює в іншому регіоні. Але на центральному рівні виписана політика, всі стандартні операційні процедури, відповідно до яких ця чи інша послуга має надаватись. А далі ми вже просто наповнюємо бюджети, міксуємо партнерів, хто де, як.

Тому кожен такий візит – це не візит ввічливості, це моніторинг, плюс пошук нових можливостей до співпраці. Крім того - це завжди обговорення вже існуючих проектів: щось потрібно відкоригувати, де ми ще можемо долучитись, яким чином ми можемо щось покращити, що ми можемо зупинити, що нам потрібно почати. Таким чином відбувається постійний операційний процес.

 

- Ви згадали про те, що активно діджиталізуєтеся… 

- Ну, це тема окремої розмови. Скажу лише,  ми зараз в процесі встановлення GPS на весь наш автотранспорт, який потім сконцентрують в одну систему моніторингу і контролю переміщення. Колись у нас було 44 автомобілі, а зараз більше 400. І все це заради безпеки людей, більш оперативного контролю, дотримання запланованого графіку роботи тих же мобільних бригад.

 

- На початку нашої розмови ви сказали, що до великої війни приймали рішення, виходячи з висновків міжнародної експертизи. А зараз ваш досвід за час війни - просто скажений. Чи затребуваний він вашими партнерами? І мабуть ви вже експертизу їм надаєте?

- Ми ще в 2021 році собі в стратегію закладали такий напрямок, як центр експертизи для інших гуманітарних партнерів. Ми вже стільки всього напрацювали. Ми не робимо з цього якусь таємницю, готові поділитися напрацюваннями і залюбки ділимось.

Український Червоний Хрест чи не найпопулярніший в русі з точки зору досвіду реагування в ситуації війни. Ми вже навчаємо інші національні товариства, передаємо досвід з евакуації, досвід наших загонів швидкого реагування, які виїжджають разом з Державною службою з надзвичайних ситуацій на всі прильоти ворожих ракет, на всі пожежі внаслідок влучення російських снарядів в об'єкти інфраструктури, житловий фонд.

Ми часто присутні на міжнародних конференціях, де також ділимося цим безцінним досвідом. Були на європейському гуманітарному форумі, який організувала Єврокомісія і виступали на двох панелях.

Про запит на наш досвід свідчить і той факт, що колектив нашого міжнародного департаменту виріс в три рази. Наші зв'язки з міжнародними партнерами стають все більш тісними. І запит в нашій експертизі, звісно, є. Раніше ми просили порад у міжнародних партнерів, тепер вже ми консультуємо їх, яким чином складати плани реагування - такі, які ми робили перед війною. І це ще тільки початок. Далі буде більше.

 

- А з ким з великих донорських чи волонтерських структур ви ще співпрацюєте?

- По-перше, ми співпрацюємо з багатьма українськими благодійними фондами. Звичайно, у нас налагоджена і зараз співпраця з агентствами ООН. Чому? Ми ж багато де пересікаємось. А зараз роботи вистачає точно всім. Але головне, щоб ми не дублювали свої дії.

На глобальному рівні це ЄU (Європейський Союз - ІФ-У),  “Лікарі без кордонів”, “People in Need”, “Save the Children”. Тобто це найбільші гуманітарні партнери, з якими  ми намагаємось максимально співпрацювати. Ми також співпрацюємо з “Caritas”.

Якщо, можливо, раніше був якийсь присмак конкуренції, оскільки це ж все гуманітарний ринок, то зараз, потреби настільки зросли, що нас всіх не вистачає.

Більш того, Український Червноий Хрест був одним з ініціаторів створення Альянсу українських організацій громадянського суспільства. Це ініціативна група, що включає 16 організацій, серед яких МБФ «Карітас України», Благодійний фонд «Право на захист»  та інші з метою об’єднання зусиль для релевантної допомоги людям.

 

- Складається враження, що фактично УЧХ найбільша гуманітарна структура, яка зараз працює в Україні. А за вашою оцінкою?

- Так. Мабуть, не тільки за моєю оцінкою. З точки зору бюджетів, з точки зору кількості людей і ефекту від нашої діяльності, то ми найбільші.

 

- Українському закону Про Товариство Червоного Хреста вже понад 10 років. Наскільки він актуальний?

- До речі, не кожна країна зі 191 учасників Міжнародного Руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця має закон про національну організацію, на відміну від нас. 

Не можу сказати, що діючий закон на 100% актуальний. Він дуже загальний. Хоча він нам, звичайно, допомагає, але точно його потрібно актуалізувати. У нас вже готова нова редакція закону, яку ми збираємося передати на розгляд парламенту. Зараз ми готуємо з рядом народних депутатів певні напрацювання, після цього внесемо законопроект “під купол” (зал засідань під скляним куполом будівлі Верховної Ради - ІФ-У). 

Для нас дуже важливе наповнення закону, підвищення допоміжної ролі нашої організації. Нам треба, щоб ми якомога більше інтегрувалися і були більше залучені у державні процеси, при тому з більш чітким визначенням нашого місця і ролі.

Я не можу щось розвивати, якщо я не знаю, чи воно буде потрібне. Чим більше ми будемо розуміти своє місце, свої зобов'язання, права та обов'язки, тим конкретніше ми будемо готуватись до якихось певних речей.

У нас в русі є колосальні приклади. У Японського Червоного Хреста - 9 своїх лікарень в Японії. Німецький Червоний Хрест повністю менеджерить швидку допомогу на локальному рівні. Італійський Червоний Хрест чітко відповідає за певні задачі у цивільному захисті - забезпечення, ресурси, залучення волонтерів під час надзвичайних ситуацій. І не дай Бог, роботодавець не відпустить волонтера, коли в ньому є потреба у Русі. Це там ледь не до кримінальної відповідальності може дійти. Багато прикладів є, які можна залучити.

Серед головних наших напрямків- участь у цивільному захисті населення:  це співпраця з Державною службою з надзвичайних ситуацій, під час ліквідації надзвичайних ситуацій, запобігання ризикам. Ще два основних наших партнера в соціальної і медичної роботі - Міністерство охорони здоров'я і Мінсоцполітики. Потрібна чітка інтеграція з державними структурами, повторюся, чітке розуміння ролі та місця.

Евакуація постраждалих зі зруйнованого будинку у Соломʼянському районі Києва через влучання ракети. м. Київ, січень, 2024 рік. Фото: Павло Петров

 

- Наскільки вам комфортно працювати з державою? 

- Насправді, зараз у нас найкращі відносини, які були за весь період, починаючи з 2018 року, мого знаходження в Українському Червоному Хресті. Тому тут жалітись гріх. Це досить конструктивні, відкриті, доброзичливі і ділові відносини.

А перші 2-3 місяці після 24 лютого 2022 року  ми всі  були як одна сім'я. Знову ж таки, це були постійні координація, дзвінки, там не було своїх посад і відмінностей, хто Український Червоний Хрест, хто віце-прем'єр чи прем'єр-міністр. Зараз, звичайно, воно трохи все стабілізується, кожен виходить на свою частину роботи, проте у нас залишаються досить конструктивні і гарні відносини. Фактично з усіма.

 

- Ну а хто найбільший друг від держави? 

- Важко сказати, хто найбільший друг. Є інституції, з якими ми найбільше спілкуємось: Міністерства реінтеграції, Міністерство соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Державна служба з надзвичайних ситуацій. З ними ми в постійній комунікації. Наш постійний партнер - Центр громадського здоров'я, ми з ним часто пересікаємось по питанням протидії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу (це також програми, які ми імплементуємо). Зараз дуже важливо, що всі інституції відкриті. Хочеться, щоб так було завжди, а не тільки тоді, коли ми маємо ресурс, і щоб всі зрозуміли, що коли всі підуть, ми залишимося тут. І наша задача – побудувати всі ці відносини таким чином, щоб Український Червоний Хрест був важливий для держави. Не тільки держава - для Червоного Хреста.

Тому ми і рухаємось цим шляхом, коли створюємо свої системи, коли обираємо шлях відлагодження, надання соціальних послуг. Ми не хочемо бути прохачем. Ми хочемо допомагати населенню, державі.

А в цілому я завжди кажу, що Червоний Хрест – це відображення обличчя держави. Який Червоний Хрест – така і держава. Чи навпаки, яка держава – рівень ії розвитку – такий і Червоний Хрест. Якщо ми подивимося на Сполучені Штати, відразу видно, що це Червоний Хрест США, Канади, Німеччини, Австрії це відображає зі 100% релевантністю.