Секретар Ради національної безпеки та оборони України, в. о. президента України з 23 лютого по 7 червня 2014 року Олександр Турчинов вважає, що учасники засідання РНБО 28 лютого 2014 року не голосували за введення воєнного стану, тому що це заблокувало б проведення виборів, які давали можливість Україні отримати легітимного президента.

На засіданні Оболонського суду у справі про держзраду В.Януковича він повідомив, що ввечері 27 лютого 2014 року дав наказ керівнику юридичного управління Адміністрації президента підготувати указ про введення воєнного стану.

"Але указ не може працювати, якщо його не схвалить Верховна Рада, тому на засідання РНБО 28 лютого було запрошено лідерів парламентських фракцій. Але політичні лідери розуміли, що російська агресія може затягнутися, а оголошення воєнного стану призупинить проведення будь-яких виборів і дасть мені необмежену владу й час. Саме тому за це рішення проголосував лише я один на засіданні РНБО", - наголосив О.Турчинов.

Він зазначив, що погодився з цим пізніше, коли був активний етап проведення виборчої кампанії. "Постійно була небезпека вторгнення Росії на материкову частину України, доки вона вважала Януковича легітимним президентом", - пояснив свідок.

Секретар РНБО також зазначив, що саме тому, коли розпочалася війна на Донбасі, він змушений був знайти формат у вигляді проведення АТО, щоб без оголошення воєнного стану, не припиняючи виборчого процесу, протидіяти російській агресії.

Крім того, О.Турчинов наголосив, що введення воєнного стану не дає права на активне застосування зброї, таке право дає лише оголошення війни.

"Є ведення війни, а є введення воєнного стану. Це різні рішення за своєю правовою суттю. Оголошення війни - це застосування без обмежень зброї, оголошення воєнного стану - це жорсткі обмеження конституційних прав громадян. Це можливість проводити конфіскацію власності. До речі, при введенні воєнного стану країна має поінформувати про це ООН", - пояснив він.

О.Турчинов зазначив, що 28 лютого 2014 року на засіданні РНБО тодішній міністр оборони Ігор Тенюх доповів, що на той момент була можливість зібрати щонайбільше 5 тис. військових Збройних сил, "десь дві батальйонно-тактичні групи і ще кілька зведених підрозділів".

"Найбільша загроза полягала в підготовці до вторгнення на материкову частину України, і в тому, що проти України могли бути задіяні до 200 тис. російських військових, танки, РСЗВ, авіація тощо", - зазначив він.

За його словами, за таких умов "спалити" резерв української армії в Криму було неприпустимо, і РНБО за його ініціативою ухвалила рішення розпочати перекидання військ із заходу України на схід і північ, щоб захистити найбільш небезпечні напрямки від вторгнення російських військ, зокрема київський, харківський, сумський, донецький.

"Також було ухвалено рішення про початок мобілізації. Але її було оголошено лише 17 березня, тому що не було зброї, щоб дати її мобілізованим, одягу, продуктів харчування. Була тотальна зрада, але ті військові, які залишилися вірними присязі, протрималися майже місяць і дали нам можливість зайняти оборону на півдні та сході країни, зірвати плани РФ щодо вторгнення на материкову частину", - розповів секретар РНБО.